
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Методичні вказівки
- •Передмова
- •Загальні питання організації та проведення лабораторних робіт
- •Лабораторна робота № 1 визначення молярної маси еквівалентів металу об’ємним методом Теоретична частина
- •Експериментальна частина
- •Розрахунки
- •Контрольні завдання
- •Лабораторна робота №2 класи неорганічних сполук. Оксиди. Гідроксиди Теоретична частина
- •Експериментальна частина і. Добування та властивості основних оксидів
- •Іі. Добування і властивості кислотних оксидів
- •Ііі. Вивчення властивостей амфотерних оксидів
- •IV. Добування нерозчинних основ
- •V. Добування та властивості амфотерних гідроксидів
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3 класи неорганічних сполук. Кислоти. Солі Теоретична частина
- •Експериментальна частина і. Добування середніх солей
- •Іі. Добування та властивості кислих солей
- •Ііі. Добування та властивості основних солей
- •Контрольні завдання
- •Експериментальна частина і. Проведення розрахунків
- •Іі. Приготування розчину
- •Ііі. Обрахунки результатів дослідів
- •Контрольні завдання
- •Лабораторна робота №5 реакції в розчинах електролітів Теоретична частина
- •Експериментальна частина Визначення величини рН розчинів електролітів
- •Контрольні завдання
- •Лабораторна робота № 7 гідроліз солей Теоретична частина
- •Експериментальна частина і. Визначення реакції середовища в розчинах солей
- •Іі. Фактори, які посилюють ступінь гідролізу солей
- •Контрольні завдання
- •Лабораторна робота № 8 окисно-відновні реакції Теоретична частина
- •Класифікація окисно-відновних реакцій
- •Правила складання рівнянь електронного балансу
- •Еквівалент і молярна маса еквівалентів окисника і відновника
- •Експериментальна частина Прості речовини та елементарні йони у якості окисників і відновників
- •Міжмолекулярні окисно-відновні реакції. Окисно-відновні властивості сполук сірки у залежності від її ступеня окиснення
- •Внутрішньомолекулярні окисно-відновні реакції. Розклад дихромату амонію
- •Складні йони в окисно-відновних реакціях. Відновлення дихромату калію калій йодидом
- •Значення середовища в окисно-відновних процесах
- •Контрольні завдання
- •Лабораторна робота № 9 визначення загальної лужності і карбонатної твердості води Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •Контрольні завдання
- •Лабораторна робота № 10 якісне дослідження природної води Теоретичний вступ
- •1. Головні йони
- •2. Розчинені гази
- •3. Біогенні речовини
- •4. Мікроелементи
- •5. Органічні сполуки
- •Експериментальна частина
- •1. Проба на присутність солей кальцію
- •2. Проба на присутність солей магнію
- •3. Проба на присутність хлоридів
- •4. Проба на присутність сульфатів
- •7. Проба на окиснюваність води
- •Контрольні завдання
- •Хід процесів висолювання білків
- •Згортання білків при нагріванні
- •Осадження білків концентрованими мінеральними кислотами
- •Осадження білків органічними кислотами
- •Осадження білків солями важких металів
- •Осадження білків фенолом і формальдегідом
- •Осадження білків спиртом
- •Осадження білків натрій вольфраматом
- •Контрольні завдання
- •Лабораторна робота № 12 визначення відносної молекулярної маси амінокислот за амінним нітрогеном Експериментальна частина
- •Контрольні завдання
- •Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
Контрольні завдання
1. Розрахувати молярну масу еквівалентів металу, виходячи з даних, наведених у таблиці 3.
Таблиця 3
-
№
Маса металу, г
Отримана сполука, г
1
0,347
Сульфіт, 4,347
2
1,635
Хлорид, 3,41
3
7.82
Сульфат, 17,42
4
1,73
Нітрат, 7,93
5
1,8
Фторид, 5,6
6
5,395
Оксид, 5,795
7
6,075
Гідрогенфосфат, 30,075
8
4,6
Гідрогенсульфат, 24
9
1,59
Гідроксид, 2,44
10
4,0
Сульфід, 7,2
2. Розрахувати масу отриманої речовини за даними вихідних речовин (таблиця 4), використовуючи закон еквівалентів.
Таблиця 4
№ |
Об'єм газу (н.у.), л |
Продукти реакції |
1 |
Cl2, 3,8 |
FeCl2 |
2 |
SO2, 4,6 |
K2SO3 |
3 |
O2, 7,4 |
CuO |
4 |
F2, 6,4 |
AlF3 |
5 |
SO3, 16,8 |
Na2SO4 |
6 |
Cl2, 8,2 |
NiCl2 |
7 |
SO2, 2,7 |
Li2SO3 |
8 |
O2, 3,5 |
Cr2O3 |
9 |
F2, 14,7 |
AgF |
10 |
SO3, 11,4 |
CaSO4 |
Лабораторна робота №2 класи неорганічних сполук. Оксиди. Гідроксиди Теоретична частина
Оксидами називаються сполуки елементів з Оксигеном, в яких він має ступінь окиснення -2.
За хімічними властивостями оксиди поділяють на несолетворні і солетворні. Оксиди, які не утворюють гідратних сполук і солей, називаються несолетворними (N2O, NO, CO, SiO).
Оксиди, які під час хімічних реакцій утворюють солі, є солетворними. За хімічними властивостями вони поділяються на основні, кислотні та амфотерні.
Основними називають оксиди, гідрати яких є основними. До основних належать оксиди активних металів – лужних (Li, Na, K, Rb, Cs), лужноземельних (Ca, Sr, Ba, Ra), Магнію, Лантану, а також перехідних металів (Mn, Cr, Ni, Fe, Cu) в нижчих ступенях окиснення (+1, +2). Основні оксиди реагують з кислотними оксидами та їх гідратами (кислотами) з утворенням солей:
Оксиди лужних і лужноземельних металів розчиняються у воді, утворюючи при цьому їх гідрати – розчинні у воді основи (луги):
Кислотними оксидами або ангідридами називають оксиди, гідрати яких є кислотами. До них належать оксиди неметалів (CO2, B2O3, N2O5, P2O5, SO3, SO2, N2O3), а також оксиди перехідних металів у вищому (+6, +7) ступені окиснення (CrO3, MnO3, Mn2O7). Кислотні оксиди реагують з основними оксидами і їх гідратами (основами) з утворенням солей:
Майже всі кислотні оксиди, окрім SiO2 і деяких інших розчиняються у воді, утворюючи при цьому їх гідрати – кислоти:
- сульфітна кислота,
- нітратна кислота,
-
манганатна(VІІ)
кислота,
-
манганатна(VІ)
кислота.
Ангідридами кислот називають кислотні оксиди, які одержані шляхом дегідратації (відбирання води) від відповідних оксигеновмісних кислот:
-
нітратний ангідрид,
- сульфатний
ангідрид.
Амфотерними оксидами називають оксиди, які мають слабко виражені і кислотні і основні властивості, тобто здатні реагувати і з сильними кислотами і з сильними основами (лугами) з утворенням солей. До них належать оксиди деяких малоактивних металів головних підгруп (ВеО, А12О3), а також оксиди багатьох перехідних металів у проміжному ступені окиснення (ZnO, Cr2O3, MnO2, SnO2, Fe2O3, TiO2).
У перехідних металів із змінною валентністю з підвищенням ступеня окиснення хімічний характер оксидів змінюється від основного через амфотерний до кислотного:
.
основний амфотерний кислотний
Амфотерні оксиди реагують з кислотними оксидами та кислотами, проявляючи слабко виражені основні властивості, з утворенням солей:
Проявляючи слабко виражені кислотні властивості, амфотерні оксиди реагують з оксидами, гідроксидами або карбонатами лужних та лужноземельних металів з утворенням солей. Ці реакції відбуваються під час сплавлення:
,
натрій цинкат
,
натрій метаалюмінат
,
натрій ортоалюмінат
.
Одержані солі приєднують воду за звичайних умов, утворюючи комплексні солі:
-
натрій
тетрагідроксоалюмінат,
-
натрій
гексагідроксоалюмінат.
При безпосередній взаємодії амфотерних оксидів з концентрованими розчинами лугів утворюються комплексні солі:
Основами називають сполуки, які у водних розчинах дисоціюють на катіони основних залишків та гідроксид-аніони ОН-.
Найважливіша хімічна властивість основ – здатність реагувати з кислотами та кислотними оксидами (ангідридами) з утворенням солей:
Основи є продуктами гідратації основних оксидів. Розчинні у воді основи (луги) утворюються в результаті прямої гідратації розчинних у воді основних оксидів:
Нерозчинні у воді основи утворюються в результаті непрямої гідратації основних оксидів:
Амфотерні гідроксиди – це продукти непрямої гідратації амфотерних оксидів. Як і амфотерні оксиди, вони реагують як з кислотами, так і з лугами з утворенням солей. При взаємодії з кислотами вони поводять себе як слабкі основи, а при взаємодії з лугами – як слабкі кислоти:
натрій цинкат
натрій
тетрагідроксоцинкат