Особливості призначення експертизи у справах про господарські злочини, пов’язані з підробленням документів, у світі нового кримінального процесуального законодавства

Стаття присвячена визначенню кола типових експертиз, що призначаються під час розслідування господарських злочинів, пов’язаних із підробленням документів, дослідженню особливостей їх призначення та виявленню проблемних питань, які виникають у зв’язку з їх призначенням та проведенням у світі нового кримінального процесуального законодавства.

Ключові слова: призначення експертизи; технічна експертиза документів; комп’ютерно-технічна експертиза; почеркознавча експертиза; комплексні експертизи; господарські злочини; підроблення документів.

Одним із найважливіших засобів одержання доказів під час розслідування кримінальних справ про господарські злочини, пов’язані із підробленням документів, є проведення експертизи.

Автором у статті поставлено завдання визначити типові експертизи, що призначаються під час розслідування господарських злочинів, пов’язаних із підробленням документів, розглянути особливості їх призначення та виявити проблемні питання, які виникають у зв’язку з їх призначенням та проведенням у світі нового кримінального процесуального законодавства.

Експертиза – це спрямоване на вирішення певних питань дослідження, що провадиться із застосуванням спеціальних знань з боку компетентних осіб – експертів на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, яка перебуває у провадженні органів досудового та судового слідства.

Вивчення спеціальної літератури, слідчої та експертної практики дозволило автору зробити висновок, що типовими експертизами під час розслідування господарських злочинів, пов’язаних із підробленням документів, є наступні види експертиз:

– технічна експертиза документів;

– комп’ютерно-технічна (комп’ютерної техніки та програмних продуктів);

– почеркознавча.

Типовими вважаються експертизи, які, як правило, призначаються під час розслідування певного виду злочину або ж щодо конкретної ситуації розслідування.

Досить часто під час розслідування кримінальних справ про господарські злочини, пов’язані з підробленням документів (наприклад, про незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення; про підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів тощо), виникає необхідність у призначенні експертизи, для вирішення питань якої необхідні знання з різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У таких випадках призначаються комплексні експертизи, до проведення яких, у разі потреби, залучаються фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах [1].

При вирішенні питання про призначення певного виду експертизи під час розслідування господарських злочинів, пов’язаних із підробленням документів, слідчий керується вимогами кримінально-процесуального закону про всебічність, повноту та об’єктивність дослідження обставин справи.

Звичайно, що суспільство в цілому та його окремі інститути не є сталими структурами та явищами. Їм притаманна динамічність і мінливість. Через певний час на місті неефективних та застарілих елементів суспільних інститутів утворюються нові, робляться висновки за результатами невдалих експериментів, від останніх відмовляються взагалі або доопрацьовують їх, засоби їх реалізації тощо. Як відомо, не є виключенням і кримінальне судочинство України, яке у теперішній час знаходиться в стадії реформування. Так, 13 квітня 2012 р. був прийнятий новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який набуває чинності 19 листопада 2012 р. [2]. Відповідно, практика застосування кримінально-процесуальних норм (зокрема про призначення експертиз під час розслідування кримінальних справ) і проблеми, які з’являються в зв’язку з цим, потребують нових наукових підходів і відповідних практичних рішень.

С

© Калініна І. В., 2012

т. 242 нового Кримінального процесуального кодексу визначає підстави проведення експертизи. Так, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Далі, у ч. 2 цієї статті зазначається, що слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК України.

Тобто законотворець фактично продублював норму КПК 1960 р., у якій були визначені випадки обов’язкового призначення експертизи (ст. 76).

Категоричність КПК 1960 р. та КПК 2012 р. щодо цього питання приводить до того, що під час призначення експертиз виникають певні проблеми. Зокрема, під час розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, пов’язаних із підробленням документів (ст. 199 – виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; ст. 200 – незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення; ст. 216 – незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок; ст. 223-1 – підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів; ст. 223-2 – порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів; ст. 224 – виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів), практика визнає за необхідне проведення експертиз для встановлення факту підроблення певних документів. Це може бути один чи декілька видів типових для такої категорії справ експертиз або ж комплексні експертизи.

Також категоричність цих статей КПК України можна вважати не зовсім доречною, тому що у деяких випадках зазначені у законі експертизи є нездійсненними. Наприклад, до тяжких тілесних ушкоджень належить незгладне спотворення (непоправне знівечення) обличчя. До компетенції судового-медичного експерта належить лише встановлення факту непоправності ушкодження, а питання щодо його спотворення, знівечення належить до правових питань, які є компетенцією слідчого і суду.

Цікавими є норми КПК 2012 р. (ст. 243, ст. 244) про залучення експерта. Так, сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.

У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта особа, що заявила відповідне клопотання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді. До клопотання також додаються: копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання та копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.

Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов’язковою.

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, що звернулася з клопотанням, доведе, що:

1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте:

а) сторона обвинувачення не залучила його або

б) на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або

в) існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;

2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.

До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, що звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі. При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у разі необхідності має право за клопотанням особи, що звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для експертизи. Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він був залучений [2].

Підсумовуючи, зазначимо, що автором наведена лише частина проблемних питань, які виникають під час призначення експертиз у справах про господарські злочини, пов’язані із підробленням документів, та, зокрема, можуть виникнути після набуття чинності новим КПК України.

Список використаних джерел: 1. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз : затв. наказом М-ва юстиції України від 8.10.1998 № 53/5 [Електронний ресурс.]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/page. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України : від 13.04.2012 [Електронний ресурс.]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/4651-17.

Одержано 26.09.2012

Статья посвящена определению круга типичных экспертиз, назначаемых при расследовании хозяйственных преступлений, связанных с подделкой документов, исследованию особенностей их назначения и выявлению проблемных вопросов, возникающих в связи с их назначением и проведением в свете нового уголовного процессуального законодательства.

Ключевые слова: назначение экспертизы; техническая экспертиза документов; компьютерно-техническая экспертиза; почерковедческая экспертиза; комплексные экспертизы; хозяйственные преступления; подделка документов.

Article is dedicated to the development of terms of typical examinations prescribed for the investigation of economic crimes of forgery, the study of features of their assignment and identification of problems arising in due to their function and in light of the new criminal procedure law.

Keywords: destination expertise, technical examination of documents, computer forensics, handwriting examination, comprehensive examination, economic crimes, forgery.

L

УДК 343.13(477)

Володимир Юрійович Калугін,

доцент кафедри кримінального процесу факультету з підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання Одеського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент