Тема 17. Відносна вартість грошей. Рівновага на грошовому ринку

1. Сутність і механізм формування відносної вартості грошей Специфіка вартості грошей

Однією з визначальних функцій ринку є формування відносної вартості та ціни товару, який є об'єктом його обігу. Цю функцію виконує і ринок грошей. Відносна вартість грошей скла­дається на основі взаємодії на монетарному ринку .їхнього попиту та пропозиції.

Попередники сучасних грошей — гроші-товар, що виникли на етапі зародження і становлення ринкових відносин і “працювали” в системі економічних відносин кілька тисячоліть, мали власну внутрішню вартість. Вони втілювали в собі певну частку витрат суспільне необхідної праці й на цій основі виконували у світі то-

242

варів роль загального вартісного еквівалента. Це стосується і функції засобу обігу, яку гроші-товар виконували завдяки тому, що в метаморфозі Т—Г—Т вони приймалися в обмін на інший то­вар на основі своєї власної вартості. Навіть тоді, коли в обігу функціонували розмінні на золото паперові гроші, вони розгляда­лися як знаки вартості монетарного товару. Не маючи власної внутрішньої вартості, розмінні паперові гроші представляли в обі­гу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота. Скажімо, 1 дол представляв до 1971 p. в обігу вартість 0,88 г золота.

Як визначається вартість 20-доларової банкноти або 10-тисячної купоно-карбованцевої купюри, яка по суті не несе на собі нічого матеріального?

На відміну від грошей-товару сучасні готівкові гроші—банк­ноти чи чекові депозити мають відносну вартість. Вони функціону­ють в обігу як законні засоби платежу завдяки тому, що є декла­рованими державою грішми. Держава своїм декретом зобов'язує приймати їх на своїй території як засіб платежу. Однак держава не може продекларувати їхню вартість. Вартість сучасних грошей формується під впливом ринкових сил стихійно. Держава може здійснити по відношенню до цих сил лише регулюючі заходи. Але повністю відмінити їх дію вона не взмозі.

Сучасна монетарна теорія виходить з того, що відносна вар­тість грошей пов'язана з характеристикою їхньої економічної ко­рисності. У загальноекономічному визначенні корисність певного блага характеризується його здатністю задовольняти відповідні потреби людини. З урахуванням цього корисність грошей визна­чається опосередковано—через корисність інших товарів та еко­номічних послуг, що можна отримати на ці гроші.

Наявність у розпорядженні окремої особи чи господарської структури певної суми грошей уже сама по собі приносить їх влас­нику безпосередню користь. Це, по-перше, можливість з урахуван­ням абсолютної ліквідності грошей в будь-який момент замінити їх на інший товар. По-друге, гроші є найбільш зручною формою накопичення багатства. Зберігання багатства у грошовій формі по­требує мінімальних витрат. По-третє, безпосередня корисність гро­шей пов'язана з реалізацією їхньої унікальної функції — забезпе­чення зв'язку сучасного і майбутнього.

Виходячи з цього монетарна теорія не абсолютизує принцип відносності вартості грошей. Вважається, що корисність грошей є не тільки відносною, а й абсолютною. Йдеться про те, що корис­ність грошей завжди вища, ніж безпосередня корисність тих това­рів і послуг, які можна на них отримати. Якщо відносну вартість грошей прийняти за одиницю, то їхня абсолютна вартість завжди буде вищою від одиниці.

243

Відносна вартість грошей, або їхня корисність, пов'язана з рід­кісністю. Корисність певного блага в економічному розумінні цьо­го поняття не є його абстрактною здатністю задовольняти певні потреби. Вона формується на основі зіставлення кількості доступ­них благ та існуючої на певний момент потреби в них. Звідси шкала корисності (цінності) характеризується обернено пропор­ційною залежністю до наявної пропозиції.

Відповідно до цих загальнотеоретичних положень відносність вартості грошей має розглядатися не тільки через призму існую­чого на них попиту—їх рідкісності, а й у динаміці. Йдеться про те, що величина відносної вартості не є константою. Вона змінюється у часі.

Нарешті, ще одна особливість відносності вартісної оцінки гро­шей, яку слід ураховувати.

Теорією грошей доведена необхідність застосування диферен­ційованого підходу до визначення вартості грошей і залежно від їхнього функціонального використання. Вартість грошей є віднос­ною не тільки щодо рідкісності та наявності їх на певний момент часу, а й відповідно до їхнього конкретного функціонального за­стосування.

У зв'язку з цим слід зосередити увагу на тому, що попит на гроші як на специфічний товар формується на основі “портфельно­го підходу”. Він є одним з елементів вибору між вигодою, що може отримати їхній власник від інвестування грошей в купівлю товарів та послуг, в сферу виробництва, чи, скажімо, в цінні папе­ри, та ризиком втратити безпосередню вигоду від зберігання гро­шей у ліквідній формі. Цим зумовлюється методологічна значи­мість диференціації підходів при визначенні відносної вартості гро­шей у трансакційному використанні їх та грошей у функції нагро­мадження. І це цілком природно. Одна справа, коли йдеться про вартість грошей як ліквідного ресурсу, й інша, коли на них пред'­являється попит у спекулятивних цілях.

Звернімо увагу й на те, що й сам принцип диференціації є від­носним. Функції грошей автономні й разом з тим органічно взає­мопов'язані. Специфіка їх реалізується лише на основі певної взає­модії в межах цілісної системи грошових відносин. Виходячи з цього має бути зрозумілою методологічна некоректність підходу, згідно з яким увага акцентується лише на автономності вартісних характеристик окремих грошових функцій. Принцип диференціації підходу не тільки не виключає, а, навпаки, передбачає визначення інтегральної основи формування відносної вартості грошей у різ­них сферах функціонального застосування їх.

Слід ураховувати і те, що питання, які характеризують сутність і спосіб визначення відносної вартості грошей, є в монетарній тео­рії предметом тривалих дискусій. В тлумаченні їх відсутня єдність

244

поглядів. Водночас існуючі теоретичні розбіжності не слід проти­ставляти. У поглядах і економістів монетаристської школи еконо­мічної думки, і кейнсіанців відбувається, як уже зазначалося рані­ше, різноаспектний підхід до проблеми, що є предметом нашого вивчення. У зв'язку з цим метод синтезу різнопланових теоретич­них положень, якому тут віддається перевага, може розглядатися як найбільш раціональний.