Типові слідчі ситуації розслідування підпалів транспортних засобів

Виділено типові слідчі ситуації первинного та наступного етапів розслідування підпалів транспортних засобів. Описано відповідні їм програми дій кримінального провадження.

Ключові слова: типова слідча ситуація, транспортний засіб, розслідування, первинний та наступний етапи.

У зв’язку зі збільшенням кількості транспортних засобів та випадків їхнього підпалу актуальним представляється розробка відповідної методики розслідування в частині загальних закономірностей механізму вчинення злочину, утворення джерел доказової інформації.

Типові слідчі ситуації і програми первинного етапу розслідування. Залежно від часу, який пройшов з моменту здійснення підпалу транспортного засобу до надходження інформації про цей факт до ОВС, можна виділити наступні типові слідчі ситуації:

1. Кримінальне провадження про підпал транспортного засобу здійснюється одразу після його вчинення.

2. Кримінальне провадження про підпал транспортного засобу здійснюється через певний час після пожежі.

При першій типовій ситуації можлива наступна програма первинного етапу розслідування:

1. огляд місця події;

2. виявленням та допит очевидців пожежі та інших свідків;

3. допит потерпілих;

4. встановлення підозрілих осіб, що з’явилися перед пожежею в конкретному районі, перевірка їх на предмет причетності до злочину;

5. переслідування і розшук злочинців за «гарячими слідами»;

6. призначення та проведення відповідних криміналістичних експертиз за вилученими слідами, а також пожежно-технічної експертизи обставин горіння при пожежі, з установлення фактів недотримання (порушення) правил пожежної безпеки, з установлення технічної причини (механізму) виникнення пожежі;

7. проведення обшуків (особистий, у випадку затримання, житла, інших володінь);

8. огляд (освідування) і допит підозрюваного.

Для другої типової ситуації характерне проведення наступних дій:

1. допит заявника;

2. огляд місця події;

3. виявленням та допит очевидців пожежі та інших свідків;

4. допит власника згорілого або пошкодженого транспортного засобу;

5. ознайомлення з матеріалами Державного пожежного нагляду (актом про пожежу, висновком про причину пожежі тощо);

6. призначення та проведення вказаних експертиз;

7. встановлення, розшук і затримання підозрюваного, його огляд та допит;

8. проведення обшуків та виїмки.

Типові слідчі ситуації і програми наступного етапу розслідування.

Залежно від інформаційної визначеності на подальшому етапі розслідування підпалу транспортного засобу виникають дві групи типових слідчих ситуацій.

Перша група – прості ситуації, коли у розпорядженні слідчого є відомості про підпал, особу, яка його вчинила, і потерпілого. Частіше вона має місце при затриманні підозрюваного на місці злочину, при явці його з повинною. Завдання розслідування – перевірка та уточнення інформації щодо обставин підпалу.

Типові версії: мав місце підпал транспортного засобу за обставин, вказаних потерпілим, свідками або підозрюваним; підпал здійснений за інших обставин. Наприклад: має місце обмова свідомо невинної особи або самообмова.

Д

© Олішевський О. В., 2012

ля перевірки першої версії необхідно провести наступні дії:

1. додатковий або повторний огляд місця події;

2. допит потерпілого;

3. затримання підозрюваного, його особистий обшук і огляд;

4. допит підозрюваного;

5. допит свідків;

6. обшук житла, володіння або за місцем роботи підозрюваного.

7. перевірка підозрюваного по обліку в психоневрологічному диспансері;

8. якщо у підозрюваного виявляються ознаки, що свідчать про його психічну неповноцінність, допитати з цього приводу його родичів і сусідів, призначити судово-психіатричну експертизу.

Для перевірки версії про обмову свідомо невинного, крім зазначених дій, слід провести очну ставку між підозрюваним та особою, яка його звинувачує, пред’явлення для впізнання підозрюваного очевидцям події; провести криміналістичні та пожежно-технічні експертизи.

При дослідженні версії про самообмову доцільно провести перевірку свідчень заявника на місці події або слідчий експеримент за його участю, шляхом допиту потерпілого і свідків встановити мотиви і мету самообмови, а також призначити судово-психіатричну експертизу.

Однак, в більшості випадків, при розслідуванні підпалів транспортних засобів виникає друга група – складні слідчі ситуації, серед яких:

1. Інформація про подію підпалу та про особу палія вкрай обмежена.

2. Встановлені обставини підпалу, проте відсутні відомості про палія.

3. Встановлені дані про підпал і палія, проте останній ховається від слідства.

Основний напрям розслідування в першій з вказаних ситуацій визначається необхідністю виявлення додаткової інформації щодо причин пожежі, наявності або відсутності підпалу, про особу підозрюваного.

Пошук інформації, необхідної для розслідування неочевидного підпалу, полегшується знанням криміналістичної характеристики злочинів даної категорії, кореляційних зв’язків між її окремими елементами. Це дозволяє на основі даних, що отримуються в типових слідчих ситуаціях, зробити найбільш вірні висновки щодо обставин пожежі, а також цілеспрямовано шукати закономірно властиві їй ознаки і сліди. Наприклад, виявлення в обстановці пожежі транспортного засобу ознак, вказуючих на умови, що полегшують його виникнення і активний розвиток, дає підставу для висновку про те, що підпал здійснений його господарем з метою отримання страхового відшкодування.

Підставою для висунення і перевірки версій про підпал як причину пожежі може з’явитися наявність певних обставин, що свідчать про можливість підпалу. Наприклад, версія про підпал може виникнути у випадку, якщо в результаті первинних слідчих і оперативно-розшукових дій не встановлено ознак, які вказують на виникнення пожежі у зв’язку з порушенням правил пожежної безпеки, необережним поводженням з вогнем, самозайманням легкозаймистих речовин і матеріалів, а також в результаті дії стихійних сил природи.

Завдання розслідування в умовах другого виду складної ситуації (встановлені обставини підпалу, проте відсутні відомості про палія) включають отримання даних про підозрюваного, встановлення кола, серед яких осіб його слід шукати, отримання нових і перевірка наявних відомостей про обставини підпалу. Таку інформацію можна отримати в ході додаткового огляду місця пожежі (шляхом дослідження способів і слідів підпалу, а також виявлених матеріальних об’єктів), допитів свідків, очевидців і потерпілих, в результаті дачі доручень працівникам органу дізнання на проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення зв’язків потерпілого і осіб, що знаходилися з ним в неприязних відносинах.

Відомості про коло осіб, які могли вчинити підпал, можуть бути отримані від дільничних інспекторів міліції, на території яких відбулася пожежа, шляхом перевірки по оперативним облікам осіб, схильних до здійснення підпалів і які проживають в даному районі, вивчення матеріалів проваджень про нерозкриті підпали, використання криміналістичних картотек.

При перевірці версії про підпал, в першу чергу, виникає питання про те, хто міг бути зацікавлений в знищенні (пошкодженні) транспортного засобу і в яких цілях.

Напрям розслідування в третій з вказаних видів складних ситуацій (встановлені дані про підпал і палія, проте останній ховається від слідства) визначається необхідністю отримання відомостей, перш за все, щодо місця знаходження особи, яка вчинила підпал. В умовах даної ситуації, разом із слідчими діями (допитами потерпілих і свідків, обшуками і виїмками за місцем проживання і роботи, в місцях найбільш вірогідного перебування підозрюваного, накладення арешту на кореспонденцію і виїмки її в поштово-телеграфних установах, експертизами) першорядного значення набувають оперативно-розшукові заходи. До них відносяться: встановлення зв’язків підозрюваного, його розшук, спостереження за певними особами в місцях його вірогідної появи, обхід і огляд житлових та інших приміщень, організація засідки та інше. Якщо злочин розкритий за «гарячими слідами», то для затримання підозрюваного необхідно організувати його переслідування із застосуванням службово-розшукової собаки, «прочісування» і обстеження прилеглої до місця пожежі місцевості, блокування транспортних шляхів, що ведуть з району події тощо.

Таким чином, на первинному етапі розслідування підпалу транспортного засобу можна виділити наступні типові слідчі ситуації: кримінальне провадження про підпал транспортного засобу здійснюється одразу після його вчинення та кримінальне провадження про підпал транспортного засобу здійснюється через певний час після пожежі.

Під час наступного етапу розслідування підпалу транспортного засобу виникають дві групи типових слідчих ситуацій. Перша група – прості ситуації, коли у розпорядженні слідчого є відомості про підпал, особу, яка його вчинила, і потерпілого. Частіше вона має місце при затриманні підозрюваного на місці злочину, при явці його з повинною. Друга група – складні слідчі ситуації, серед яких: інформація про подію підпалу та про особу палія вкрай обмежена; встановлені обставини підпалу, проте відсутні відомості про палія; встановлені дані про підпал і палія, проте останній ховається від слідства.

Одержано 26.09.2012

Выделены типичные следственные ситуации первичного и следующего этапов расследования поджогов транспортных средств. Описаны соответствующие им программы действий уголовного производства.

Ключевые слова: типичная следственная ситуация, транспортное средство, расследование, первичный и следующий этапы.

The typical situations of the primary and next stages of investigation of transports’ arsons are defined. The proper programs of actions of criminal investigation are described.

Keywords: typical investigation situation, transport, investigation, primary and next stages.

L

УДК 343.982:343.148

Тарас Володимирович Омельченко,

доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, кандидат юридичних наук