Ефективність нагромадження

Соціально-економічна ефективність нагромадження {Еф_н) об'єктивно складається залежно з зростанням нагрома­дження Ф_н реальних доходів населення Р_д і може бути подана такою формулою:

Еф_{н =} Р_д / Ф_н

По суті ця формула є кількісним вираженням закону нагро­мадження. Крім того, ефективність нагромадження можна вимі­рювати за формулою ефективності капітальних вкладень.

Е к.в = ΔНД/КВ,

де Ек.в_. — ефективність капітальних вкладень; ΔНД — приріст на­ціонального доходу; KB — капітальні вкладення.

Підвищення ефективності капітальних вкладень означає збіль­шення випуску потрібної суспільству і прогресивної продукції при найменшій сумі вкладень або зменшенні питомих капітальних вкладень на одиницю продукції.

Існують різноманітні шляхи підвищення ефективності нагро­мадження. Серед них першорядне значення мають такі:

поліпшення технологічної структури капітальних вкладень. Технологічна структура капітальних вкладень показує склад ка-

308

пітальних вкладень залежно від виду робіт і витрат на створення і удосконалення основних фондів. Серед них виділяють капітальні вкладення на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткуван­ня, інструменту, інвентарю тощо.

До витрат на будівельні роботи належать витрати на зведен­ня, розширення, відновлення будов і споруд. Витрати на монтаж­ні роботи—це витрати на збирання і .встановлення обладнання, роботи з підключення до електромережі, системи водопостачання тощо. Важливо, щоб між усіма витратами було найбільш опти­мальне співвідношення;

удосконалення відтворювальної структури капітальних вкла­день (підвищення частки капітальних вкладень на технічне пере­оснащення. і реконструкцію діючих підприємств при зниженні частки нового будівництва);

значне скорочення за рахунок концентрації всіх ресурсів три­валості будівництва, виключення випадків перевищення норматив­них строків спорудження об'єктів і зменшення обсягу незаверше­ного будівництва;

здійснення необхідної реконструкції виробничої бази будівель­ного комплексу для нарощування обсягів будівництва житла та інших об'єктів соціальної сфери.

Фактором підвищення ефективності капітальних вкладень ви­рішальною мірою є науково-технічний прогрес.

Перехід до ринкових відносин вимагає впровадження відпо­відних заходів щодо підвищення ефективності нагромадження. Передусім має відбутися послідовний перехід до ринку будівель­ної продукції. Основою господарського розрахунку повинні стати конкретна будова і кошторис.

Важливе значення має будівництво “під ключ” житлових бу­динків, шкіл і дошкільних установ, а також інших об'єктів соці­альної сфери. Будівництво “під ключ” є такою формою будівни­цтва, за якою усі основні функції зі спорудження об'єкта пере­даються .підрядчику. Він має здати об'єкт повністю готовим до. експлуатації замовнику, який оплачує всю вартість будівництва.

4. Структурні зрушення в пропорціях суспільного відтворення Необхідність структурних зрушень

Однією з головних причин структурних зрушень у пропорціях суспільного відтворення є науково-технічний прогрес як процес розвитку науки і удосконалення техніки, що забезпечує підвищення продуктивності праці.

Радикальна реформа управління економікою поряд з іншими

309

поставила на час проблему перетворення науково-технічного про­гресу на головний фактор економічного зростання. На прискорен­ня науково-технічного прогресу орієнтовані довгочасні економічні програми розвитку господарства.

Структурна перебудова економіки має забезпечити ефективну реалізацію цільової функції виробництва — зростання добробуту населення. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність більш ви­соких темпів приросту продукції обробної промисловості порівня­но з добувною, прискорення виробництва товарів широкого вжит­ку, послуг. Але найскладніше полягає в тому, щоб досягти .зба­лансованості економічного і соціального розвитку країни, ліквіду­вати диспропорцію між платоспроможним попитом населення і матеріально-речовим забезпеченням ринку.

Розв'язання названих проблем вимагає не тільки впроваджен­ня науки і техніки в усі галузі, а й подолання багатьох стереоти­пів мислення. Це, зокрема, уявлення, що країна має невичерпні запаси сировини, необмежені земельні й водні ресурси. Життя довело необхідність ефективного механізму ресурсозбереження, впровадження передової техніки і технології. Альтернативи цьому напряму в структурній політиці немає.

Пріоритетні напрями розвитку економіки

В умовах інтенсивного типу відтворення чітко визначаються пріоритетні напрями розвитку економіки. Як уже зазначалось, пріоритетного розвитку набувають галузі виробництва, у яких створюють предмети для особистого споживання людини.

Однією з пріоритетних галузей в українській економіці є сьо­годні агропромисловий комплекс. Він забезпечує населення про­дуктами харчування, а легку і харчову промисловість сировиною. Пріоритетність тут визначається тим, що у структурі споживання населення харчування, одяг, взуття займають провідне місце. Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від рівня виробництва сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, зберігання продукції та потужностей обробної промисло­вості.

Виробництво предметів споживання, зокрема у галузях агро­промислового комплексу, легкої промисловості може успішно розвиватись лише при застосуванні новітньої техніки, проведенні їхньої технічної реконструкції. У зв'язку з цим підтримуються випереджаючі темпи розвитку виробництва прогресивної продукції у машинобудівному комплексі: наукоємної техніки, засобів ви­робництва для випуску товарів широкого вжитку. Обмежений розвиток базових галузей при їхньому переважно низькому технічному рівні має тимчасовий характер.

Посилення ресурсозбереження спрямоване на подолання роз-

310

балансованості в розвитку господарства, ефективне використання всіх видів ресурсів.

Підрахунки показують, що великомасштабна економія палива, енергії, сировини, конструкційних матеріалів та інших ресурсів дасть змогу знизити матеріалоємність суспільного виробництва, енергоємність національного доходу і металоємність. Таке поси­лення ресурсозбереження має в основному забезпечити покриття приросту потреби господарства в ресурсах, насамперед у паливно-сировинних.