Тема 22. Аграрні відносини і земельна рента

1. Зміст і особливості аграрних відносин Сутність аграрних відносин

Слово “аграрний” латинського похо­дження і у перекладі на українську мо­ву дослівно означає “земельний”. Отже, аграрні відносини — це складова частина економічних відносин у сільському господарстві, що виникають з приводу володіння і ви­користання землі як головного засобу, сільськогосподарського виробництва.

Земля у сільському господарстві є предметом праці й одно­часно знаряддям виробництва.-Вона виконує роль головного за-

312

собу виробництва невипадково. Усі землеробські знаряддя і за­соби праці, які б досконалі вони не були, служать для того, щоб за допомогою їх обробляти землю. Від якості землі та її вико­ристання залежить продуктивність рослинництва. Така важлива галузь сільського господарства, як тваринництво може успішно розвиватись лише на основі ефективного використання земельних угідь.

Саме використання землі надає сільському господарству таких особливостей, яких немає у промисловості, транспорті, будівни­цтві та інших галузях. У несільськогосподарській сфері земля є лише просторовим базисом, фундаментом, коморою корисних ко­палин та інших ресурсів.

У сільському господарстві крім суспільних факторів підвищен­ня продуктивності праці слід розрізняти природні фактори: хі­мічний і механічний склад грунту, біологічні та інші характеристики. Продуктивність землеробської праці пов'язана з природ­ними умовами і залежно від продуктивності останніх одна кіль­кість праці буває представлена у більшій чи меншій кількості продуктів, споживних вартостей.

Важливе значення має економічна оцінка землі. Вона означає визначення цінності землі й має такі показники: валовий продукт землеробства (продуктивність земель при досягнутій протягом ряду років інтенсивності землеробства) і окупність витрат (кіль­кість продукції на одиницю витрат); диференціальний доход від землеробства (величина додаткової частини чистого доходу, яка утворюється у результаті більш високої продуктивності праці на відносно кращих землях порівняно з гіршими).

Усі господарства, що працюють на землі, зобов'язані ефектив­но використовувати її, бережливо ставитись до неї, підвищувати її родючість.

Через взаємодію природних і економічних процесів у сільсько­му господарстві кругооборот виробничих фондів має свої особ­ливості.

Залежно від структури виробничих фондів слід звернути ува­гу на такі особливості: головним засобом виробництва є земля, існують специфічні основні фонди (продуктивна худоба, древесно-чагарникові, плодоягідні та інші культури); оборотні фонди мають також свою специфіку (насіння, корми, молодняк на від­годівлю тощо).

За оборотністю виробничі фонди мають такі особливості: на­явність .повного комплексу машин при нетривалому їх викори­станні протягом року; більш повільна оборотність засобів праці порівняно з іншими галузями виробництва; відносно висока фондоємність сільськогосподарського виробництвам

313

Місце сільського господарства в агропромисловому комплексі

Сільське господарство становить основну сферу агропромислового комплексу (АПК).

Крім сільського господарства до АПК входять галузі, зайняті виробництвом і поставкою для сільського госпо­дарства засобів виробництва, галузі з переробки, заготівлі, збе­рігання і доведення сільськогосподарської продукції до спо­живача.

До АПК примикають галузі інфраструктури: дорожньо-транспортне господарство, зв'язок, матеріально-технічне обслуговуван­ня, складське і тарне господарство.

Як бачимо, забезпеченість населення продовольством і про­мисловості сировиною не може бути розв'язане зусиллями лише працівників сільського господарства. Необхідні узгоджені дії га­лузей, організаційно і економічно об'єднаних єдністю цілей з роз­в'язання цього важливого завдання. Отже, виникає система взає­мопов'язаних галузей, які утворюють АПК. Основними функціями АПК є забезпечення зростання сільськогосподарського виробни­цтва, надійне забезпечення країни продуктами харчування і сіль­ськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів”