Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коментар до КПК 2012 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19.02 Mб
Скачать

Перспектива використання негласних слідчих (розшукових) дій під час розслідування шахрайств

З прийняттям Верховною Радою України 13 квітня 2012 р. Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК 2012 р.) відкриваються нові перспективи ефективності досудового розслідування кримінальних злочинів та доказування у кримінальному провадженні.

Під час досудового розслідування шахрайств може виникнути необхідність перевірки обставин справи, які не можливо встановити процесуальним гласним шляхом. Прикладом може бути наявність показів свідка про наявність у підозрюваного/обвинувачуваного предметів або документів, які підозрюваний/обвинувачуваний приховує від органів досудового розслідування та не повідомляє про їх місце знаходження або своїми показами чи діями намагається спрямувати хід розслідування у хибному напрямку. За наявності такої протидії з боку підозрюваного/обвинувачуваного слідчі дії, передбачені діючим КПК 1960 р. як накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку огляд, обшук або виїмка можуть бути не ефективними.

Відповідно до діючого законодавства України, проведення негласних дій віднесено до оперативно-розшукової діяльності, у зв’язку з чим їх результати носять, переважно, не процесуальний характер та потребують проходження окремої процедури легалізації для використання в якості кримінально-процесуальних доказів, а частина інформації, отриманої не процесуальним шляхом, взагалі може бути не використана в якості доказів.

Новим КПК 2012 р. вирішення цієї проблеми покладається на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (Розділ III (Досудове розслідування) Глава 21 (Негласні слідчі (розшукові) дії). Відповідно до ст. 246 КПК 2012 р. негласні слідчі (розшукові) дії – різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим КПК.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила неможливо отримати в інший спосіб.

Застосування норм негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі дасть можливість слідчому та іншим, уповноваженим особам, використовувати як гласні, так і не гласні заходи, спрямовані на документування та розкриття кримінального злочину або розшуку злочинця, які на теперішній час доступні лише при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, такі як негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи та ін. Хоча, за результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві (ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992) на практиці, як правило, протоколи та інші результати цих заходів не в повному обсязі використовуються під час досудового розслідування, а у випадку розшуку обвинуваченого/підсудного їх використання у кримінальному провадженні більше виключення ніж правило.

Законодавець передбачає проведення негласних слідчих дій на підставі рішення слідчого судді у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо-тяжких злочинів. Відповідно, під час кримінального провадження у справах про шахрайство, проведення негласних слідчих (розшукових) дій можливе у випадках відкриття кримінального провадження за ч. 3 та 4 ст. 190 КК України. Також, слідчий, за погодженням з прокурором, або прокурор можуть прийняти рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у невідкладних випадках до постановлення ухвали слідчого судді, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо-тяжкого злочину, передбаченого розділами I,II,VI, VII (ст. 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК України. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Під час кримінального провадження щодо шахрайств можуть бути застосовані усі види негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених КПК 2012 р., яким передбачено наступні негласні слідчі (розшукові) дії:

© Карпов А. І., 2012

втручання у приватне спілкування (параграф 2 гл. 21), до яких відносяться аудіо-, відео контроль особи; накладення арешту на кореспонденцію; огляд та виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем;

– інші види негласних слідчих (розшукових) дій (параграф 2 гл. 21), до яких відносяться: обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267); установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268); спостереження за річчю або місцем (ст. 269); аудіо-, відео контроль місця (ст. 270); контроль за вчиненням злочину (ст. 271); виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272); негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274); використання конфіденційного співробітництва (ст. 275).

Як бачимо, новий КПК 2012 р. переводить в кримінально-процесуальну площину засоби та методи, які використовувались в оперативно-розшуковій діяльності. ст. 256 передбачає, що протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватись в доказуванні на тих самих підставах, що і результати інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Важливим елементом в розслідуванні шахрайств є можливість допиту осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення (ст. 256 КПК 2012 р.). Такі особи могли стати свідками певних дій, спостерігати певні події, висвітлення яких може бути важливим під час доказування у кримінальному провадженні. Законодавець передбачає можливість допиту цих осіб із збереженням відомостей про них та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

Водночас слідчому дана можливість допитати осіб, з приводу дій, або контактів яких проводились такі дії (ст. 256 КПК). При цьому слідчий може не повідомляти одразу про проведення негласних (розшукових) дій щодо цих осіб. Таке повідомлення повинно бути здійснене в обсязі, який зачіпає права та інтереси цих осіб та в час із врахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Однак терміни надання такого повідомлення, в той же час, обмежуються дванадцятою місяцями або зверненням до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК 2012 р. негласні слідчі (розшукові) дії має право проводити не лише слідчий, а за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.

Слідчий або прокурор у відповідності до ч. 4 ст. 246 КПК 2012р. можуть також залучити до проведення негласних слідчих (розшукових) дій інших осіб. Коло таких осіб не визначено нормами кримінально-процесуального кодексу, у зв’язку з цим такими особами можливо вважати будь-яку особу, на яку не розповсюджується пряма заборона щодо проведення нею негласних слідчих (розшукових) дій. Згідно аналізу діючого законодавства не допустимим буде залучення до проведення слідчих дій осіб, яким законом надано право не свідчити стосовно підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а саме їх близьких родичів, захисників, законних представників, а також осіб, які зобов’язані зберігати таємниці цих осіб, які стали їм відомі під час здійснення своєї професійної діяльності.

Цікавим є те, що законодавець не обмежує час доби щодо здійснення негласної слідчої (розшукової) дії, проте обмежує строк дії ухвали слідчого судді на її проведення двома місяцями з можливістю подальшого продовження за умови, що загальний строк дії ухвали слідчого судді не буде перевищувати максимальних строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК. У разі, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення розшукуваної особи.

Контроль за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій покладається на відповідних прокурорів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 249 КПК 2012 р., прокурор зобов’язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність.

Виявлені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій кримінальні правопорушення, які не розслідуються в даному кримінальному провадженні, та отримана інформація можуть бути використані в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого-судді.

Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється тільки через прокурора.

Підсумовуючи викладене можна вести мову про те, що впровадження норм негласних слідчих (розшукових) дій буде сприяти виправленню дисбалансу, який існує між оперативно-розшуковою та кримінально-процесуальною діяльністю, а також значно вплине на покращення якості зібрання матеріалів і доказів у кримінальному провадженні та безумовне скорочення термінів розслідування як шахрайств так і інших злочинів.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийн. законом № 4651- VІ від 13.04.2012. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VІ від 13.04.2012. – Х. : Право, 2012. – 392 с. 2. Татаров О. Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) : монографія / О. Ю. Татаров. – Д. : Промінь, 2012. – 640 с.

Одержано 25.09.2012

L

УДК 343.13(477)

Никифор Семенович Карпов,

професор кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор