3. Психолог та міжособистісні стосунки у класі.

Колектив – найвища стадія розвитку групи, що об’єднує людей як процесом спільної діяльності, так і її організацією.

Відносини в групі визначаються через певні показники: відповідальність, колективізм, згуртованість, контактність, відкритість, організованість, інформованість, що у колективі набувають найвищого свого значення. Група може впливати на особистість позитивно і негативно.

Позитивний поштовх до розвитку група надає тому, що:

• в групі індивід зустрічається з людьми, які є для нього основним джерелом духовної культури;

• відносини між людьми несуть в собі позитивні соціальні норми та ціннісні орієнтації, які присвоює особистість;

• у групі людина може навчитися комунікативним умінням і навичкам;

• від членів групи індивід отримує інформацію, яка дає йому змогу правильно сприймати і оцінювати себе, зберігати та закріплювати позитивне у своїй особистості, позбавлятися від недоліків;

• група емоційно підкріплює дитину, що є необхідним для її розвитку.

Негативний вплив групи на особистість полягає в тому, що:

• вплив і психологічний тиск інших людей може дезорганізувати особистість;

• група може гальмувати творчість особистості, прояви її своєрідності;

• під тиском загальногрупової думки можуть бути уніфіковані індивідуальні погляди та міркування;

• група може сприяти розвитку конформізму;

• група гальмує розвиток особистості, якщо сама перебуває на низькому рівні розвитку.

Таким чином, взаємодія особистості і групи має неоднозначний характер. Мета психолога – використовуючи позитивні впливи групи на дитину, ліквідувати негативні. Місце кожного учня в класі можна розглядати з погляду його офіційного та неофіційного становища.

Офіційне становище людини в системі відносин називається позицією. Від позиції, яку займає людина в групі, залежить ступінь її потенційного впливу на вчинки інших членів групи. Неофіційною соціально-психологічною характеристикою становища людини в системі міжгрупових відносин є статус. Він вказує на ступінь дійсного авторитету і впливу дитини на клас. Основу всіх групових відносин складають моральні норми й цінності. Відповідність поведінки людини цим нормам суттєво впливає на її становище в системі відносин групи. Різні члени групи мають неоднаковий вплив на її розвиток і функціонування. Це залежить від тієї соціальної ролі, яку має та чи інша особа.

Отже, ставлення однокласників до дитини, ставлення учня до однокласників та задоволеність цими взаємовідносинами і визначають місце учня у структурі класу.

Вплив із боку групи виявляється у формі емоційного і морального настрою, самопочуття, що домінує у людини під час тривалого перебування в ній. Самопочуття в групі визначає її соціально-психологічний клімат. Взаємні симпатії та антипатії, інтенсивність та емоційна забарвленість міжособистих стосунків по-різному впливають на ефективність групової роботи. Показником негативного соціально-психологічного клімату є наявність міжособистих внутрішньогрупових конфліктів та протиріч. Головною причиною цього є небажання або невміння правильно сприймати й оцінювати людей, упереджене ставлення до них.

На основі вище сказаного перед психологом постають завдання:

• діагностувати рівень розвитку класу, соціально-психологічного клімату в ньому;

• запобігати формуванню негативного соціально-психологічного клімату і виникненню конфліктів у класі;

• допомагати учневі зайняти належне місце у структурі взаємин класу;

Проблеми, які можуть спонукати психолога до діагностики становища учня в класі:

• безпосередньо соціально-психологічні проблеми (складності інтегрування у групу; наявність міжособистісних конфліктів);

• проблеми спілкування (відсутність спільної мови з батьками, вчителями, однокласниками, замкненість, низька культура спілкування);

• проблеми, пов’язані з труднощами формування сенсу життя, з професійним самовизначенням, зі сформованістю мотиваційної сфери та дієвої структури навчальних інтересів, з визначенням життєвої перспективи;

• проблеми становлення рис характеру, адекватних вимогам діяльності та поведінки, прояви агресивності, безвідповідальності, жорстокості, невитриманості на фоні вікових змін у фізіологічному стані;

• труднощі у самоусвідомленні своїх позитивних або негативних якостей, неадекватна самооцінка, низька саморегуляція, особливо в екстремальних ситуаціях, складнощі у формуванні програми самовиховання і самонавчання.

Після проведення діагностики психолог консультує учня, класного керівника, батьків з метою визначення шляхів допомоги клієнтові.