3. Нагромадження, його ефективність і напрями розвитку Сутність нагромадження. Закон нагромадження

Для розширеного відтворення необхідне нагромадження — використання частини національного доходу на збільшення основних і оборотних фондів, а також страхових запасів.

Розширене і якісне удосконалення основних фондів сфери ма­теріального виробництва являє собою виробниче нагромадження.

Розширення, реконструкція, оновлення житлового фонду, лі­карень, навчальних закладів, об'єктів культури, спорту, науки становить невиробниче нагромадження.

В умовах ринкової економіки об'єктивна необхідність нагро­мадження зумовлюється необхідністю зростання життєвого рівня населення. Проте здійснення цього процесу наштовхується на кож­ному етапі розвитку суспільства на недостатні обсяг і якість на­ціонального багатства. Існування цього протиріччя пов'язане з

306

постійним зростанням потреб населення, необхідністю забезпечен­ня раціональних норм споживання, новими вимогами якості жит­тя, що формуються під впливом науково-технічного прогресу.

Засобом розв'язання цього протиріччя є нагромадження, яке забезпечує зростання і необхідний обсяг національного багатства у вигляді виробничих і невиробничих фондів, життєвих засобів. Отже, зростання життєвого рівня населення об'єктивно зумовлює зростання обсягу і якості національного багатства на основі на­громадження. Цей причинно-наслідковий зв'язок має постійний характер і набуває сили економічного закону нагромадження. Формами його вияву є взаємозв'язок величини виробничого на­громадження і розмірів споживання населення, безперервне зро­стання і удосконалення функціонуючих виробничих фондів, збільшення кількості зайнятих працівників і удосконалення структури сукупного робітника, примноження національного багатства, під­вищення життєвого рівня населення.

Методами використання закону нагромадження є регулюван­ня капітальних вкладень, забезпечення, їхньої ефективності, ви­користання всіх факторів, що визначають розміри нагромадження.

Фонд нагромадження і його структура

Фонд нагромадження—це частина національного доходу, що використовує­ться для приросту виробничих основних

і невиробничих основних фондів, а також оборотних засобів і ре­зервів.

Нагромадження здійснюється через капітальні вкладення. Але це не означає, що нагромадження і капітальні вкладення є то­тожними поняттями і в кількісному відношенні збігаються.

Співвідношення між капітальними вкладеннями і нагрома­дженнями можна подати графічно (рис. 17).

О тже, капітальні вкладення містять фонд амортизації, а на­громадження — приріст оборотних фондів і фонду оплати праці для нових працівників. Саме в цьому нагромадження і капітальні

Рис. 17. Співвідношення між нагромадженням і капітальними вкладеннями:

А — кошти, що йдуть на збільшення оборотних фондів і приріст фонду оплати праці для нових працівників; Б — кошти, що витрачаються на збільшення основних фондів; В — амор­тизація

307

вкладення не збігаються. Ідентичними є лише котити, що йдуть на збільшення основних фондів.

Структура фонду нагромадження визначається співвідношен­ням фонду виробничого і фонду невиробничого нагромадження. Барометром нормального розвитку економіки завжди є активна інвестиційна політика, метою якої є постійне оновлення і наро­щування виробничого потенціалу і розв'язання соціальних зав­дань.

В умовах адміністративно-командної системи невиробниче на­громадження недооцінювалось. Щодо виділення ресурсів на со­ціальні об'єкти застосовувався так званий залишковий принцип. Частка невиробничої сфери у капітальних вкладеннях постійно зменшувалась. Склалась “теорія”, згідно з якою головним є ви­робниче споживання, а невиробниче має другорядне значення. Між тим вкладення в соціальну інфраструктуру досить ефективні. Це умова розвитку самого виробництва. І занедбаність соціальної інфраструктури у нашій країні була однією з істотних причин зменшення темпів розвитку економіки.

У ситуації, що склалася нині в Україні, визнано за доцільне скоротити виробничі інвестиції. Разам з тим будівництво у со­ціальній сфері збільшиться. При цьому скорочення виробничого споживання не стосується агропромислового комплексу і виробни­цтва товарів народного споживання.