Шляхи вдосконалення кримінальної відповідальності за грабіж, вчинений у співучасті

Розглянуто питання кримінальної відповідальності за грабіж, вчинений у співучасті.

Ключеві слова: грабіж, співучасть, змова.

В умовах реформування кримінального судочинства в світлі прийняття нового Кримінального процесуального кодексу особливої уваги потребує розробка питань кримінальної відповідальності за грабіж вчинений у співучасті.

Відповідно до ст. 26 Кримінального кодексу України (далі – КК) співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Згідно ч. 1 ст. 28 КК злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Частина 2 ст. 28 КК визначає, що злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення [1].

Отже, відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 28 КК вчинення злочину групою осіб передбачає вчинення його тільки виконавцями, а вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою – як співучасниками виконавцями (співвиконавцями), так і співучасниками з розподілом між собою ролей (організатор, пособник тощо).

У випадку співвиконавства, тобто вчинення злочину двома або більше виконавцями, можливо вчинення злочину групою осіб як за попередньою змовою, так і групою осіб без попередньої змови. Попередня змово про спільне вчинення злочину може бути досягнута на будь-якій стадії до початку злочину. Ця домовленість може відбуватися задовго до вчинення злочину, може відбуватися безпосередньо перед злочином, але обов’язково до замаху на нього [2, с. 233], оскільки закон вказує лише на ознаку попередності і не вказує на її межі. Вчинення злочину без попередньої змови передбачає, що особа приєднується до вчинення злочину іншим виконавцем, на етапі вчинення злочину, але до моменту його закінчення виконуючи роль виконавця (співвиконавця).

Отже, різниця між вчиненням злочину групою осіб (співвиконавцями) за попередньою змовою та вчиненням злочину групою осіб (співвиконавцям) без попередньою змовою полягає лише в наявності (відсутності) попередньої домовленості на вчинення злочину.

Змістовне наповнення ч. 2 ст. 28 КК передбачає, що на думку законодавця попередня домовленість осіб на вчинення злочину складає більшу небезпеку, ніж її відсутність. Тому, ч. 2 ст. 186 КК посилює кримінальну відповідальність саме за грабіж вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Отже, вчинення грабежу співвиконавцями без попередньої змови слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК, а вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб – за ч. 2 ст. 186 КК. Але, між співвиконавцями грабежу, які за попередньою змовою домовилися про вчинення цього злочину та співвиконавцями грабежу, які попередньо не домовлялись його вчиняти немає особливої різниці. В будь-якому разі злочин вчиняється групою осіб і кожна особа виконує частину об’єктивної сторони грабежу. Проте, максимальний вид і розмір покарання встановлений санкцією ч. 1 ст. 186 КК передбачає позбавленням волі на строк до чотирьох років, а максимальний вид і розмір покарання встановлений санкцією ч. 2 ст. 186 КК – від чотирьох до шести років.

У літературі вже висловлено думку, що встановлювати в санкціях статей кримінального закону суттєво відмінні міри покарання залежно від того, чи вчинено злочин за попередньою змовою групою осіб або без попередньої змови, уявляється недоцільним та необґрунтованим [3, с. 150]. І це прямо стосується кваліфікуючих ознак грабежу, тим більше що потерпілому при вчиненні грабежу групою осіб невідомо, чи ця група осіб за попередньою чи без попередньої змови, і він однаково сприймає їх як небезпечне для нього явище.

У

© Ларіна О. В., 2012

зв’язку з цим вважаємо, що кваліфікуючою ознакою грабежу повинно бути передбачено вчинення цього злочину групою осіб – як за попередньою змовою, так без попередньої змови між собою. Така позиція має підґрунтя як в історичному досвіді, так і в сучасному вітчизняному та зарубіжному кримінальному законодавстві.

Такий підхід до визнання кваліфікуючою ознакою злочину вчинення його будь-якою групою осіб демонструє в деяких статтях також і чинний Кримінальних кодекс України, наприклад: вчинення групою осіб зґвалтування (ч. 3 ст. 152 КК), насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ч. 2 ст. 153 КК), хуліганства (ч. 2 ст. 296 КК), непокори або іншого умисного невиконання наказу (ч. 2 ст. 402 КК), опору начальникові (ч. 2 ст. 404 КК), погрози або насильства щодо начальника (ч. 2 ст. 405 КК), порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями (ч. 3 ст. 406 КК). Але грабіж не менш небезпечний злочин і він також може вчинятися групою осіб без попередньої змови і спричиняти при цьому не менш небезпечні наслідки, ніж грабіж вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Мабуть тому в кримінальних кодексах багатьох зарубіжних держав цей склад містить саме таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення грабежу групою осіб. Наприклад, така кваліфікуюча ознака передбачається КК Республіки Білорусь [4, с. 150], КК Естонської Республіки [5, с. 134], КК Киргизської Республіки [6, с. 178], КК Грузії [7, с. 216], КК Республіки Молдова [8, с. 259].

Таким чином, з урахуванням викладеного, на наш погляд слід посилити кримінальну відповідальність за грабіж вчинений групою осіб не залежно від наявності чи відсутності попередньої домовленості між співучасниками.

Проте, формулювання ч. 2 ст. 28 КК «група осіб» передбачає вчинення злочину тільки співвиконавцями, що не уможливлює кваліфікацію дій співучасників з розподілом ролей як вчинення злочину групою осіб. Тому, пропонуємо розглянути питання щодо встановлення ч. 2 ст. 186 КК кримінальної відповідальності за грабіж вчинений групою осіб та грабіж вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний кодекс України : прийн. 5 квіт. 2001 р., набув чинності з 1 верес. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. –2001. – № 25–26. – Ст. 131. 2. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін.] ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. ‒ 2-е вид., переробл. і доповн. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 480 с. 3. Дячкін О. П. Кримінально-правова охорона об’єктів електроенергетики та зв’язку : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Дячкін Олександр Петрович. ‒ Д., 2009. – 257 с. 4. Уголовный кодекс Республики Беларусь / вступ. ст. А. И. Лукашова, Э. А. Саркисовой. ‒ 2-е изд., испр. и доп. ‒ Минск : Тесей, 2001. – 312 с. 5. Уголовный кодекс Эстонской Республики / науч. ред. и пер. с эстон. В. В. Запевалова ; вступ. ст. канд. юрид. наук, доц. Н. И. Мацнева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 262 с. 6. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / предисл. канд. юрид. наук А. П. Стуканова, канд. юрид. наук П. Ю. Константинова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 352 с. 7. Уголовный кодекс Грузии / науч. ред. З. Г. Бигвава ; вступ. ст. канд. юрид. наук В. И. Михайлова ; обзоры с груз. И. Мериджанашвили. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 409 с. 8. Уголовный кодекс Республики Молдова / вступ. ст. канд. юрид. наук А. И. Лукашова. ‒ СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 408 с.

Одержано 23.09.2012

Рассмотрен вопрос об уголовной ответственности за грабеж совершенный в соучастии.

Ключевые слова: грабеж, соучастие, сговор.

Has been considered criminal liability for robbery committed in complicity.

Keywords: robbery, complicity, conspiracy.

L

УДК 341.4

Ірина Володимирівна Лєшукова,

доцент кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук