Трансакційний залишок

Формування касових залишків пов'язане передусім з реалізацією грішми функції засобу обігу. Фізичним і юридичним осо­бам потрібний залишок грошей, щоб гарантувати собі можливість безперебійного здійснення оплати товарів і послуг, що споживаю­ться як в особистих, так і у виробничих цілях. Йдеться про так званий “Трансакційний” залишок грошей. У цьому випадку вели­чина попиту на тезавраційні гроші визначається дією кількох фак­торів.

Легко зрозуміти, що величина трансакційного залишку грошей залежить насамперед від обсягу грошового доходу, який отримує окрема особа чи господарство. Поточне споживання безпосередньо залежить від рівня отримуваних доходів. Якщо розглядати цю проблему на макроекономічному рівні, то в цьому випадку агрегований (сукупний) Трансакційний попит визначається обсягом на­ціонального доходу.

Теорія грошей передбачає розмежування величини реального і номінального доходу чи валового національного продукту (ВНП), а також реального і номінального касового залишку та попиту на гроші. Ці величини розмежовуються за показником дефлятора (зменшувача) ВНП.

Дефлятор ВНП характеризує величину індексу цін ВНП. Йде­ться про індекс цін як на споживчі, так і на інвестиційні товари та послуги, скоригований на індекс цін на експортну та імпортну продукцію. З урахуванням цього показника номінальний ВНП роз­раховують як обсяг виробництва, виражений в існуючих на певний момент цінах. Виходячи з цього реальний ВНП визначають мето­дом дефляції — зменшення грошового вираження ВНП відповідно до динаміки цін.

Реальний ВНП= (Номінальний ВНП)/(Індекс цін)

Вплив динаміки ВНП з урахуванням індексу цін на трансакцій­ний попит грошей виражається ось у чому. Зростання реального національного доходу при незмінному рівні цін збільшує обсяг гос­подарських операцій, що вимагає для забезпечення їх додаткової суми трансакційних грошей. Як наслідок загальна сума M_d зростає. За умови, коли обсяг національного доходу фіксується на поперед­ньому рівні, а ціни зростають, попит на гроші змінюється адекват­но показникові дефлятора ВНП: зростання цін призведе до збіль­шення M_d. У цьому процесі відбивається прагнення суб'єктів ринку зберегти для здійснення передбаченого обсягу купівлі та продажу реальний касовий залишок постійним.

Існує кілька способів математичного вираження зазначеної за­лежності. Перший з них полягає у тому, що показники M_d і У (на

220

ціональний доход) виражаються у реальних одиницях. У цьому випадку попит на реальні трансакційні залишки Md/P може бути поданий як функціональна залежність від реального випуску това­рів чи реального доходу.

M_d /P=f(У/.P).

Зміни в індексі цін Р за адекватності інших умов не впливають на величину передбачуваного попиту на реальні касові залишки, які передбачається використати на трансакційні цілі.

У номінальному вираженні взаємозалежність M_d і грошового доходу може бути подана рівнянням

М_{d Т} ==f(У).

При зіставленні цих рівнянь видно, що в обох з них відобра­жується фактично одна і та сама залежність величин M_d, У і Р, на основі взаємодії яких формується Трансакційний попит на касо­ві залишки грошей M_d або k(У).

Поряд з фактором У, що впливає на величину трансакційного попиту, рівень останнього безпосередньо залежить і від періодич­ності отримання відповідних сум грошового доходу (заробітної плати), які використовуються на трансакційні цілі. Йдеться також про цілком очевидну залежність. Попит на величину. М_dT визна­чається необхідністю заповнення інтервалу між отриманням дохо­ду і його використанням на трансакційні цілі. У цьому випадку величина М_dT визначається не тільки обсягом У, а й відповідною ве­личиною інтервалу між отриманням і споживанням грошового до­ходу.

Зробимо такі припущення. Ваша заробітна плата за місяць становить 1 млн. крб. Ви витрачаєте її щодня (трансакційні витра­ти) протягом місяця однаковими частками. На останній день міся­ця ваші залишки повністю вичерпуються. Вони дорівнюють нулю. У цьому випадку середній залишок грошової готівки протягом мі­сяця дорівнюватиме 50 тис. крб., а співвідношення між .грошовим залишком та номінальним доходом M_d(PУ) (коефіцієнт k(У) до­рівнюватиме 500 тис. крб. : 1 млн крб. = 0,5.

Спробуйте далі зробити розрахунки, за якими ви отримуєте ту саму платню— 1 млн крб., але не один раз, а двічі на місяць по 500 тис. крб. У цьому випадку касові, залишки становитимуть 250 тис., а коефіцієнт k(У) дорівнює 25 тис. крб. : 1 млн. крб.=0,25. Відповідно у 2 рази прискориться обіг грошей. Ці розрахунки мож­на ускладнити, змінивши величину отримуваного за відповідні періоди доходу (заробітної плати). У цьому випадку величина М_dT зміниться відповідно до динаміки У.

Наведені розрахунки мають не тільки теоретичне, а й суто

221

практичне значення. З них видно, наскільки важливим для скоро­чення касових залишків та прискорення на цій основі обігу грошей є перехід на щотижневий режим виплати заробітної плати пра­цюючим різних категорій. Використання такого режиму є достат­ньо поширеного нормою для країн з розвиненою ринковою еконо­мікою. Запровадження такої норми є загальною необхідністю і для економіки України.

Поряд з величиною номінального доходу і величиною інтервалу між його отриманням та споживанням на процес формування трансакційних залишків впливає і так звана цінова експектація — очікування фізичними і юридичними особами цінових змін.

Що ви робитимете, коли вам стане відомо, що на наступному тижні мають підвищитися або знизитися ціни?

Не слід поспішати з відповіддю, хоча, на перший погляд, вона здається досить простою. Слід прорахувати різні ситуації. Одна з них полягає ось у чому: якщо йдеться про зниження цін, то, най­вірогідніше, ви спробуєте відстрочити споживання певної групи товарів і придбати їх згодом, що забезпечить певну вигоду. Спро­буймо далі визначити вплив цінових очікувань, пов'язаних з пе­редбаченнями зростання цін. При цьому слід ураховувати не тіль­ки структуру вашого споживання, а й те, що можна купити додат­кову кількість товарів і тоді, коли кон'юнктура ринку зміниться, продати їх і отримати додатковий доход.

На процес формування “трансакційного” залишку впливають й інші фактори. Мається на увазі так званий мотив обережності — збереження готівки для страхування від усіляких випадковостей, забезпечення резерву для непередбачених витрат або на випадок, коли несподівано виникне можливість вигідних покупок. У всіх цих випадках величина збережень значною мірою залежить від до­ступності та надійності способів одержання готівки, величини відносних витрат та її збереження, а також можливості вільної конвертації менш ліквідних грошових ресурсів у більш ліквідні. Будь-якій особі немає необхідності тримати зайву готівку, якщо є мож­ливість без ускладнень одержати її в потрібний момент і в необ­хідній кількості. Власне, ступінь досконалості банківської системи значною мірою визначається рівнем вирішення цих життєво важ­ливих для ефективного функціонування ринкової економіки проблем.

Разом з тим аналіз мотивів формування касових залишків не вичерпується розглянутим колом питань. Тут йшлося про збере­ження грошей лише у вигляді трансакційного залишку, основним мотивом формування якого є забезпечення безперервності процесу товарного обміну і обслуговування поточних рахунків. Мався на увазі попит на грошові форми, що об'єднуються агрегатом М₁ і використовуються як функція засобу обігу та платежу.

222

Однак у цьому випадку очевидною є й інша можливість. Наявні грошові залишки можна вкласти в активи М₂ і отримати від цього певний відсоток. Віддаючи перевагу збереженню грошей у формі касової готівки або чекових депозитів, звертають увагу передусім на високий (абсолютний) рівень їхньої ліквідності. Йдеться по суті про попит на гроші як попит на ліквідність, на гроші як найбільш ліквідний актив. Однак у цьому випадку жертвують доходом у ви­гляді відсотка, який можна було б отримати, якби накопичення здійснювалися у будь-якій грошовій формі агрегатів М₂ (Мз і L), де гроші реалізують себе безпосередньо як засіб нагромадження.

Так виникає нова проблемна ситуація, пов'язана з визначенням структури касових залишків: у якій пропорції грошові активи збе­рігаються у формі грошей агрегату М₁ і агрегату М₂. Мова йде про визначення співвідношення між трансакційним залишком і залишком грошей, що дістав в економічній теорії назву “спекуля­тивного”.