Завдання психологічної служби:

1. у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання та саморозвитку;

2. у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

3. у профілактиці й корекції відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку дитини.

Отже, практичний психолог у будь-якому навчально-виховному закладі відповідальний насамперед за дотримання психологічних умов, які забезпечують повноцінний психічний і особистісний розвиток кожної дитини. Порушення цих умов заважає своєчасній реалізації вікових та індивідуальних можливостей дітей і веде до необхідності корекційної чи спеціально розвиваючої роботи.

Таким чином, науковий аспект психологічної служби задає головну мету її діяльності, яку сформулювали як максимальне сприяння психічному, особистісному та індивідуальному розвитку учнів, що забезпечує їм психологічну готовність до самовизначення у самостійному дорослому житті.

2. Місце психологічної служби в системі освіти.

Працівник психологічної служби повинен:

• Керуватися Етичним кодексом психолога;

• Дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

• Будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

• Пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків;

• Зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню;

• Постійно підвищувати свій професійний рівень, запобігати випадкам здійснення психодіагностичної, розвивально-корекційної, консультативно-методичної роботи особами, які не мають відповідної фахової підготовки або права на таку діяльність;

• Знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку дітей, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрямки й перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Найбільш розповсюдженими є дві моделі психологічної служби, відмінність яких полягає в тому, де працює психолог – у навчально-виховному закладі або за його межами. Кожна з цих моделей має свої особливості:

1. передбачає роботу групи психологів при міському відділі освіти. Психологи організовують цикли лекцій для батьків і працівників закладів з метою підвищення їх психологічних знань, проводять для них консультації з питань навчання і виховання дітей, діагностують психічний розвиток окремих учнів і дають на основі цього рекомендації працівникам закладів або батькам про подальшу роботу з ними, організують постійно діючі семінари з проблем вікової, педагогічної, соціальної психології, психології особистості і міжособистісних відносин.

Але ця модель адекватна розв’язанню лише актуальних, конкретних задач, які стоять перед психологічною службою. Ця модель вузька і обмежена.

а) відірваність психологічної служби від навчально-виховного процесу, від реального життя учнів у освітньому закладі;

б) ця модель провокує сподівання миттєвих позитивних зрушень у розв’язанні конкретної проблеми, з якою прийшли до психолога.

2) передбачає роботу практичного психолога безпосередньо у навчально-виховному закладі. Це дозволяє психологу краще зануритися у виховну ситуацію закладу, пізнати учнів та працівників закладу, їх взаємовідносини, вступити у контакт з батьками. Він має можливість поєднувати вивчення особистості і поведінки дитини у реальних життєвих умовах з поглибленим аналізом її індивідуальних особливостей. Ця модель відповідає розв’язанню перспективної задачі психологічної служби – максимальному сприянню розвитку кожного учня – і передбачає більш активні форми діяльності практичного психолога: психопрофілактику, спеціальну роботу з розвитку здібностей, інтересів, формуванню певних особистісних якостей, психокорекцію, психологічний тренінг.

Але для розвитку психологічної служби потрібне поєднання обох цих моделей, тобто взаємодія психолога закладу з психологами із міських психологічних кабінетів. Тоді психологи при міському кабінеті можуть основний акцент своєї роботи робити на освіті і тим самим сприяти розвитку психологічної культури насамперед керівних працівників освіти, потім – працівників закладу.