Здійснення слідчим суддею контролю за екстрадицією особи

13 квітня 2012 р. Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК), який набирає чинності з 19 листопада 2012 р. У цьому Кодексі, на відміну від КПК 1960 р., йдеться про такого учасника кримінального провадження, як слідчий суддя.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК слідчий суддя – це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у порядку, передбаченому ст. 247 цього Кодексу, – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Судовий контроль здійснюється слідчим суддею у стадії досудового розслідування. Є два види такого контролю. Суть першого виду полягає у тому, що слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора приймає рішення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення деяких слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій (ч. 1 ст. 132, ч. 1 ст. 233, ч. 3 ст. 246 КПК). Суть другого виду судового контролю полягає у тому, що під час досудового провадження слідчий суддя розглядає скарги заінтересованих осіб на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (глава 26 КПК).

Крім того, існує ще один вид судового контролю. Однак такий контроль здійснюється не під час досудового розслідування, а при прийнятті уповноваженими органами процесуальних рішень про видачу осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території інших держав. Це питання регулюється главою 44 КПК «Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)».

Відповідно до ст. 583, 584, 585, 588, 591 КПК слідчий суддя:

1) приймає рішення про застосування до затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, тимчасового арешту до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про ї видачу;

2) застосовує до цієї особи екстрадиційний арешт після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи;

3) обирає щодо особи запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом), за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі;

4) приймає рішення про затвердження згоди особи на застосування спрощеного порядку її видачі;

5) розглядає скарги на рішення компетентного органу про видачу особи (екстрадицію).

Розглянемо ці повноваження слідчого судді зі здійснення судового контролю за видачею особи, яка вчинила злочин за межами України, компетентним органам іноземної держави.

У ст. 583 КПК встановлений наступний порядок прийняття слідчим суддею рішення про застосування тимчасового арешту. Прокурор звертається до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування тимчасового арешту. До клопотання додаються: 1) протокол затримання особи; 2) документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави; 3) документи, що підтверджують особу затриманого.

Клопотання має бути розглянуто слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи. При розгляді клопотання слідчий суддя встановлює особу затриманого, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 583 КПК, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про: 1) застосування тимчасового арешту; 2) відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав.

З

© Карпов О. Н., 2012

астосування слідчим суддею екстрадиційного арешту регулюється ст. 584 КПК. Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого суді за місцем тримання особи під вартою.

Разом із клопотанням на розгляд слідчого суду подаються: 1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України; 2) документи про громадянство особи; 3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки. Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про: 1) застосування екстрадиційного арешту; 2) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.

При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. Протягом цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці має перевіряти наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.

За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць повинен перевіряти наявність підстав для звільнення особи з-під варти. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачене міжнародним договором України.

У ст. 585 КПК визначений порядок застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави.

За наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).

При вирішенні питання про можливість застосування такого заходу слідчий суддя обов’язково має враховувати: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров’я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв’язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.

У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про її видачу, умов обраного запобіжного заходу слідчий суддя за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи.

Слідчий суддя також вирішує питання про застосування спрощеного порядку видачі особи з України. Відповідно до ст. 588 КПК такий порядок може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею.

Прокурор має звернутися до слідчого судді з клопотанням про затвердження згоди особи на видачу. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю особи, що підлягає видачі, її захисника та прокурора. Слідчий суддя зобов’язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює всі наслідки цієї видачі, після чого постановляє ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу або про відмову в цьому.

У разі отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні та її підтвердження ухвалою слідчого судді прокурор повинен передати заяву на розгляд центрального органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.

Крім того, слідчий суддя здійснює контроль за видачею особи компетентному органу іноземної держави шляхом розгляду скарги на таке процесуальне рішення.

Так, відповідно до ст. 591 КПК рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржене особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України. Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув’язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя.

Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п’яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у справі.

При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію). За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).

Виходячи із викладеного можна дійти висновку, що є три види судового контролю за екстрадицією особи. Слідчий суддя: 1) приймає рішення про застосування: – тимчасового арешту; – екстрадиційного арешту; – запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави; 2) приймає рішення про затвердження згоди особи на її спрощену видачу; 3) розглядає скарги на рішення компетентного органу про видачу особи іноземній державі.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий Верховною Радою України Законом № 4651-VІ від 13.04.2012. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VІ від 13.04. 2012. – Х. : Право, 2012. – 392 с. 2. Татаров О. Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) : монографія / О. Ю. Татаров. – Д. : Промінь, 2012. – 640 с.

Одержано 24.09.2012

L

УДК 343.12(477)

Світлана Аркадіївна Карпова,

здобувач кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ