Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коментар до КПК 2012 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19.02 Mб
Скачать

Інститут зупинення досудового розслідування за новим кпк

Ефективність діяльності слідчих підрозділів визначається тим, якою мірою практичні результати цієї діяльності відповідають досягненню завдань, визначених кримінальним законодавством. Рішення слідчих у ході розслідування знаходиться в прямій залежності від успіху збирання доказів, встановленні достовірних обставин, визначених предметом доказування.

Одним з найважливіших завдань кримінального судочинства, є те, що в ході розслідування повинна бути встановлена особа, яка вчинила кримінальне правопорушення. У противному випадку досудове розслідування закінчено бути не може, оскільки не має реалізації функція кримінального переслідування, яка знаходить своє віддзеркалення в оголошенні про підозру та обвинувальному акті, при направленні кримінального провадження до суду. Проте в ході досудового розслідування можуть виникнути різні обставини, які не дають слідчому можливість забезпечити участь підозрюваного і тим самим виникають реальні перепони до закінчення у встановленому законом порядку досудового провадження. Ці обставини можуть бути як результатом умисних дій особи, що причетна до вчинення кримінального правопорушення так і результатом інших обставин. Зазначене обумовлює існування інституту зупинення досудового слідства.

Чинний КПК та прийнятий Кримінальний процесуальний кодекс не містить визначення поняття «зупинення досудового розслідування». Немає єдиної думки з даного питання і в науковому світі.

Більшість процесуалістів під зупиненням досудового розслідування розуміють тимчасову перерву в досудовому провадженні з причин (підставам), вказаних в кримінальному процесуальному законі [3, с. 13; 4, с. 4].

H. A. Громов і С. І. Анненков, визначають зупинення досудового розслідування як «врегульовану законом, оформлену рішенням слідчого, прокурора тимчасову перерву у провадженні по кримінальній справі, під час якої ці органи вживають заходів до усунення обставин, що викликали зупинення провадження по справі» [5, с. 19].

На їхню думку, зупинення досудового розслідування це перерва в розслідуванні під час якої слідчий зобов’язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вжити заходів до розшуку підозрюваного, до встановлення особи, яка причетна до вчинення злочину, хоча і без проведення слідчих дій.

Л. М. Рєпкін пише, «зупинення досудового слідства - це перерва, що регламентується законом, у провадженні справи, протягом якої орган дізнання, слідчий і прокурор в межах своєї компетенції вживають активних заходів по усуненню обставин зупинення» [6, с. 12].

В. М. Тертишник зупинення досудового розслідування визначає як вимушене припинення процесуальної діяльності внаслідок появи обставин, які не дозволяють здійснити подальше провадження і закінчити слідство [7].

Є. Г.Коваленко, В. Т. Маляренко визначають зупинення досудового слідства як тимчасову перерву в провадженні розслідування по справі, перерву в процесуальній діяльності, яка не виключає за необхідності проведення розшукових та оперативно-розшукових заходів, з метою розкриття злочину і розшуку обвинуваченого [8, с. 408].

Ст. 280 Кримінального процесуального кодексу України прийнятого Верховною Радою 13.04.2012 визначає, підстави до зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:

1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва [1].

З

© Калугін В. Ю., 2012

азначена норма на відміну від ст. 206 КПК України 1961 р. [2] не містить такої підстави до зупинення, як не встановлення особи, що вчинила кримінальне правопорушення. Кримінальні провадження за якими не встановлені особи є вразливим місцем кримінального судочинства, оскільки основне призначення, захист прав і законних інтересів осіб і організацій, потерпілих від злочинів на даному етапі не досягається, що породжує у винних осіб відчуття безкарності і не виключає можливості вчинення ними нових злочинів.

Існуючі статистичні дані свідчать про значну кількість кримінальних справ, зупинених у зв’язку з невстановленням особи що їх вчинила. Так, тільки в Одеській області за 2011 рік було зупинено за п. 3 ст. 206 КПК України (в редакції 1961 р.) 10408 кримінальних справ.

Кримінальне правопорушення залишається не розкритим не дивлячись на прийняті слідчим заходи. Як було зазначено, причини, не встановлення особи, що вчинила злочин одних випадках, носять об’єктивний характер, в інших - суб’єктивний. Перші нерідко обумовлені надзвичайною складністю розслідування, особливо в сучасних умовах пов’язаною з витонченістю способу вчинення злочинів і протидії їх розкриттю. Учасники таких діянь часто є членами організованих груп і різного роду злочинних формувань, що використовують новітні технології прир вчиненні кримінальних правопорушень і прихованню слідів.

Суб’єктивний характер причин, через які не розкриваються злочини, пов’язаний, як правило, з тим, що слідчий не повною мірою використовує надані законом можливості і засоби для викриття осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення. Найтиповіші недоліки пов’язані з помилками процесуального, організаційного і тактичного характеру, що допускаються при огляді місця події, проведенні обшуку і виїмки, висуненні і перевірці слідчих версій, організації взаємодії слідчого з оперативними підрозділами в доведенні результатів їх діяльності.

У цілях розкриття злочину слідчий повинен активно використовувати всі можливі процесуальні форми передбачені кримінальним процесуальним законом, і має право проводити гласні та негласні слідчі (розшукові) дії, а у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини направляти доручення оперативним підрозділами для проведення заходів направлених на встановлення особи, що вчинила злочин. Слідчий не повинен усуватися від провадження у справі і повинен приймати заходи щодо виправлення причин, які викликали її зупинення, повинен реалізувати весь комплекс необхідних розшукових і інших процесуальних дій по збиранню відомостей направлених на встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Можливо відсутність такої підстави, як невстановлення особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення для зупинення досудового розслідування законодавець пов’язує з порядком визначенням строків досудового розслідування, які починають свій відлік з моменту оголошення особі про підозру,то б то з моменту встановлення її особи, або з інших причин. Тоді постає реальне питання, що робити слідчому з тією масою нерозкритих проваджень, за якими він проводить розслідування, адже у зв’язку з новим порядком початку досудового розслідування кількість матеріалів у провадженні слідчого збільшиться в декілька разів.

Знається є слушною думка Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко стосовно того, що у разі не встановлення особи, що вчинила злочин, при умові, що всі можливі слідчі та процесуальні дії проведені, провадження досудового слідства повинно бути зупиненим і в подальшому мають проводитися оперативно-розшукові заходи направлені на встановлення особи яка вчинила злочин [8, с. 410].

Крім цього, виконання вимог ст. 280 нового КПК, стосовно неможливості проведення слідчих дій по зупиненому кримінальному провадженню, з одного боку, і необхідності використання заходів, направлених на усунення обставин, що призвели такого вимушеного зупинення, з іншого, наводить на думку про характер тих дій. Безперечно, діяльність слідчого повинна бути направлена на збір інформації, необхідної для своєчасного відновлення кримінального провадження. Ця діяльність є важливим засобом досягнення цілей призначення кримінального судочинства.

В юридичній літературі з даного приводу існують протилежні точки зору. Одні автори вважають, що після зупинення слідства вся діяльність по розкриттю і розслідуванню злочину повинна носити непроцесуальний характер, на думку інших, необхідно діяти тільки процесуальним шляхом [9, с. 170].

Враховуючи викладене доцільно внести пропозиції до змісту ст.280 Кримінального процесуального кодексу України доповнивши підставою до зупинення – не встановлення особи, що вчинила кримінальне правопорушення та розширити частину 5, доповнивши її положенням про непроцесуальну діяльність слідчого по зупиненому кримінальному провадженню наступного змісту: «Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного та особи яка вчинила кримінальне правпорошення, ця діяльність слідчого повинна носити непроцесуальний характер».

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» : станом на 22 трав. 2012 р. – К. : Алерта, 2012. – 304 с. 2. Кримінально-процесуальний кодекс України : закон України від 1 квіт. 1961 р. № 902 // Відомості Верховної Ради України. – 1961 – № 2. 3. Попoв A. M. Проблемы усовершенствования оснований и условий приостановления предварительного следствия : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Попoв A. M. – Саратов, 2004. 4. Шатило К. Д. Приостановление дознания и предварительного следствия / К. Д. Шатило. – М., 1963. 5. Громов H. A. Понятие, основания и условия приостановления предварительного следствия / H. A. Громов, С. И. Анненков // Следователь. – 2001. – № 3. – С. 19. 6. Репкин Л. М. Приостановление предварительного следствия : учеб. пособие / Л. М. Репкин. – Волгоград : ВСШ МВД РФ, 1971. – С. 12. 7. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України : підручник / В. М. Тертишник. – 4-те вид., доповн. і переробл. – К. : А.С.К., 2003. – 1120 с. 8. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с. 9. Вандишев B. B. Уголовный процесс : конспект лекций / B. B. Вандишев. – СПб., 2002.

Одержано 29.09.2012

L

УДК [343.132:343.3/7](477)

Артем Іванович Карпов,

здобувач кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ, підполковник міліції запасу