Актуальні питання забезпечення права на захист

Тези присвячено розгляду актуальних питань забезпечення права на захист відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу України.

Ключові слова: забезпечення права на захист, захисник, кримінальний процес, права людини.

Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012, який набуває чинності 19.11.2012 обумовлює початок нової процедури реалізації права на захист. Багато з запропонованих у КПК України нововведень на теперішній час ще не мають практичного напрацювання тому актуальним буде обговорення деяких процесуальних положень, які в подальшому створять необхідні умови для практичного застосування кримінально-процесуальних норм у сфері забезпечення права на захист. Вважаємо за необхідне звернути увагу на питання які стосуються сторони захисту й діяльності щодо надання захисту. Забезпечення права на захист є конституційним принципом кримінального процесу й однією з основних засад судочинства. На жаль, Конституція України не конкретизує, що розуміти під забезпеченням права на захист.

У новому КПК України право на захист зводиться до надання пояснень з приводу підозри чи обвинувачення, які відповідно до КПК України не є джерелами доказів, а також до права збирати докази, можливості особисто брати участь у процесі та користуватися правовою допомогою.

Важливо підкреслити, положення нового КПК України відносно того, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є не порушення права на захист, а лише якщо судове провадження здійснене за відсутності захисника, коли його участь є обов’язковою.

Отже, прийняття нового КПК України потребує нових поглядів на кримінально-процесуальну діяльність і розробку нових теоретичних і практичних положень щодо забезпечення права на захист. Тому метою даного дослідження є окреслення важливих теоретико-прикладних питань у сфері забезпечення права на захист відповідно до нового КПК України.

Однією з умов здійснення ефективного захисту у кримінальному провадженні є чітке відокремлення правового статусу захисника від інших учасників процесу. Позитивним моментом кодексу вітчизняні юристи та іноземні експерти зазначають, визначеність у поняттях. А саме, під захисником розуміють адвоката, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалось питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Головні зміни нового КПК України у сфері забезпечення права на захист стосуються реалізації принципу рівності та змагальності захисту й обвинувачення. На думку багатьох вчених і ми підтримуємо її, для того щоб захисник міг ефективно виконувати свої завдання, потрібна система стримувань і противаг. Насамперед, треба надати захисникові можливість брати активну участь у проведенні процесуальних дій, а не, як передбачено в ч. 5 ст. 46 нового КПК України, бути лише присутнім під час допиту та інших процесуальних дій. Крім того, незважаючи на задекларовану рівність прав обвинувачення та захисту, слідчий (ч. 5 ст. 40) та прокурор (ч. 1 ст. 36) є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому важливо, на нашу думку, щоб органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов’язані були виконувати законні вимоги та процесуальні рішення не тільки слідчого та прокурора, а й захисника.

Зазначимо, що при збиранні доказів захисник може тільки ініціювати проведення слідчої або іншої процесуальної дії шляхом подання відповідного клопотання, яке слідчий на свій розсуд може залишити без задоволення. Вважаємо, що потрібно намагатися досягти процесуальної рівності сторін обвинувачення і захисту і наділити сторону захисту якомога більшими процесуальними можливостями.

В

© Колеснікова І. С., 2012

важливим позитивним положенням КПК України є закріплення норми, що регулює надання безоплатної правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому. Оплата правової допомоги, яка надається адвокатами, - одна з найбільш складних проблем організації адвокатури. У літературі висловлюються різні пропозиції щодо врегулювання даної проблеми. Існує спрощений погляд на те, що правова допомога має надаватися адвокатами безоплатно. Оскільки правова допомога має бути доступною населенню, а з іншої сторони цілком виправданою є зацікавленість адвоката в тому, щоб гонорар відповідав кількості і якості витраченої ним праці і сплачувався у спосіб, який не принижує його гідність. На думку В. Т. Маляренко і ми з нею погоджуємось, оплата праці адвоката, який бере участь у кримінальному процесі з надання безоплатної правової допомоги від імені держави повинна бути однаковою з оплатою праці прокурора, який від імені держави підтримує обвинувачення по справі. І цим положенням ми зміцнюємо дієвість принципу рівності захисту і обвинувачення.

Доречне вважаємо положення п. 2 ст. 20 нового КПК України, стосовно того, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Позиції науковців і практиків у цьому питанні співпадають стосовно того, що право надавати безоплатну правову допомогу мають адвокати, які внесені до спеціального списку, затвердженого міністерством юстиції України й головою професійної асоціації адвокатів України. До цього списку слід віднести найбільш кваліфікованих адвокатів, оскільки адвокати, які повинні надавати безоплатну правову допомогу створюють державі імідж.

Завдання нашої держави відповідно до норм Закону України «Про безоплатну правову допомогу» створити Центри з надання безоплатної правової допомоги, котрі повинні користуватися високим авторитетом у громадян. Де повинна існувати спеціалізація й розподіл між адвокатами справ. На рахунок Центрів можуть надходити кошти від пожертвування приватних осіб, організацій, частково кошти можуть надходити з судових витрат, вартості конфіскованих знарядь злочину.

Заслуговує на схвальну позицію положення п. 4 ч. 4 ст. 47 КПК України, в якому зазначається, що захисник після залучення має право відмовитись від виконання своїх обов’язків лише у випадках, коли він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Заперечливим є положення ст. 50 КПК України, яка передбачає, що для підтвердження повноважень захисник може надавати або ордер встановленого зразка, або договір про надання правової допомоги. Зазначимо, що істотною умовою такого договору є розмір гонорару адвоката та витрати, пов’язані з виконанням доручень, крім того, пред’явлення договору може призвести до розкриття адвокатської таємниці. Ми вважаємо, що положення, котрі стосуються укладення договору з захисником є питання цивільно-правових відносин між адвокатом і клієнтом, а тому повинні забезпечуватись конфіденційністю.

На нашу думку, в кодексі не вдало визначено процесуальні права захисника. Зокрема, в ст. 46 КПК України зазначено, що він користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого здійснює. Однак, обсяг процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого не збігається з обсягом прав, які повинен мати захисник, щоб ефективно здійснювати покладені завдання.

Отже, прийняття Кримінального процесуального кодексу України відкриває нову епоху розвитку кримінально-процесуальної науки і практики її застосування у сфері забезпечення права на захист. Впевнені, що нові положення КПК України створять належні умови для удосконалення вітчизняного кримінального судочинства, а також забезпечать процесуальну рівність захисту і обвинувачення у кримінальному провадженні, а всі суперечливі положення можна відшліфувати шляхом внесення відповідних змін.

Одержано 02.10.2012

Тезисы посвящены рассмотрению актуальных вопросов обеспечения права на защиту в соответствии с новым Криминальным процессуальным кодексом Украины.

Ключевые слова: защитник, адвокат, криминальный процесс, защита прав человека.

Theses are devoted consideration of pressing questions of providing of right of defence in accordance with the new Criminal code of practice of Ukraine.

Keywords: defender, advocate, criminal process, defence of human rights.

L

УДК 343.13(477)

Олександр Миколайович Косий,

прокурор прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ