Купівельна спроможність грошей

Відносна вартість трансакційних грошей, які використовуються у функції засобу обігу, визначається опосередковано як їх­ня купівельна спроможність. Логіка такого підходу є достатньо зрозумілою. Гроші у функції засобу обігу та функції платежу виступають як простий посередник обміну. У зв'язку з цим їхню цінність зіставляють з вартістю товарів та послуг, які можна на них купити. Дж. Ст. Мілль писав з цього приводу: “Під вартістю я завжди маю на увазі споживну вартість, а під поняттям “гро­ші” — засіб обігу”. Вартість грошей,— наголошував він далі,— є тим, на що мають бути обмінені гроші, це купівельна спромож­ність грошей” *.

Звідси — динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Між цими величинами існує обернено пропорційна залежність. Коли йдеться про зростання вартості грошей, то мається на увазі підвищення їхньої купівельної спроможності, тобто зниження за­гального рівня цін. На протилежність цьому зниження вартості грошей означає зниження на основі інфляційного зростання цін їхньої купівельної спроможності. Історії грошового обігу відомий такий приклад. У грудні 1919 p. в Німеччині знаходилося в обігу близько 50 млрд марок. Рівно через 4 роки в грудні 1923 p. ця циф­ра зросла до 496 000 000 000 млрд марок. Відповідно знецінилася і купівельна спроможність грошей. Відбулася фактична нуліфікація їхньої відносної вартості. Такою була плата Німеччини за участь у першій світовій війні.

Теорія грошей вимагає, щоб, по-перше, при визначенні купі­вельної спроможності грошей розрахунки здійснювалися стосовно не окремої грошової одиниці, а показника “товарна маса”. Як правило, визначається купівельна спроможність готівкової маси — грошей агрегату М₁.

У розрахунках, по-друге, має враховуватись динаміка загаль­ного рівня цін, а не ціни одного товару. Однак і це положення потребує уточнення. Адже і саме поняття “загальний рівень цін” є також умовним. У реальній дійсності не існує можливості зістав­лення цін кожного товару, що обертається на товарному ринку.

_________________________

* Милль Дж. С. Основы политической экономии.—М., 1980.—С. 236.

245

Виходячи з цього у світовій практиці визначаються індекси цін певного набору товарів та послуг, що входять до так званого спо­живчого кошика, які зіставляються з сукупною ціною ідентичної групи товарів та послуг базового періоду. При цьому розрізняють індекси цін товарів споживчого попиту і цін товарів виробничого призначення. Водночас ринковий кошик має репрезентувати дифе­ренціацію цінових показників у територіальному розрізі — відби­вати динаміку цін, що склалася у різних регіонах країни.

Поряд з індексами роздрібних та оптових цін в теоретичних узагальненнях і статистичних розрахунках використовують також показник дефлятора валового національного продукту. Цей показ­ник відображає зіставлення номінальної та реальної величин ВНП. Його перевагою є те, що в ньому синтезується цінова дина­міка як товарів споживчого ринку, так і інвестиційних товарів. Але і в цьому випадку доводиться використовувати натуральні по­казники виробництва обмеженої групи товарів. В статистиці США розрахунки зазначеного індексу здійснюються за цінами 3200 това­рів в момент їхнього першого продажу в торговельній мережі.

Розглядаючи ці питання, автор підручника “Гроші, фінансова система та грошова політика” Т. Каргіл зазначає, що вартість грошей може визначатися одним з показників: 1) на основі індек­су роздрібних цін (consumer price index—CP); 2), на основі ін­дексу оптових цін (wholesale price index — WP); 3) через дефлятор валового національного продукту (GNP deflator). “Вартість грошей,— пише Т. Каргіл,— відображає обернено пропорційну залежність від загального рівня цін. Вона відображає можливість отримання на ринку за цю суму грошей певної кількості благ. По­казники СРІ і WPI і дефлятор GNP являють собою величини, які найбільш широко використовуються для визначення динаміки цін і відповідно до цього — вартості грошей” *.

У цій цитаті досить точно висловлено сутність проблеми, що розглядається. Водночас варто звернути увагу ще раз на те, що у розглянутому контексті мова йде про вартість не окремої грошо­вої одиниці, а специфічного товару “грошова маса”, тобто про вар­тість цілісного агрегату (в цьому випадку йдеться рпр агрегат Мі), що використовується безпосередньо з трансакційною метою.