Розділ з ринок грошей

Тема 15. Попит на гроші

1. Специфіка монетарного ринку

Що таке ринок грошей, які його специфічні особливості та еко­номічні функції? Чим ринок грошей відрізняється від звичайного ринку товарів? Ці питання є досить складними за своїм змістом. Вони неоднозначно трактуються в економічній літературі. Щодо окремих з них протягом багатьох років між різними школами і на­прямами світової економічної думки йде гостра дискусія. З огляду на це поставимо собі за мету попередньо з'ясувати лише найбільш загальні теоретичні положення, спираючись на які у наступному аналізі, можна буде розібратися в суті поставлених проблем.

Відомо, що ринок за своїм призначенням являє собою еконо­мічний механізм, заснований на функціонуванні структурно роз­членованої сукупності економічних суб'єктів та відповідних інсти­тутів. На його основі реалізуються попит і пропозиція на товари і послуги. Попри свою специфічність, гроші, як уже зазначалося, також є товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно визначеними, а й загальними принципами ринкової економі­ки. Виходячи з цього можна дати таке визначення: монетарний ри­нок (ринок грошей) є мережею спеціальних (банківсько-фінансо­вих) інститутів, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар, їхнє взаємне урівноваження.

Розглядаючи специфіку монетарного ринку, слід зосередити ува­гу передусім на визначенні змісту ряду конкретних питань.

Що ж на ринку, про який йдеться, є предметом купівлі та про­дажу? Чи можна розглядати як об'єкт монетарного ринку банкно­ти і трансакційні гроші, що поєднуються агрегатом М₁ і є в рин­ковій економіці засобом обігу? Можливо, при розгляді питань функціонування ринку грошей, слід брати до уваги обіг їх у функ­ції засобу нагромадження і через це виходити з того, що предме­том відповідних операцій можна розглядати лише агрегати М₂, М₃ та L.

Для того щоб розібратися в цих досить не простих питаннях, слід осмислити й іншу проблему: чи можна ототожнювати ринок грошей і ринок капіталу? На перший погляд, здається, що цього

212

робити не слід, але щодо цього існують протилежні погляди. У цьо­му відношенні можна зіслатися на точку зору досить авторитетного у західній економічній науці вченого Й. Шумпетера: “Ринок капі­талу є тим, що будь-яка ділова людина називає грошовим рин­ком... Ця назва не є достатньо коректною тому, що на цьому рин­ку продаються і купуються не просто “гроші”. Проте не зважаючи на це, можна зазначити, що у кінцевому підсумку ринок капіталу є саме тим, що на практиці іменується ринком грошей. Іншого ринку капіталів просто не існує” *. Якою мірою наведена цитата дає відповідь на поставлені питання? Напевне, абсолютизувати зазначене не можна. У цьому випадку потрібні більш ґрунтовні спостереження та аналітичні оцінки. Саме до цього має прагнути кожен, хто ставить перед собою мету опанувати теорією грошей.

Чи правомірно розглядати як об'єкт обігу грошового ринку валюту? Відповідь на це питання здається .також очевидною: ва­лютний ринок є логічним продовженням ринку грошей, його скла­довою частиною, відповідним сегментом. Однак і в цій проблемі є досить не прості моменти, які слід ураховувати. Зміст їх розгля­дається у заключному розділі;

До проблем, що мають бути розглянуті при дослідженні спе­цифіки ринку грошей, слід віднести і визначення вартості грошей та їхньої ціни. Коли розглядалася специфіка товарних грошей, то було зрозумілим, що їхня вартість визначається витратами праці, або, по іншому,—суспільне необхідним робочим часом на вироб­ництво монетарного товару. Йшлося і про те, що гроші як струк­турна ланка загального процесу ціноутворення не мають власної ціни. На їхній основі визначають ціну інших товарів. У цьому по­лягає специфіка реалізації грошей у функціях міри вартості та масштабу цін, що продовжують діяти і нині. Як же у цьому ви­падку маємо ставитися до поняття “ціна” грошей, адже йдеться про обов'язкову для будь-якого ринку атрибутику? Власне, ринок покликаний на основі встановлення рівноваги між попитом і про­позицією формувати ринкову ціну грошей.

Розглядаючи це принципово важливе і виключно складне у теоретичному відношенні питання, слід брати до уваги щонаймен­ше два теоретичні положення. Перше полягає в необхідності вра­ховувати структурну розчленованість грошових форм, їхню функ­ціональну спеціалізацію. Гроші, що реалізують себе у функціях міри вартості та масштабу цін, і гроші, які є об'єктом купівлі та продажу на монетарному ринку, не можна ототожнювати. Це може бути у матеріальному втіленні навіть одна і та сама грошо­ва одиниця, скажімо, німецька марка, але у першому і другому випадках її функціональне застосування є різним. Тому неодно-

___________________________

• Шумпетер И. Теория экономического развития.—М., 1982.—С. 271.

213

значним за своїм змістом є і весь набір характеристик, що розкри­вають спосіб реалізації зазначеної грошової одиниці у різних якос­тях її використання.

Не слід допускати й іншої крайності — абсолютизувати проти­лежність окремих функціональних форм грошей. Як зазначалося в попередній темі, нині у платіжному обігу країн з розвиненою рин­ковою економікою все більшого поширення набувають безготівкові розрахунки та інші новітні інструменти монетарного ринку, де гро­ші одночасно приносять доход і можуть бути засобом розрахунків за товари. Все це розмиває чіткість поняття “гроші”, нівелює межі між грішми і не-грішми, між власне грошовим обігом і оборотом грошового капіталу.

Нарешті, маємо враховувати і те, що теоретична проблема ви­значення вартості та ціни грошей монетарного ринку не може бути вирішена на методологічних принципах теорії трудової вартості. Остання на цьому рівні наукового пізнання себе не реалізує. Вона створює передумови для аналізу більш глибоких (абстрактних) за своїм змістом визначень грошових відносин — їхніх генетичних ос­нов і сутнісної основи.

Теоретичне обгрунтування функціональних аспектів ринку гро­шей — найповерховішої за своїм змістом сфери грошових відно­син — можна здійснити, виходячи з методологічних основ теорії граничної корисності, яка є логічним продовженням теорії трудо­вої вартості.