Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коментар до КПК 2012 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19.02 Mб
Скачать

Участь спеціаліста у кримінальному провадженні

Згідно з ч. 1 ст. 71 нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Необхідно звернути увагу на те, що законодавець не конкретизує, у чому полягає мета застосування спеціалістом технічних або інших засобів. Очевидно, у тому, щоб надати сторонам кримінального провадження допомогу у виявленні, закріпленні та вилученні доказів. Пропонуємо у цій частині уточнити редакцію ч. 1 ст. 71 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

У чому може полягати технічна допомога, яка надається спеціалістом, йдеться і у інших статтях КПК. Так, наприклад, у ч. 7 ст. 237 цього Кодексу зазначено, що за дорученням слідчого, прокурора при огляді спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко– чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

КПК не обмежує кола процесуальних дій, у провадженні яких може приймати участь спеціаліст. Спеціаліст може бути залучений у випадках, якщо є необхідність використати спеціальні знання та навички застосування технічних або інших засобів при провадженні процесуальної дії. З цього правила є лише деякі винятки: 1) при огляді трупа і судово-медичному освідуванні особи обов’язкова участь судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 238, ч. 2 ст. 241 КПК); 2) при огляді трупа, пов’язаного з ексгумацією, обов’язкова присутність судово-медичного експерта (ч. 2 ст. 239 КПК); 3) допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності педагога або психолога, а за необхідності – лікаря (ч. 1 ст. 226 КПК); 4) якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті забезпечується участь педагога чи психолога, а в разі необхідності – лікаря (ч. 1 ст. 491 КПК).

У КПК також вказано на можливість участі спеціаліста при проведенні деяких слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч. 8 ст. 228 цього Кодексу при пред’явленні особи для впізнання можуть залучатися спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти. У ч. 2 ст. 240 КПК встановлено, що за необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Крім того, передбачена можливість участі спеціаліста при проведенні наступних негласних (розшукових) дій: – огляді затриманої кореспонденції (ч. 1 ст. 262 КПК); – дослідженні інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ч.1 ст. 266 КПК).

У ст. 71 КПК не визначено, як має здійснюватися виклик спеціаліста для участі у проведенні процесуальних дій. Тому пропонуємо доповнити цю статтю положенням, що виклик спеціаліста відбувається у письмовій формі. Також її слід доповнити нормою, що виклик слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом спеціаліста є обов’язковим для керівника підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст.

Звертає на себе увагу та обставина, що у ст. 71 КПК не йдеться про перевірку компетентності спеціаліста, наявності підстав для його відводу, взаємовідносин з учасниками кримінального провадження. Тому пропонуємо доповнити ст. 71 КПК положенням, що перед початком процесуальної дії, в якій бере участь спеціаліст, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд повинен пересвідчитися в особі та компетентності спеціаліста, встановити, чи немає підстав для його відмови, з’ясувати його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, цивільним позивачем та цивільним відповідачем.

П

© Карпова С. А., 2012

ро права спеціаліста йдеться у ч. 4 ст. 71 КПК. Він має право: 1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду; 2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням; 3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів; 4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він бере участь, і подавати до них зауваження; 5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження; 6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

На наш погляд, перелік прав спеціаліста слід розширити. Пропонуємо доповнити ч. 4 ст. 71 КПК положенням, що спеціаліст вправі: – знати про мету свого виклику; – відмовитися від участі у процесуальній дії, якщо він не володіє відповідними спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів; – оскаржувати дії та рішення слідчого, що обмежують його права.

Обов’язки спеціаліста визначені у ч. 5 ст. 71 КПК. Він зобов’язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідне технічне обладнання, пристрої та прилади; 2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань; 3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв’язку з виконанням його обов’язків; 4) заявляти самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК.

Вважаємо, що перелік обов’язків спеціаліста слід збільшити. Доцільно доповнити ч. 5 ст. 71 КПК положенням, що спеціаліст зобов’язаний: – надати стороні кримінального провадження документи, які підтверджують його спеціальні знання та навички; – дотримуватися порядку при провадженні процесуальних дій; – брати участь у проведенні процесуальної дії, використовуючи свої спеціальні знання і навички для сприяння сторонам у виявленні, закріпленні та вилучені доказів; – звертати увагу сторін на обставини, пов’язані з виявленням та закріпленням доказів.

Як уявляється, ст. 71 КПК доцільно доповнити нормою, яка б визначала, що забороняється спеціалісту під час участі у провадженні процесуальних дій. Це питання регулюється не законом, а відомчими нормативними актами. Так, наприклад, у Настанові про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, яка затверджена наказом МВС № 682 від 30 серпня 1999 р. вказано, що працівнику експертно-криміналістичного підрозділу, залученому як спеціалісту до участі в огляді місця події, забороняється: – вирішувати питання, які не входять до його компетенції; – проводити на місці події дослідження слідів і речових доказів (крім попередніх), давати висновки у письмовій формі з приводу виявлених обставин та вилучених слідів і речових доказів; – отримувати вилучені з місця події сліди і речові докази без відповідних супровідних документів.

Про відповідальність спеціаліста йдеться у ст. 72 КПК. У цій статті зазначено, що у разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні.

Отже, законодавець передбачив відповідальність спеціаліста тільки за те, що він не прибув до суду без поважних причин. Якщо ж він не прибув до слідчого, прокурора, на нього не можуть покладатися витрати, пов’язані з відкладенням проведення процесуальних дій, які потрібно було провести за його участю.

З таким правовим регулюванням не можна погодитися. Пропонуємо доповнити ст. 72 КПК частиною другою у такій редакції: «У разі неприбуття до слідчого, прокурора без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста покладаються всі витрати, пов’язані з відкладенням проведення процесуальних дій».

Можливим є і інше правове регулювання. Необхідно зазначити, що КПК містить главу 12, яка визначає порядок накладення грошового стягнення на учасників кримінального провадження за невиконання процесуальних обов’язків у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом. Однак положення ст. 144–147 КПК не можуть бути застосовані щодо спеціаліста.

Для того, щоб накласти грошове стягнення у певному розмірі на того чи іншого учасника кримінального провадження, про це має бути вказано у відповідній статті КПК. Як приклад, наведено ч. 1 ст. 139 КПК. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин бо не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: – від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; – від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

На наш погляд, ст. 71 КПК також необхідно доповнити нормою, що у разі, якщо спеціаліст не з’явився без поважних причин до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, неналежно виконував інші обов’язки, на нього накладається грошове стягнення у розмірах, визначених ч. 1 ст. 139 цього Кодексу. Саме при такій правовій регламентації на спеціаліста можна накласти грошове стягнення за невиконання процесуальних обов’язків у порядку, передбаченому главою 12 КПК.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий Верховною Радою України Законом № 4651-VІ від 13.04.2012. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VІ від 13.04.2012. – Х. : Право, 2012. – 392 с. 2. Татаров О. Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) : монографія / О. Ю. Татаров. – Д. : Промінь, 2012. – 640 с.

Одержано 28.09.2012

L

УДК [343.123.12:344.1](477)

Т. В. Каткова,

доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент;

А. А. Бабич,

слухач магістратури Харківського національного університету внутрішніх справ