Лекції Тема «Основи організації психологічної служби в освітніх закладах» План

1. Психологічна служба дошкільних закладів та початкової школи.

2. Психологічна служба загальноосвітньої школи.

3. Психологічне забезпечення роботи навчальних закладів реабілітації неповнолітніх.

4. Психологічна служба у позашкільних закладах.

5. Психологічна служба у вищих закладах освіти.

6. Морально-етичні принципи діяльності практичного психолога. Етичний кодекс психолога.

Література

1. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – 145с.

2. Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. – 167с.

3. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – 121с.

4. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и полростков. – Л., 1982. – 99с.

5. Черепанова Е.М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984., С. 116-131.

6. Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., 267с.

7. Давыдов В.В., Фельдштейна Д.И., Эльконин Д.Б. Психологическая служба СССР / Вопросы психологи. – 1977. - № 5. – С. 35-47.

8. Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологи. – 1984. - № 1. – С. 169-171.

9. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536с.

10. Гуревич К.М.. Что такое психологическая диагностика. – М., 1985.

11. Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. М., 1989.

12. Гільбух Ю.З. Учитель і психологічна служба школи. – К., 1994.

1. Психологічна служба дошкільних закладів та початкової школи.

Перед дошкільними освітніми закладами глобальним є завдання сприяння максимального розвитку фізичного тіла дошкільнят, їх психіки, формування духовності, навичок комунікативності. Тобто, відбувається формування здоров’я як багатоскладової категорії, яку входять фізична, психічна, духовна і соціальна складові.

Процес розвитку фізичного здоров’я передбачає удосконалення саморегуляції в організмі, гармонійну взаємодію фізіологічних процесів, максимальну адаптацію до навколишнього середовища; психічне здоров’я включає високий рівень свідомості, розвитку мислення, великі внутрішні і моральні сили, що спонукають особистість до творчої діяльності; духовне здоров’я включає комплекс потреб, мотиваційної та інформативної сфери життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, настанов і мотивів поведінки індивіда в суспільстві; соціальне здоров’я виявляється в моральному самовладанні, адекватній оцінці свого «я», самовдосконаленні особистості в оптимальних соціальних умовах мікро- та макросередовища.

Напрямками роботи психологічної служби у дошкільному закладі є:

• організація психологічного супроводу дітей в період адаптації;

• збереження психофізичного здоров’я дітей в ДНЗ;

• вивчення рівня і особливостей фізичного, емоційно-вольового та особистісного розвитку дитини, її пізнавальної сфери, виявлення порушень;

• розробка рекомендацій вихователям, педагогам і батькам для забезпечення диференційованого підходу до дітей;

• розробка і реалізація індивідуальних і групових профілактичних, корекційних програм;

• організація здоров’я зберігаючи заходів в ДНЗ (оздоровча гімнастика, релаксація, загартування, психогімнастика, масаж, вітаміно-, фіто- й киснетерапія, музико- та арттерапія);

• моніторинг розвитку;

• робота з обдарованими вихованцями;

• соціальна діагностика сім’ї;

• виявлення сімей групи ризику і робота з ними;

• консультаційна робота з батьками і педагогами.

Організована таким чином діяльність дошкільного навчального закладу забезпечує єдність дій педагогічної, психологічної медичної служб зі збереження і розвитку всіх аспектів здоров’я кожного вихованця з урахуванням особистісно-орієнтованого підходу, із застосуванням відповідних сучасних інноваційних технологій та принципів індивідуалізації, диференціації.

Основою для визначення вікових меж цього періоду служить час навчання дітей в початкових класах (6-10 років). Розглянемо найбільш розповсюджені проблеми, які розв’язує шкільний психолог, працюючи в початкових класах.

1. Готовність до шкільного навчання – визначаючи психологічну готовність дитини до школи, психолог повинен чітко усвідомлювати, для чого він це робить.

Якщо стоїть питання про відбір дітей до школи або відстрочки прийому в школу будь-якої дитини, то потрібно обмежитися визначанням початкового рівня функціональної готовності або шкільної зрілості (тобто відповідності міри дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних функцій умовам і задачам шкільного навчання).

Діти з низьким рівнем функціональної готовності складають «групу ризику» як з точки зору засвоєння програми, так і з точки зору втомлюваності і підвищеної хворобливості. Більшість з цих дітей буквально з перших днів потрапляють в категорію невстигаючих, інші можуть вчитися достатньо добре, але постійно випробовують нервово-психічну напругу, що призводить до невротизації, психосоматичним захворюванням.

Коли метою визначення готовності є раннє виявлення тих дітей, які для організації їх діяльності на уроці потребують додаткової уваги з боку педагога, крім функціональної готовності діагностуються також такі компоненти психологічної готовності, як розвиток довільності (вміння слухати, розуміти і точно виконувати вказівки дорослого, діяти у відповідності з правилом, використовувати зразок).

І лише тоді, коли метою є розробка індивідуальної програми розвитку для учня, потрібно визначати психологічну готовність у повному обсязі, тобто діагностувати різні її сторони: інтелектуальну готовність, вольову та мотиваційну готовність, а також сформованість у дитини відношення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими соціальними функціями, розвиток необхідних форм спілкування з однолітками. Велике значення для розуміння того чи готова дитина до школи, має розвиток ігрової діяльності.

2. Адаптація до школи – дуже складним для першокласників є період адаптації (4-7 тижнів). В адаптаційний період деякі діти кричать, бігають по коридору та по сходах, на уроках часто відволікаються; інші намагаються бути непомітними, бентежаться, коли до них звертається вчитель, при найменшому зауваженні плачуть; у деяких дітей порушуються сон, апетит, збільшується кількість захворювань. Всі ці порушення (функціональні відхилення) викликані тим навантаженням, яку витримують психіка та організм дитини у зв’язку з різкою зміною образу життя, значним підвищенням і якісним ускладненням тих вимог, яким дитина повинна відповідати.

Психолог повинен бути максимально активним, допомагаючи учням швидше і краще адаптуватися, а вчителю – знайти правильний підхід до кожної дитини. Особливу увагу психолог приділяє при цьому тим дітям, у яких спостерігаються яскраво виражені функціональні відхилення, порушення сну та інші ознаки невротизації. Психолог повинен використовувати цей час для збору інформації про психічний розвиток кожної дитини, проводячи спостереження за класом.

Більшість дітей адаптується до школи достатньо швидко, але є першокласники, у яких цей процес дуже затягується, а у деяких повноцінної адаптації до школи на першому році навчання так і не відбувається. Такі діти часто і довго хворіють, причому хвороби носять психосоматичний характер; ці діти складають «групу ризику» з точки зору виникнення шкільного неврозу. Діти із затягнутим процесом адаптації у всіх відношеннях потребують особливої уваги з боку шкільного психолога. В цих випадках психолог здійснює консультативну допомогу вчителям і батькам у розумінні причин і пошуків таких прийомів і засобів виховної роботи, які б допомогли дитині краще пристосуватися до школи.

Деякі діти вже невеселі зранку, у них з’являються головні болі і болі в області живота. У дітей порушується сон. Психолог використовує до таких дітей аутогенне тренування, допомагаючи учневі розслабитися. Він також пояснює учням, що означає метод, який дозволяє знову стати спокійним. Понижується агресивність, ізолюється слабкість контактів з оточуючими. Це значно підвищує працездатність дитини. Самий важливий результат такої допомоги – це відновлення у дитини позитивного відношення до життя, до шкільної діяльності, до всіх людей, які беруть участь у навчальному процесі дитини – батькам і вчителям.

У початкових класах закладаються основи подальшого благополуччя школяра: формується відношення до навчання взагалі і до школи; визначається позиція дитини у колективі однолітків.