Завдання психологічного консультування:

1. З’ясування проблеми, з якою зустрівся клієнт. Це завдання полягає у вислуховуванні клієнта, спостереженні за ним. Внаслідок використання спеціальних прийомів вислуховування консультант приходить до висновку про те, в чому проблема клієнта.

2. Інформування клієнта про сутність проблеми, яка виникла у клієнта, про реальній ступінь її серйозності.

3. Вивчення психологом-консультантом особистості клієнта, що дозволить з’ясувати, наскільки повно і глибоко розуміє клієнт свої проблеми та наскільки готовий до її розв’язування.

4. Чітке формулювання порад і рекомендацій клієнту з приводу того, як найкраще розв’язати проблему. При цьому враховуються індивідуальні особливості клієнта та специфіка розуміння проблеми психологом. Поради та рекомендації повинні бути простими, короткими та зрозумілими клієнту, а також придатними до виконання в реальних умовах життя клієнта та з відповідним контролем з його боку.

5. Навчання клієнта тому, як найкраще уникнути в майбутньому подібних проблем. Розв’язуючи цю задачу, психолог-консультант домагається того, щоб клієнт самостійно міг попереджувати повторне виникнення подібної проблеми.

Види психологічного консультування:

• інтимно-особистісне консультування;

• сімейне консультування;

• психолого-педагогічне (психолого-управлінське) консультування;

• ділове консультування.

6. Психолого-педагогічна корекція – здійснення психолого-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособистісних та групових взаєминах, формування адекватної соціально корисної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії.

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).

7. Соціально-психологічна реабілітація – надання соціальної та психолого-педагогічної допомоги дітям та дорослим, що перебувають у кризовій життєвій ситуації, що постраждали від соціальних, природних та технічних катастроф, що перенесли тяжкі хвороби та стреси, з метою адаптації до нових умов життєдіяльності, навчання, розвитку.

8. Психологічна просвіта – підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз’яснення змісту роботи і завдань психологічної служби, викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах, залучення педагогічного колективу, учнів та батьків до психологічних знань.

Завдання просвітницької діяльності:

• поступове усвідомлення громадянами цілей, завдань та можливостей соціально-психологічної служби, розуміння кола проблем, які вони можуть розв’язати за допомогою психолога чи соціального працівника; уявлення про те, до якої саме служби варто звертатися;

• підвищення психологічної компетентності людей з метою розширення їхніх можливостей самостійно розв’язувати проблеми й конфлікти, які виникають в особистому житті та професійній діяльності;

• підвищення психологічної культури суспільства в цілому, оскільки розв’язання багатьох соціальних проблем, що виникають у суспільстві, неможливе без знання та врахування психологічних чинників.

Форми просвітницької діяльності обираються залежно від специфіки сфери функціонування психологічної служби і включають: лекції та виступи на семінарах та нарадах, бесіди, консультації, методичні листи та рекомендації, виступи у пресі, тренінги, «круглі столи», виставки літератури, диспути, виступи психологів на радіо та телебаченні.