Поняття «порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки»

Проаналізовано поняття порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки «громадська безпека», «пожежна безпека», «пожежна небезпека» та їх взаємозв’язок.

Ключові слова: пожежа, встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, пожежна безпека, пожежна небезпека.

Поняття «порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» використовується законодавцем при формулюванні складу злочину, передбаченого ст. 270 Кримінального кодексу України. Склад цього злочину передбачає таку форму вини, як необережність щодо можливості виникнення пожежі – необережне поводження з вогнем та іншими речовинами і предметами, що являють підвищену пожежну небезпеку. Таким чином, пожежа є наслідком злочинних дій, що виявилися в самовпевненості або недбалості, яка спричинила настання суспільно небезпечних наслідків.

Ст. 270 розміщена законодавцем у розділі ІХ Особливої частини Кримінального кодексу України, яка містить злочини проти громадської безпеки. Диспозиція ст. 270 Кримінального кодексу є бланкетною, тому для вирішення питання про відповідальність конкретної особи за цією статтею необхідно звертатися до відповідних нормативних актів, які містять вимоги пожежної безпеки. Родовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 270 Кримінального кодексу, виступає громадська безпека, під якою розуміються: стан захищеності суспільства, таких його цінностей, як життя та здоров’я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загально небезпечних посягань [1, с. 231]. Відносини громадської безпеки повинні складатися відповідно до вимог правових і технічних норм.

Поняття «громадська безпека» дуже широке і містить у собі розмаїття видів безпеки в різних галузях людської діяльності. Вона виступає в «якості блага, забезпеченості для всіх, загальної цінності, що відповідає інтересам суспільства і громадян» [2, с. 9]. Один із видів громадської безпеки – пожежна безпека. Вона є безпосереднім об’єктом злочину, який розглядається, і являє собою безпеку майна, життя і здоров’я громадян, діяльності підприємств, установ і організацій від вогню [2, с. 144].

У юридичній і спеціальній літературі наводяться різні визначення терміна «пожежна безпека», які, на нашу думку, не є повними, оскільки не охоплюють всіх аспектів проблеми, що розглядається. Так, Б. Е. Касимов вважає, що пожежна безпека – це система соціально-економічних і організаційно-правових заходів, спрямованих на охорону власності, захист життя, здоров’я і майна громадян, народногосподарського комплексу, пам’яток історії і культури, а також навколишнього середовища і природних багатств від пожеж і пов’язаних з ними небезпек [3, с. 35]. На думку В. К. Окняна, пожежна безпека – це практика виконання вимог нормативних документів, які регулюють діяльність людини щодо безпечного використання в суспільстві пожежонебезпечних речовин і матеріалів [4, с. 10].

На наш погляд, для того, щоб повніше усвідомити сутність терміна «пожежна безпека» спочатку необхідно проаналізувати протилежний за значенням термін – «пожежна небезпека». У спеціальній нормативно-технічній літературі міститься таке визначення: «пожежна небезпека – можливість виникнення і (або) розвитку пожежі» [5, п. 32]. Відомо, що для виникнення і розвитку горіння необхідні три обов’язкових компоненти: джерело запалювання, горюче середовище й окислювач [6, с. 8], які взаємопов’язані між собою. За відсутності одного компонента або зв’язку хоча б між двома з них горіння є неможливим. У відповідному державному стандарті України зазначено, що джерелом запалювання є теплова енергія, що приводить до займання [5, п. 13]. При нормальних умовах у ролі окислювача виступає кисень, що міститься в повітрі, у ролі горючої речовини виступають речовини і матеріали – предмети навколишнього середовища, що здатні до горіння в повітрі нормального складу. Кисень (повітря) і горюча речовина при взаємодії утворюють горюче середовище, тобто «середовище здатне горіти після видалення джерела запалювання» [7, додаток № 1].

О

© Колесников В. В., 2012

скільки кисень є природним і постійним компонентом повітряної атмосфери, а оточуючі нас предмети матеріального світу здебільшого здатні горіти, то й стан пожежної небезпеки виникає тоді, коли з’являється можливість впливу джерела запалювання на горюче середовище. Отже, коли немає можливості впливу джерела запалювання на горюче середовище, то відсутній зв’язок між компонентами, необхідними для виникнення горіння, немає і пожежної небезпеки, тобто виникає стан пожежної безпеки. Основний принцип правил пожежної безпеки, що регламентують протипожежний режим¹, полягає саме в тому, щоб не допустити взаємодії (ізолювати один від одного) горюче середовище і джерело запалювання.

Водночас, слід мати на увазі, що пожежна безпека містить у собі не тільки питання, пов’язані з виключенням можливості виникнення і розвитку пожежі, але й умови, що запобігають впливу небезпечних факторів пожежі² на людей і матеріальні цінності, а також умови, що сприяють гасінню пожежі.

У зв’язку з викладеним, можна запропонувати таке визначення: пожежна безпека – це сукупність урегульованих нормативно-правовими актами суспільних відносин, спрямованих на попередження можливості виникнення пожежі, запобігання можливості впливу небезпечних факторів пожежі на людей і матеріальні цінності, а також на створення умов, які сприяють гасінню пожеж.

Безпосередньо в кримінальному законі зміст вимог пожежної безпеки не розкривається: закон відсилає до спеціальних нормативних актів: правил, норм, інструкцій та інших документів, які містять вимоги пожежної безпеки. Пленум Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. у постанові № 4 «Про судову практику в справах про знищення й пошкодження державного або колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» (в редакції постанови Пленуму від 3 березня 2000 р. № 3) роз’яснює, що під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки слід розуміти комплекс положень, що визначають порядок дотримання норм і стандартів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення у випадку їхнього виникнення безпеки людей, обладнання об’єктів і населених пунктів засобами протипожежного захисту і пожежною технікою, а також інших правил пожежної безпеки [8, п. 1].

Таким чином, до документів, що містять вимоги пожежної безпеки, необхідно віднести не тільки нормативно-правові акти, у найменуванні яких прямо зазначено, що вони регламентують відносини пожежної безпеки (як наприклад, «Правила пожежної безпеки в Україні» [9]). До них потрібно відносити і інші нормативно-правові акти, у найменуванні яких хоча й немає прямої вказівки на вимоги, що відносяться до пожежної безпеки, але які включають вимоги, спрямовані на попередження або запобігання пожежам. Такими є, зокрема, «Правила облаштування електроустановок» [10], які містять вимоги, що пред’являються до електричних апаратів і приладів, встановлюються у пожежонебезпечних приміщеннях. До них можна віднести також і «Будівельні норми та правила 2.08.01-89* Житлові будинки» [11], які містять протипожежні вимоги до об’ємно-планувальних рішень житлових будинків. До нормативно-правових актів, що містять вимоги пожежної безпеки, необхідно віднести також функціональні обов’язки посадових осіб, інструкції, які приписують певний порядок дій осіб на випадок виникнення пожежі й інші документи, укладені відповідно до Правил пожежної безпеки України.

Пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що кримінальна відповідальність настає за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі [8, п. 4].

У зв’язку з цим під порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки слід розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог, передбачених нормативними актами, що регулюють суспільні відносини в галузі пожежної безпеки, якщо вони спричинили виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

Розглянуті поняття мають значення для здійснення криміналістичної класифікації злочинів, пов’язаних з пожежами, оскільки вони суттєво впливають на предмет доказування і, відповідно, процедуру виявлення і збирання доказів.

Список використаних джерел: 1. Гавриш С. Б. Злочини проти громадської безпеки / Гавриш С. Б., Корчева З. Г.// Кримінальне право України: Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер ; Х. : Право, 2002. – С. 231–253. 2. Тихий В. П. Уголовная ответственность за нарушение правил безопасности обращения с общеопасными предметами : учеб. пособие / Тихий В. П. – К. : УМК ВО, 1989. – 160 c. 3. Касымов Б. Организационные и правовые основы пожарной безопасности / Касымов Б. – Ташкент : Мехнат, 1990. – 230 с. 4. Окнян В. К. Кримінально-правова відповідальність за порушення правил пожежної безпеки : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Окнян В. К. – К., 1997 – 23 с. 5.  Пожежна безпека. Терміни та визначення : ДСТУ 2272-93. – К., 1993. 6. Демидов П. Г. Основы горения веществ / Демидов П. Г. – М. : Изд-во МКХ РСФСР, 1951. – 324 с. 7.  Пожарная безопасность. Общие требования : ГОСТ 12.1.004-91. – М., 1991. 8. Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або 232гаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки : постанова Пленуму Верховного суду України від 2.07.1976 № 4 // Вісник Верховного суду України. – 2000. – № 2 (18). – С. 10. 9. Правила пожарной безопасности в Украине : НАПБ А.1.001-95 // Нормативно-правовые акты по пожарной безопасности. – Ч. 1. – Консультационно-юридический центр «Закон и право» Украина, 2002. – С. 51–268. 10. Правила устройства электроустановок. – М. : Энергоиздат, 1985. 11.  Жилые здания : СниП 2.08.01-89*.

Одержано 28.09.2012

L

УДК 342.9

Ірина Сергіївна Колеснікова,

суддя Київського окружного адміністративного суду