Деякі проблеми взаємодії сторони захисту з експертом за новим кримінальНим процесуальним кодексом україни

В статті визначено основні проблеми, з якими може зіткнутися сторона захисту у процесі реалізації права на самостійне залучення експерта до проведення експертизи у кримінальному процесі.

Ключові слова: сторона захисту, експерт, слідчий, взаємодія.

Новий кримінально-процесуальний кодекс України, який вступить у дію 19 листопада 2012 року суттєво розширює можливості сторони захисту у відстоюванні прав підозрюваних та обвинувачуваних під час кримінального провадження, що, у свою чергу, значно сприятиме реалізації принципу змагальності. Разом з тим, розширення цих можливостей призводить до виникнення цілої низки проблем і запитань, яких раніше у кримінальному процесі України не існувало. Зокрема, це стосується положення ст. 243 нового КПК України щодо залучення експерта стороною захисту на договірних умовах. Хотілося б одразу запропонувати і вирішення цих проблем, однак це, зважаючи на поки що відсутню практику застосування нового КПК, було б самонадіяно і передчасно. Отже, ціллю статті є виявлення проблем, які обов’язково виникнуть виходячи наданого стороні захисту права самостійно залучати експерта для проведення експертизи.

Питання взаємодії слідчого з експертом у кримінальному процесі досить детально розглядалися у спеціальній літературі, зокрема, у роботах Р. С. Бєлкіна, Н. І. Клименко, В. М. Тертишника, М. Я. Сегая, В. І. Шамсєєвої, М. Г. Щербаковського та інших. З одного боку, положення цих робіт навряд чи можна повною мірою застосувати до сторони захисту, яка також отримала право залучати експерта. З іншого, звичайно, не вдасться уникнути і паралелей зі взаємодією, що здійснюється слідчим.

Сам термін «взаємодія» не зустрічається в нормах кримінально-процесуального закону, які містять загальні положення і регламентують взаємовідносини сторони захисту і експерта, однак він досить вдало виражає сутність той співпраці, яка повинна буде забезпечити змагальність процесу.

Загальновідомі дві форми взаємодії слідчого з експертом – процесуальна і непроцесуальна. Процесуальна форма взаємодії – це форма, прямо передбачена нормами кримінально-процесуального закону. Непроцесуальна – регламентована різного роду відомчими актами, або нерегламентована законом та витікає з його змісту та смислу, а також проваджувана в силу практики, яка склалася. Очевидно, що у цих же двох формах буде здійснюватись і взаємодія захисника з експертом, процесуальна – у порядку ч. 2 ст. 243 нового КПК України у вигляді залучення експерта до проведення експертизи на договірних умовах, непроцесуальна – у вигляді різного роду консультацій. До речі, постає питання, чи зможе захист повною мірою співпрацювати з експертом, чи буде мати якісь обмеження і діяти опосередковано, у разі задоволення клопотання про залучення експерта слідчим у порядку ч. 1. ст. 243 нового КПК України або слідчим суддею у порядку ст. 244 нового КПК?

Будь-яка слідча дія складається з трьох етапів – підготовки, безпосереднього проведення та оцінки отриманих результатів. Слідчий взаємодіє з експертом на кожному з них. Логічно передбачити, що сторона захисту також буде здійснювати взаємодію, або, принаймні, претендувати на це під час підготовки до призначення експертизи, під час її провадження та у ході оцінки отриманих результатів.

У ході підготовки до призначення експертизи сторона захисту зможе отримати різноманітні консультації, що дозволять правильно обрати експертну установу, сформулювати запитання та підібрати об’єкти для дослідження. На цьому етапі виникає ряд питань. Чи зможе сторона захисту безпосередньо залучати експертів – співробітників державних експертних установ? Який документ необхідно направити в експертну установу для ініціації експертизи? Чи буде він обов’язковим для керівника державної експертної установи?

З

© Лапта С. П., 2012

гідно зі ст. 245 нового КПК України, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. Важливим є питання, у якому порядку буде отримувати порівняльні зразки сторона захисту? У якому документі це отримання буде відображатися?

Який буде механізм оскарження дій слідчого у разі, якщо він відмовить у задоволенні клопотання про надання матеріалів кримінальної справи для проведення експертного дослідження? У яких випадках слідчий буде зобов’язаний надати ці матеріали, а у яких матиме право відмовити у їх наданні?

Під час проведення експертизи експерт має право направити особі, яка призначила експертизу клопотання про надання додаткових матеріалів. У якому порядку зможе задовольнити це клопотання захисник? Що відбуватиметься у випадку, коли такі матеріали можна буди отримати тільки через слідчого, а від відмовить задоволенні відповідного клопотання з боку захисника?

В необхідних випадках і в зв’язку з отриманням відповідного клопотання, для поповнення відсутніх матеріалів слідчий може залучити експерта до участі у провадженні слідчих дій (слідчий експеримент, повторний огляд місця події, відбір зразків для порівняльного дослідження тощо). Вбачається, що захисник у подібних випадках також зможе лише виносити клопотання перед слідчим.

Розглянемо етап оцінки висновку, оскільки тут також постає низка питань. Так оцінка, висновку сторонами обвинувачення та захисту буде тягнути за собою різні наслідки. Якщо висновок експерта не викликає сумнівів, то він використовується в процесі розслідування для встановлення фактичних обставин злочину. Якщо ж у висновках експерта буде виявлено ряд фактичних неточностей, незначних розбіжностей в датах, арифметичні помилки і описки тощо, які могли виникнути в результаті недбалості експерта, згідно з ч. 7 ст. 101 нового КПК України кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку. Слід зазначити, що не всі недоліки експертного висновку можна усунути шляхом допиту експерта. Так, у випадку, коли експерт відповів не на всі питання, дослідив не всі об’єкти, кінцеві висновки не витікають із дослідної частини експертного висновку тощо, вказані недоліки можна усунути лише новим додатковим або повторним експертним дослідженням. У той же час за новим КПК не передбачається проведення додаткових і повторних експертиз, які раніше були ефективним інструментом для усунення згадуваних недоліків.

Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на надане стороні захисту право самостійно залучати експерта до проведення експертизи, повноцінна взаємодія захисника з експертом неможлива і окреслені у статті проблеми потребують подальшого вивчення і внесення змін та доповнень у кримінально-процесуальне законодавство та підзаконні акти.

Одержано 23.09.2012

В статье обозначены основные проблемы, с которыми может столкнуться сторона защиты в процессе реализации права на самостоятельное привлечение эксперта к проведению экспертизы в уголовном процессе.

Ключевые слова: сторона защиты, эксперт, следователь, взаимодействие.

The paper outlines the key issues that may be faced by the defense in the course of realization of the right to involve an independent expert in criminal procedure.

Keywords: defense, expert, investigator, cooperation.

L

УДК 343.3/7

Олена Володимирівна Ларіна,

здобувач старший лаборант кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ