2. Психологічна служба загальноосвітньої школи.

Перехід від молодшого шкільного до підліткового віку характеризується появою своєрідної мотиваційної кризи, викликаної зміною соціальної ситуації розвитку та змінами у змісті внутрішньої позиції школярів. В результаті – психологічна незахищеність перед новим етапом навчання і розвитку. У забезпеченні оптимальних умов переходу від одного вікового етапу до іншого велика роль належить практичному психологу.

До початку навчання у середній школі у дітей може спостерігатися дезадаптація, що має дві групи причин: дефекти навчання і дефекти спілкування. Обидві групи причин дезадаптації взаємопов’язані, але в кожному окремому випадку причино-наслідковий характер цього зв’язку, міра прояву того чи іншого дефекту, значущість його на фоні індивідуальних особливостей психічного розвитку – все це буде різним. Тому зміст роботи практичного психолога повинен відображати не лише загальні закономірності переходу, але й особливості навчання, виховання в даній конкретній школі у конкретної дитини.

Однією з найбільш розповсюджених проблем переходу є адаптація школярів до нових вчителів, яка супроводжується часто конфліктами, взаємним невдоволенням вчителів та учнів. Помилки вчителів в реалізації індивідуального підходу, які виникають в такій ситуації, його невикористанні можливості, а також виправданні на перших порах очікування дітей з приводу характеру взаємовідносин, стиля спілкування з новими педагогами є джерелом труднощів адаптації. Задача практичного психолога – вивчати не лише особливості школярів, але й їх вчителів, як початкової, так і середньої школи, особливо майбутніх класних керівників, з тим щоб і діти, і дорослі менш хворобливо сприймали новий, незнайомий їм тип відносин.

Перехід учнів із початкової школи у середню може загострити всі минулі проблеми дітей, як явні, так і приховані від уваги вчителів і батьків, а також спровокувати появу нових проблем, пов’язаних із зміною відношення до себе, оточуючих, навчання. Від того, наскільки своєчасно будуть розв’язані виникаючі проблеми, багато в чому залежить подальший розвиток особистості школяра. Тому так відповідальна в цей період робота практичного психолога із забезпечення оптимальних умов для адаптації в школі, максимального розвитку на новому етапі навчання тих позитивних змін у психічному і особистісному розвитку дітей, які виникають на межі молодшого шкільного і підліткового віків, і особливо корекції вже існуючих недоліків.

Найбільш розповсюдженими видами психологічної допомоги є наступні: корекційна і розвиваюча робота з проблемними дітьми; консультації педагогів, які випускають і приймають клас; організація відповідної роботи вчителів і батьків з виправлення існуючих труднощів у навчанні слабковстигаючих учнів; спостереження за ходом подальшого розвитку тих дітей, яким за результатами попереднього вивчення не була потрібна негайна допомога, але проблеми яких можуть загостритися пізніше, в більш старшому віці. Ефективність корекційної роботи з дітьми, можливість в повній мірі здійснювати психопрофілактику в цей відповідальний для учнів час, досягати взаєморозуміння з педагогами і батьками залежать від міри участі вчителя в такій роботі, від його психологічної грамотності і здатності сприймати рекомендації психолога. Корекційна робота з проблемними учнями проводиться як індивідуально, так і в групі.

У підлітковому віці всі сторони розвитку підлягають якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні утворення. Цей процес перетворення і визначає основні особливості особистості дітей підліткового віку, і специфіку роботи з ними.

Найчастіше всього труднощі підліткового віку пов’язують із статевим дозріванням як причиною різних психофізіологічних і психічних відхилень. У підлітковому віці можуть вперше виникати або загострюватися різного роду патологічні реакції, пов’язані з розвитком психічних, а іноді – соматичних захворювань або значними утрудненнями процесу формування особистості. Поглиблене вивчення проблем підліткового віку потрібно почати з аналізу сфери спілкування підлітка з однолітками та дорослими. Намагання підлітків бути рівноправними партнерами у спілкуванні породжує різноманітні конфлікти з оточуючими.

Практичний психолог часто бере участь у розв’язанні таких конфліктів. Винуватцем конфліктів завжди визначається підліток. Однією із задач практичного психолога є розв’язання конкретних конфліктів та проведення освітньої і психопрофілактичної роботи з вчителями і батьками підлітків. Характер спілкування з вчителями і суб’єктивне відношення до особистості вчителя змінюється протягом підліткового віку. Для підлітків характерно намагання до особистісного спілкування з вчителем. Підлітків все більше хвилюють професійні та особистісні якості педагогів. Таким чином, в основі конфліктної ситуації лежить сформована у підлітків потреба у особистісному спілкуванні з педагогами і неможливість її задоволення.

Проблеми, пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю, частіше всього складають зміст запиту до практичного психолога з боку батьків і вчителів підлітка, а іноді і з боку самих учнів. Зниження успішності може породжуватися різними причинами – від незначних прогалин у знаннях, до дебюту серйозних психічних захворювань. Часто встановити справжню причину неуспішності в цьому віці буває дуже складно, тому потрібна участь практичного психолога.

Найбільш розповсюдженою причиною поганого засвоєння знань у середніх класах школи є відсутність адекватної мотивації навчання. Іншої за частотою згадування причиною труднощів у навчанні підлітки називають складність навчальної програми, окремих предметів. Третьою по значущості причиною є професійна некомпетентність педагогів.

Найбільш специфічною діяльністю практичного психолога є допомога підлітку у розв’язанні проблем, пов’язаних з процесом розвитку самосвідомості. Це зумовлене тим, що основним предметом роботи практичного психолога є внутрішній світ людини, а основною задачею – допомога людині у досягненні гармонії цього внутрішнього світу, в розвитку її здібностей до самореалізації. Аналіз змісту і динаміки хвилювань підлітків протягом цього віку говорить про наявність у них хвилювань, пов’язаних з їх відношенням до себе, до власної особистості. Потужним фактором саморозвитку у підлітковому віці стає виникнення у школярів інтересу до свого майбутнього. Підлітковий вік є сенситивним періодом для становлення тимчасової перспективи, системи життєвих цілей людини. Виховання волі в цьому віці часто виступає як важлива задача виховання і самовиховання. У підлітків гостро стоїть проблема їх поведінки, флотування особистості, що пов’язана із статевим дозріванням. Досвід практичної роботи показує, що психологічна корекція, різного роду розвиваючі програми найбільш ефективно реалізуються у групових формах роботи з підлітками. В системі психологічної служби продуктивною є лише сугубо добровільною з боку учня форма його спілкування і роботи із психологом.

У юнацькому віці всі якісно нові особливості особистості, які з’являються на певному етапі онтогенезу, пов’язані не лише з формуванням окремих психічних функцій, скільки з кардинальними змінами в самій структурі і змісті особистості школяра. В практиці роботи практичного психолога з юнаками на перший план виступають задачі професійного вибору і професійної орієнтації. Вибір майбутньої сфери діяльності складає ядро процесу самовизначення. Таким чином,працюючи з конкретним юнаком, з приводу його психологічних проблем та їх переживань саме цим учнем, необхідно намагатися зрозуміти не лише те, яке місце це хвилювання займає у теперішньому стані особистості, але й яке місце воно займає у цілісній картині вікового розвитку. Працюючи із старшими класами, практичний психолог розраховує на те, щоб учень сам прийняв рішення звернутися за психологічною допомогою, відчуваючи необхідність в цьому.

Психолог намагається становить нормальні зв’язки юнака зі світом, в яких сам є посередником. Забезпечуючи психологічну допомогу учневі, психолог поступово ізолює свою роль, передаючи її, наскільки це можливо, вчителям і рідним юнака. Ефективність консультування юнаків обумовлена здатністю психолога стимулювати внутрішній діалог, який розглядається як важливий фактор особистісного розвитку в цьому віці. Задача психолога полягає не в тому, щоб запропонувати юнаку готові рецепти і рішення певних питань, а в тому, щоб по можливості не дати закінчитися стану внутрішнього діалогу, перевести його в діалог зовнішній, надати йому розгорнутої форми.