Шляхи підвищення ефективності оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі

Значною подією для України, стало прийняття 13 квітня 2012 року Верховною Радою України нового Кримінально-процесуального кодексу (далі новий КПК України), в якому врахований позитивний досвід роботи функціонування системи органів кримінальної юстиції та внесено чимало вимог щодо європейських стандартів регулювання кримінального процесу.

Проблема виявлення і припинення злочинів є однією з нагальних проблем, що стоять перед правоохоронними органами нашої держави. Ефективність боротьби зі злочинністю значною мірою залежить від зближення різних напрямів їх функціонування. В першу чергу, це стосується оперативно-розшукової та слідчої діяльності.

Велика кількість науковців і практиків в галузі кримінального процесу та ОРД, брала участь у розробці нового КПК України, серед яких Ю. М. Грошевий Е. О. Дідоренко, С. А. Кириченко, В. Д. Пчолкін, Б. Г. Розовський, Ю. П. Янович [1; 2, с. 611; 3] та ін. При роботі над проектом нового КПК України було внесено понад 3700 поправок [4].

Новий КПК України значно відрізняється від незмінних уявлень про кримінальний процес взагалі, через це доцільно розглянути зміни, у зв’язку з набуттям його чинності вже з 19 листопада цього року, а саме появу нового інституту – «Негласні слідчі (розшукові) дії», враховуючи, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс України переліку таких процесуальних дій не містить.

Ст. 246 нового КПК України встановлює, що негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями КПК України:

– ст. 271 проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями;

– ст. 267 негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями;

– ст. 272 виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями;

– ст. 260, 263-265 здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями;

– ст. 261, 262 накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями;

– ст. 269, 270 здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями;

– ст. 268 здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями;

– ст. 275 використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями;

– ст. 273 створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями;

Вони проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Р

© Глієвий А. А., 2012

ішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК України, – слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням – уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ [5].

Оперативно-розшукова діяльність за своїм призначенням має ті ж самі цілі, що й процесуальна, але регулюється поки що окремим Законом «Про оперативно-розшукову діяльність» [6] та іншими нормативними актами.

Разом з новим КПК України був прийнятий і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям кримінально процесуального кодексу України» який вніс зміни до низки законодавчих актів України зокрема до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність. Але статтею 5 «Про підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність» визначено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами. Абзац одинадцятий регламентує, що проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вступає в суперечку з новим КПК України, де вказано «проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий». Це питання потребує врегулюванню на законодавчому рівні.

Основними компонентами оперативно-розшукового процесу є оперативно-розшукова діяльність уповноважених на те законом суб’єктів і правові відносини (оперативно-розшукові правовідносини), що виникають між ними у ході цієї діяльності.

Новий КПК України відрізняється від звичних уявлень про кримінальний процес. Він не просто містить низку інститутів, які являють нову струмінь, а й передбачає інноваційні процедури, які створюють нову парадигму застосування оперативно-розшукової діяльності в кримінально-процесуальному доказуванні [2].

Відповідно до чинного КПК України негласні слідчі (розшукові) дії не відокремлюються від інших слідчих дій та регулюються у загальному порядку, передбаченому КПК України, хоча є очевидним, що вони потребують спеціального врегулювання.

У Новому КПК України містяться багато очікуваних науковцями та практиками новел. Найбільш істотні новели включають до себе – можливість використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному процесі.

Необхідно звернути увагу на допустимість, одержаних у результаті проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, доказів у кримінальному провадженні.

Так, ст. 252 визначено порядок фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій. Зокрема, визначено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Тобто процедура проведення негласної слідчої (розшукової) дії стане легшою для проведення, а відповідно спроститься використання документів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, порівняно з оперативно-розшуковими діями. А це означає, що негласна слідча (розшукова) дія стане звичайною процесуальною дією та буде повноцінно використовуватися нарівні з уже звичними слідчими діями [7].

В. І. Зажіцкій вважав, що фактичні дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом, можуть стати змістом доказів у кримінальній справі при суворому виконанні відповідних вимог кримінально-процесуального закону. Надалі В. І. Зажіцкій змінив свою позицію і прийшов до висновку, що при здійсненні оперативно-розшукової діяльності виявляються не докази, а сліди злочину, і вже вони можуть стати змістом доказів, якщо увійдуть в кримінальний процес за допомогою законних джерел і законними способами [8].

Так, О. М. Бандурка відзначає, що при цьому «слідчий може помітити в матеріалах і такі важливі для слідства деталі, на які оперативні працівники не звернули увагу, краще бачити так звану судову перспективу. Таким чином, він може висловити оперативному працівнику думку про готовність оперативних матеріалів до реалізації, про необхідність одержання додаткових матеріалів, без яких неможливо прийняти рішення про по рушення кримінальної справи, про перевірку окремих даних» [9].

На підставі ст. 256 нового КПК України протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Частина 2 вищевказаної статті вказує на те, що особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

Оскільки перевірка і оцінка доказів відбуваються на стадії досудового розслідування, то вони формулюються і допускаються слідчим. Але статус отриманих в ході ОРД фактичних даних не зовсім визначений, що доволі часто буде провокувати виникнення перешкод на шляху їх використання у вигляді доказів.

Причин такому стану речей декілька. По-перше, процедура складання протоколу за наслідками проведення оперативно-розшукової дії не прописана, а отже, невідомо хто саме і по якій формі має складати такий протокол. По-друге, результати ОРД не представляються, якщо неможливо забезпечити безпеку суб’єктів (учасників) оперативно-розшукової діяльності у зв’язку з поданням і використанням даних результатів у кримінальному процесі; якщо їх використання в кримінальному процесі створює реальну можливість розголошення відомостей про використовувані або використаних при проведенні негласних оперативно-розшукових заходів силах, засобах, джерелах, методах, про штатних негласних співробітників і про осіб, що надають їм сприяння на конфіденційній основі, а також про організацію і тактиці проведення оперативно-розшукових заходів, віднесених законом до державної таємниці.

Реалізація оперативно-розшукової інформації є підсумковим етапом розкриття злочину. Саме від її тактично правильного проведення залежить успіх притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Однак раптовий і динамічний характер проведення реалізації виключає допущення помилок на даному етапі, оскільки вони можуть призвести до втрати доказів і переховування злочинців від органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. У зв’язку з цим набуває особливого значення розробка організаційно-тактичних основ реалізації оперативно-розшукової інформації [10].

Ще одне з немало важних питань по підвищенню шляхів ефективності функціонування нового інституту КПК України – «Негласні слідчі (розшукові) дії», перепідготовка існуючого штату слідчих Міністерства внутрішніх справ України. Їх навчання методів та тактики проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Безсумнівно новий інститут КПК України – «Негласні слідчі (розшукові) дії», не є досконалим, і зміни ще будуть вноситися під час правозастосовної діяльності. Ці положення нового КПК України та пов’язані із ним зміни до інших Законів України, зробили важливий крок у напрямі утвердження верховенства права і розбудови України, як правової та демократичної держави.

Список використаних джерел: 1. Дидоренко Э. А. Процессуальный статус ОРД в уголовном судопроизводстве : монография / Э. А. Дидоренко, С. А. Кириченко, Б. Г., Разовский. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 74 с. 2. Пчолкін В. Д. Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства / В. Д. Пчолкін, Ю. П. Янович // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 611–616 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/fp/2011-4/11pvdkpz.pdf. 3. Грошевий Ю. М. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності / Ю. М. Грошевий, Е. О. Дідоренко, Ю. П. Розовський // Право України. 2003. – № 1. – С. 73–78. 4. Верховна Рада ухвалила новий Кримінальний процесуальний кодекс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.fru.org.ua/verxovna-rada-uxvalila-novij-kriminalnij-procesualnij-kodeks/. – Офіційний сайт Федерації роботодавців України. – 13.02.2012. 5. Кримінально-процесуальний кодекс України : прийн. Верховною Радою України законом від 13.04.20012 № 4651-VI. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінально процесуального кодексу України» № 4652–VI від 13.04.2012. – Х. : Право, 2012. – 392 с. 6. Про оперативно-розшукову діяльність : закон України від 18.02.1992 № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – ст. 303. 7. Фаринник В. Негласні слідчі (розшукові) дії [Електронний ресурс] / Василь Фаринник. – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ ua/analytical_information/?id=11841/. – 10.07.2012. 8. Зажицкий В. И. Закон об оперативно-розыскной деятельности не идеален / В. И. Зажицкий // Советская юстиция. -1993. – № 5. – С. 20–26. 9. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність : підручник. – Ч. 1 / О. М. Бандурка. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 293 с. 10. Лисенко А. М. Реалізація оперативно-розшукової інформації у відношенні осіб, що вчиняють злочини, пов’язані з терористичною діяльністю / А. М. Лисенко // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 581–585 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11lamztd.pdf.

L

УДК 343.13(477)

Геннадій Іванович Глобенко,

заступник начальника кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент