Взаємопроникнення наукового знання як одна з провідних тенденцій сучасності

У статті розглядаються закономірні процеси диференціації та інтеграції наукових знань, що характерні для криміналістики, яка поєднує у собі досягнення дуже широкого кола наук.

Процес диференціації та інтеграції наукового знання є характерним для розвитку науки. У сучасному науковому знанні він набуває особливо важливого значення, охоплюючи як науку в цілому, так і окремі її галузі. Ці процеси з більшою або меншою інтенсивністю відбуваються постійно та безперервно з часів виникнення науки.

Г. М. Добров ще у 70-х роках минулого століття звернув увагу на той факт, що у XVIII ст., і навіть у XIX ст. одному об’єкту реального світу відповідала, як правило, одна галузь науки, яка його вивчала. У наше століття все більш типовою стає ситуація, коли один і той самий об’єкт вивчається цілим комплексом наук. Саме із зазначеними вище характерними ознаками науки пов’язаний процес диференціації та інтеграції окремих галузей знання.

Враховуючи те, що темпи розвитку науки у XX ст. значно зросли у порівнянні із попередніми століттями, цей процес можна назвати закономірним. Будь-яка наука з часом концентрує в собі все більше і більше знань про світ, проходить процес групування цих знань. Згодом стає очевидним, що в межах однієї науки існує одна або навіть декілька протонаук, які з часом виокремлюються та стають самостійними. Це по суті і є диференціацією наук, і таких прикладів дуже багато, зокрема таким же чином виокремилися біофізика та біохімія із біології, або корпоративне право із господарського.

Окрім цього, диференціація наук може бути також зумовлена особливостями самого об’єкту дослідження. Оскільки самостійні галузі знань в деякій мірі відокремлюються одна від одної завдяки тому, що концентрують свої зусилля на пізнанні конкретного зрізу об’єкту, його ознак, характерних особливостей тощо. Наприклад, психологія мистецтва, мистецтвознавство, культурологія, філософія мистецтва вивчають один і той самий об’єкт – мистецтво та знання про нього, але з різних сторін. Об’єднання цих наук в одну не є доцільним і призвело б до надмірності об’єму такої науки та складності в її опануванні. Натомість їх диференціація дозволяє цим наукам вивчити більшість параметрів та аспектів об’єкта.

Отже, на нашу думку, спостерігається позитивний процес нарощення достовірних, необхідних знань, що, відповідно, тягне за собою і розширення кола наук. Збільшення об’єму наукової інформації свідчить про загальний науковий прогрес людства.

Процес інтеграції наук проходить не менш інтенсивно, ніж процес диференціації, і при цьому не відбувається поєднання раніше розділених наук. Існує тенденція до взаємодії теоретичних та прикладних наук різних напрямків, суміжних практичних наук. Існуючі раніше різкі розмежувальні лінії, які розділяли науку, стали більше і більше стиратися, з’явилися цілі галузі, які не стільки розділяють, скільки пов’язують між собою раніше відокремлені галузі знання. Ми хотіли б підкреслити та наголосити саме на слові «взаємодія», а не «поєднання», або взаємопоєднання наук. Оскільки поєднання двох самостійних галузей науки в одну не є типовим для наукового світу. Актуальною є саме взаємодія, взаємопроникнення наук, яка виражається у використанні здобутків однієї науки іншою, застосуванні методів обох наук для дослідження проблеми, спільному дослідженні складного предмета науками, жодна з яких не охоплює його в повному обсязі. Наприклад, для того, щоб здійснити запуск ракети із живим організмом на віддалену планету знадобляться знання, набуті механікою, фізикою, інженерією, астрономією, біологією та багатьма іншими науками. Це зумовлює необхідність поєднання вказаних знань, їх раціональної співпраці та тісної взаємодії для досягнення спільної мети. Це яскраво ілюструє процес інтеграції знань.

На наш погляд, лише через логічне поєднання цих двох процесів проявляється процес розвитку та прогресу науки. І говорити про те, що якийсь з цих процесів є більш важливим, на наш погляд, недоцільно.

З

© Іщенко Д. О., 2012

огляду на вищезазначене найрезультативнішими і перспективними дослідженнями вважаються міжгалузеві, стикові, які використовують одночасно сукупність певних знань, підходів, методів різних галузей знань. Це вбачається важливим з огляду на те, що переважна кількість наук здійснює наукові дослідження виключно в межах свого предмета (окремих аспектів предмета) та використовуючи свої методи. При цьому не здійснюється розгляд та аналіз предметів суміжних наук, навіть якщо передбачається перспективність таких досліджень.

У таких дослідженнях у пригоді стають наукознавчі знання, оскільки наукознавство містить у собі знання, що є базовими та основоположними для багатьох інших наук.

Інтеграційні процеси взаємодії наук так само стосуються і криміналістики з її специфічними завданнями та функціями. Незалежно від особливостей криміналістики в ній так або інакше протікає процес безперервного накопичення наукових знань, для неї характерні процеси диференціації та інтеграції знань. Це пояснюється тим, що криміналістика поєднує у собі досягнення дуже широкого кола наук. Вона використовує досягнення фізики, хімії, біології, соціології, управління, психології, інженерії та інших галузей знання.

У надрах криміналістики теж формується, а деякі автори вважають, що вже сформована, система знань, яка отримала назву судова експертологія. Принагідно треба сказати, що термін «судова експертологія» був запропонований ще у 1973 р. А. І. Вінбергом та Н. Т. Малаховською. Йдеться про те, що саме розвиток криміналістики детермінував зародження судової експертології як системи знань про закони і методологію формування та розвитку судових експертиз, закономірності дослідження об’єктів судових експертиз, що здійснюються на ґрунті спеціальних знань, які залучає криміналістика із базових наук та трансформує їх через порівняльне судове експертознавство у систему наукових прийомів, методів, засобів, методик та технологій вирішення експертних задач.

Таким чином, у сучасному науковому світі проявляється активна тенденція до процесів інтеграції та диференціації знань. У такому контексті, інтеграційні процеси, які проходять між наукознавством та криміналістикою є закономірним розвитком обох цих наук, які, безумовно, мають привести до позитивних результатів.

Одержано 24.09.2012

В статье рассматриваются закономерные процессы дифференциации и интеграции научных знаний, характерные для криминалистики, которая объединяет в себе достижения широкого круга наук.

L

УДК 343.98

Ірина Валеріївна Калініна,

викладач кафедри криміналістики Донецького юридичного інституту МВС України, кандидат юридичних наук