Тактичні особливості допиту

Розглянуті кримінально-процесуальні положення проведення допиту. Визначені тактичні особливості підготовки, проведення і фіксації даної слідчої (розшукової) дії.

Ключові слова: тактичні особливості допиту, підготовка, проведення, фіксація допиту.

Проблемам тактики допиту приділялась значна увага у криміналістичних дослідженнях В. П. Бахіна, О. М. Васил’єва, В. К. Весельського, В. А. Журавля, О. О. Закатова, Г. А. Зоріна, В. О. Коновалової, В. Г. Лукашевича, М. І. Порубова, В. Ю. Шепітька та інших науковців [1–11]. Більшість криміналістів обґрунтовано визначають допит як процес інформаційної та психологічної взаємодії слідчого з допитуваним, що полягає в керованому слідчим спілкуванні, застосування тактичних прийомів під час якого дозволяє досягти головну мету цієї вербальної слідчої дії – отримання від допитуваного повної та правдивої інформації, що сприяє встановленню істини у справі.

У той же час реформування кримінально-процесуального законодавства обумовлює необхідність удосконалення тактичних правил і прийомів підготовки, проведення та фіксації даної найрозповсюдженої слідчої дії. Адже аналіз Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України), який 14.05.2012 підписаний Президентом України та набуде чинності 19.11.2012, дозволяє відзначити деякі з нововведень, що суттєво впливатимуть на формування відповідних криміналістичних рекомендацій, визначення яких і стало метою даної статті:

1. Основні процесуальні положення допиту містяться у главі 20 «Слідчі (розшукові) дії», які визначені діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 220). Ототожнюючи слідчу (допит) і розшукову (опитування) дії, законодавець, на наш погляд, змінює сутність допиту, розширює його зміст, визначає можливі особливості його проведення тощо.

2. Поява нових процесуальних фігур, зокрема, заявника (ст. 60), секретаря судового засідання (ст. 73), судового розпорядника (ст. 74), обумовлює необхідність розроблення відповідних рекомендацій щодо тактичних правил та прийомів підготовки, проведення й фіксації нових видів допитів.

3. Згідно ч. 1 ст. 224 місцем проведення допиту є місце проведення досудового розслідування або інше місце за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Таким чином перед особою, яка проводить досудове розслідування, постає задача узгодження із особою, яку мають намір допитати, місця проведення даної слідчої дії. В ситуації, коли із тактичних міркувань в якості місця допиту слідчий визначає, наприклад, місце знаходження особи (у лікарні, вдома, на робочому місці тощо), йому слід виказати свої наміри перед допитуваним чи(і) його представником, захисником, втрачаючи тактичну перевагу, обумовлену фактором раптовості.

4. Ч

   © Матюшкова Т. П., 2012

   . 2 ст. 224 та ч. 2 ст. 226 встановлюють терміни проведення допиту – безперервно не більше двох години та з перервами не більше восьми годин на день (щодо повнолітньої особи) та безперервно не більше однієї години, а загалом – не більше двох годин на день (щодо малолітньої або неповнолітньої особи). При чому часовий проміжок, який вважатиметься перервою, та її умови законодавцем не визначені. Слідча практика свідчить, що понад дві години може тривати допит повнолітнього підозрюваного у вчиненні низки злочинів, а також допит, що проводиться у присутності перекладача, захисника, психолога чи(і) інших осіб. Відносно неповнолітніх тривалість допиту понад одну годину має у випадку вчинення ними групового злочину, низки злочинів, тяжкого чи(і) особливо тяжкого злочину. Тож дотримуючись вимоги законодавця слідчі мають робити перерви, які можуть негативно вплинути не лише на позицію допитуваного щодо дачі правдивих і повних показань, але й призвести до втрати психологічного контакту із допитуваним чи, навіть, самостійного залишення допитуваним місця проведення допиту. Водночас, законодавче закріплення необхідності переривати допит може позитивне вплинути на допит малолітніх чи неповнолітніх, вік яких не дозволяє їм тривалий час зберігати належну концентрацію на предметі допиту.

5. Ч. 4 ст. 224 встановлює обов’язок особи, яка проводить допит, зупинити підозрюваного одразу після отримання від нього заяви про відмову відповідати на запитання, давати показання. Таким чином законодавець обмежує слідчого у можливості застосовувати тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту із допитуваним, подолання зайнятої ним негативної позиції, спонукання до дачі правдивих показань у повному обсязі його обізнаності тощо.

6. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті (ч. 6 ст. 224). Подібна ситуація може виникнути при розслідуванні економічних злочинів. У зв’язку з чим подальшої розробки потребують тактичні рекомендації з питань переліку (вигляду) зазначених законодавцем «власних документів і нотаток», особливостей їх складання, використання, зберігання, процесуального значення для розслідування тощо.

7. Згідно ч. 8 ст. 224 допитувана особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування. На наш погляд, така вимога обумовлює необхідність слідчому ознайомити допитувану особу із зазначеним правом до початку допиту, тобто під час ознайомлення її з процесуальними правами згідно процесуального статусу.

8. Ч. 2 ст. 65 містить перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки. Зокрема, нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю; медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю (п. 3, 4 ч. 2 ст. 65). У зв’язку з цим складнощів набуде допит зазначених осіб у справах про злочини, пов’язані із заволодінням житлом, неналежним виконанням професійних обов’язків медичними працівниками тощо. Зазначена обставина обумовлює вдосконалення тактики допиту зазначених категорій осіб і розробку нових тактичних прийомів.

9. Свідок зобов’язаний відповідати на запитання, спрямовані на з’ясування обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності його показань (ст. 96). Таким чином, предмет допиту свідків розширюється, а коло таких обставин слідчий має визначати у кожному конкретному випадку з урахуванням наявної інформації.

10. Істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, що визначають недопустимість доказів, згідно ч. 2 ст. 87 є, зокрема, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, а також отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Слідча і судова практика у справах про окремі види злочинів, зокрема, економічні, свідчить про непоодинокі випадки початкового допиту посадових та інших осіб в якості свідків, а повторного (як правило, після проведення судових експертиз) – в якості підозрюваних чи, навіть, обвинувачених. Тож із набуттям чинності новим КПК України слідчі не матимуть можливості проводити попередній допит таких осіб в якості свідків та мають ретельно збирати докази й готуватись до їх допиту саме у процесуальному статусі підозрюваного чи обвинуваченого.

11. Аналізуючи положення ч. 7 ст. 223, можна припустити, що для участі в проведенні допиту можуть бути запрошені поняті, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Одним з таких випадків може стати ситуація відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання (ч. 4 ст. 224).

12. Ч. 4 ст. 95 визначає, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. У зв’язку з чим ч. 1 ст. 225 передбачає, що у виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні. Водночас, ч. 2 ст. 97 передбачає право суду визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення. Виникає протиріччя –законодавець з одного боку забороняє суду обґрунтовувати судові рішення або посилатись на показання, надані слідчому, прокурору (тобто вимагає безпосередньо допитати осіб), але з іншого боку дозволяє визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати в судовому засіданні особу, яка надала первинні пояснення³.

У тактиці допиту в ситуації існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, розроблені рекомендації про доцільність обов’язкового застосування додаткового способу фіксації допиту, а саме, відеозапису [12, с. 135–136; 13, с. 9–10; 14, с. 106–108]. В подальшому, під час судового засідання, існувала можливість не лише ознайомлення суду із протоколом допиту, але й перегляду відеозапису. Тобто суд міг наочно переконатись у обсязі показань допитуваного, вільності їх викладення, дотримання слідчим вимог закону при проведенні допиту та формулюванні питань, ін. При виникненні певних сумнівів зазначений відеозапис міг стати об’єктом експертного дослідження на предмет визначення психологічного стану допитуваного, наявності ознак монтажу тощо. Положення, визначені ч. 1 ст. 225 нового КПК, встановлюють необхідність у подібних випадках ініціювати допит особи в судовому засіданні. Водночас, не визначено, це повинен бути первинний допит чи повторний, яким чином має визначатись суддя, склад судового засідання, оформлюватись дана слідча (розшукова) дія (протоколом допиту особи у судовому засіданні чи протоколом судового засідання) і де має зберігатись відповідний протокол (у матеріалах кримінальної справи чи в суді). До того ж законодавець залишає суду можливість при ухваленні судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження не врахувати докази, отримані в такому порядку (ч. 3 ст. 225).

13. Якщо допит фіксується за допомогою технічних засобів, текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104). При цьому, слідчий має виготовити і копії таких носіїв інформації, адже оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії мають зберігатись у матеріалах кримінального провадження, а резервні копії – окремо (ч. 3 ст. 107). Протокол допиту може бути складений слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, не лише під час її проведення, а й безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 106). Перераховані процесуальні положення безсумнівно вплинуть на тактику фіксації вербальної та невербальної інформації під час допиту, адже протоколювання та технічний запис нарешті визнані законодавцем взаємодоповнюючими. І хоча виготовлені під час допиту носії інформації залишаються додатками до протоколу (п. 3 ч. 2 ст. 105), процедура використання технічних засобів значно полегшує роботу слідчих та скорочує час, потрібний на проведення допиту із аудіо-, відеозаписом. Водночас, не можна не відмітити необхідності слідчим завжди бути готовими застосувати технічні засоби фіксування, адже у випадку відповідного клопотання учасників процесуальної дії це стає обов’язковим (ч. 1 ст. 107).

14. Аналізуючи положення нового КПК України, якими врегульована процедура різних видів допиту, не можна не відмітити і такі нововведення, як: а) необхідність перед допитом роз’яснювати допитуваному порядок його проведення (ч. 3 ст. 224) – раніше науковці визначали це тактичним прийомом, зокрема, що сприяє адаптації потерпілої до обстановки допиту і усуненню небажаних станів її психічної діяльності [12, с. 107]; б) наявність прямої заборони проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування (ч. 9 ст. 224); в) можливість у виняткових випадках обмежити участь законного представника малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника (ч. 3 ст. 227), ін.

Резюмуючи вищевикладене, слід відзначити необхідність розроблення тактики нових видів допиту, перегляду допустимості окремих тактичних прийомі допиту, удосконалення існуючих правил і прийомів підготовки, проведення і фіксації допиту, а також окремих положень нового кримінально-процесуального законодавства, якими врегульована дана слідча (розшукова) дія.

Список використаних джерел: 1. Бахін В. П. Тактика допиту : навч. посіб. / В. П. Бахін, В. К. Весельський. – К. : НВТ «Правник», 1997. – 64 с. 2. Васильев А. Н. Тактика отдельных следственных действий / А. Н. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 112 с. 3. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Весельський В. К. – К., 1999. – 17 с. 4. Доспулов Г. Г. Психология допроса на предварительном следствии / Г. Г. Доспулов. – М. : Юрид. лит., 1976. – 112 с. 5. Закатов А. А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних : учеб. пособие / А. А. Закатов. – Волгоград, 1979. – 31 с. 6. Зорин Г. А. Руководство по тактике допроса : учеб.-практ. пособие / Г. А. Зорин. – М. : Юрлитинформ, 2001. – 320 с. 7. Журавель В. А. Допрос потерпевшего и использование его показаний для построения методики расследования отдельных видов преступлений : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Журавель В. А. – Харьков, 1983. – 185 с. 8. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология : учеб. пособие / Коновалова В. Е. – Харьков : Консум, 1999. – 157 с. 9. Коновалова В. Е. Криминалистическая тактика: теории и тенденции : учеб. пособие / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. – Харьков : Гриф, 1997. – 256 с. 10. Порубов Н. И. Тактика допроса на предварительном следствии : учеб. пособие / Н. И. Порубов. – М. : БЕК, 1998. – 208 с. 11. Журавель В. А. Фіксація вербальної інформації: правові та організаційні проблеми / В. А. Журавель // Юрист України. – 2011. – № 1. – С. 33–39. 12. Матюшкова Т. П. Тактика допиту потерпілих-жінок від насильницьких злочинів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Матюшкова Тетяна Петрівна. – Х., 2006. – 255 с. 13. Сокиран М. Ф. Процесуальні і тактичні питання використання звуко-, відеозапису в кримінальному судочинстві України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Сокиран М. Ф. – К., 2008. – 22 с. 14. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій : навч. посіб. / [О. О. Андреєв, Д. Д. Заяць, В. В. Колєсників та ін.] ; за заг. ред. Д. Д. Зайця ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2011. – 208 с. – (Б-ка слідства та дізнання).

Одержано 24.09.2012

Рассмотрены уголовно-процессуальные положения проведения допроса. Определены тактические особенности подготовки, проведения и фиксации данного следственного (розыскного) действия.

Ключевые слова: тактические особенности допроса, подготовка, проведение, фиксация допроса.

Considered criminal procedure provisions of the interrogation. Defined tactical especially of the preparation, conducting and fixation this investigation (searching) action.

Keywords: tactical especially of the interrogation, preparation, conducting, fixation of the interrogation.

L

УДК 343.983:623.443

Роман Володимирович Мельник,

експерт відділу експертизи зброї та трасологічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України