Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коментар до КПК 2012 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19.02 Mб
Скачать

Окремі аспекти взаємодії слідчих і оперативних працівників щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій

У статті розглядаються питання удосконалення взаємодії слідчих з оперативними працівниками органів внутрішніх справ, які виникають під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Ключові слова: слідчий, оперативні підрозділи, оперативно-розшукова діяльність, негласні слідчі (розшукові) дії.

Слідчий та працівник оперативного підрозділу у своїй практичній діяльності прагнуть досягнення єдиної мети щодо розкриття злочину та встановлення особи, яка його вчинила. При цьому кожен з них діє в рамках своєї компетенції згідно чинного законодавства та використовує різні засоби досягнення бажаного результату слідчі дії та оперативно-розшукові заходи відповідно. Зазвичай у процесі розкриття та розслідування злочину зазначені суб’єкти зобов’язані діяти спільно. Успіх у цьому в значній мірі залежить від належної організації і проведення взаємодії слідчого з оперативними підрозділами під час здійснення кримінального провадження. Її чіткість і погодженість є невід’ємними критеріями ефективності проведення негласних слідчих (розшукових) дій, забезпечення повного якісного і неупередженого розслідування кримінальних справ тощо [1].

Проблеми взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під час досудового розслідування досліджували такі вчені, як: К. В. Антонов, О. М. Бандурка, В. Д. Берназ, Ю. М. Грошевий, Е. О. Дідоренко, В. С. Зеленецький, М. А. Погорецький, Б. Г. Розовський, С. В. Слинько, В. М. Тертишник, О. О. Юхно та ін.

Однак, незважаючи на проведені дослідження даної проблеми, ми вважаємо, що ціла низка питань щодо організації удосконалення взаємодії слідчих з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, які виникають під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

На думку В. В. Іванова під взаємодією оперативних підрозділів ОВС зі слідчим слід розуміти організований згідно із чинним законодавством і відомчими нормативними актами процес ділового співробітництва (узгоджених або спільних заходів), спрямований на вирішення завдань кримінального судочинства і забезпечення безпеки учасників кримінального процесу [2], що ми підтримуємо.

Найбільш вдалим у наведеному визначенні І. М. Бацько, на нашу думку, є визначення відокремлення заходів, спрямованих на вирішення завдань, які здійснюються спільно або узгоджено. Новий КПК надає право слідчому здійснювати негласні слідчі (розшукові) дії, а оперативні підрозділи не уповноважені проводити окремі процесуальні дії навіть за дорученням слідчого або прокурора (наприклад, пред’являти обвинувачення, складати обвинувальний акт та ін.). Тому в деяких випадках при розкритті та розслідуванні злочинів слідчий та оперативні працівники можуть діяти спільно й одночасно проводити огляд місця події, висувати версії, складати спільний план розслідування злочину, проводити одночасно в різних місцях декілька обшуків у співучасників злочину тощо [3].

Як зазначає З. Ф. Коврига, зміст тісної взаємодії оперативних працівників та слідчих полягає в тому, щоб процесуальним шляхом і у встановленій законом формі закріпити відомості, що отримані в результаті оперативно-розшукових заходів. Вважається, що метою такої взаємодії є максимальне об’єднання сил та засобів органів досудового слідства й дізнання у протидії злочинності за рахунок правильного використання в ході розслідування кримінальних справ процесуальних та оперативно-розшукових функцій, одержання таким шляхом найбільш ефективних результатів у здійсненні завдань кримінального судочинства [4]. На нашу думку, найбільш оптимальним визначенням поняття «взаємодія» визначив С. В. Слинько, який вважає, що взаємодія це основана на законі та відомчих нормативних актах діяльність незалежних один від одного в адміністративному відношенні органів, яка спрямовується слідчим і здійснюється при комплексному поєднанні та ефективному використанні повноважень, методів і форм, що властиві кожному з них, з метою розкриття злочинів, запобігання злочинній дії та встановлення обставин, котрі входять до предмета доказування у кримінальній справі [5]. 

Т

© Бабакін В. М., 2012

ермін «взаємодія» на жаль відсутній у чинному Кримінально-процесуальному кодексі, але також відсутній і у новому Кримінальному процесуальному кодексі України. Але цей термін визначається в таких законах України як: «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про оперативно-розшукову діяльність»та ін. [5]. 

У новому кримінальному процесуальному кодексі України передбачено такі процесуальні форми взаємодії слідчого й оперативних підрозділів, як проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України); доручення оперативним працівникам про виконання запобіжних заходів, затримання особи (ст. 176 КПК України); а також обов’язок органу дізнання виконувати заходи забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК України). 

У ч. 2. ст. 41 нового КПК зазначається, що під час виконання доручень слідчого, співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Однією з форм взаємодії в використанні оперативної інформації є робота слідчо-оперативних груп. Діяльність слідчо-оперативних груп регламентує наказ МВС України від 24.09.2010 № 456 «Про затвердження Положення про основи організації розкриття злочинів органами внутрішніх справ України». Робота в таких групах є однією з форм взаємодії слідчих та оперативних підрозділів, у тому числі різних відомств, по найбільш складним для розкриття та розслідування кримінальних справах, що вимагає спільної діяльності як відомств, що мають самостійні слідчі апарати: прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, так і оперативних підрозділів.[6].  На нашу думку в діяльності слідчого слід визначити пріоритетний напрямок, який полягає в координації дій учасників слідчо-оперативних груп.

Основою взаємодії є обов’язкова участь у запобіганні та розкритті злочинів з виділенням для цього необхідних, специфічних для кожного органу, джерел інформації, сил та засобів. Слід зазначити, що така взаємодія не зводиться лише до обміну процесуальною, оперативно-розшуковою та іншою службовою інформацією, передбаченою відповідними законодавчими актами. Йдеться також про реалізацію цієї інформації шляхом проведення спільних дій, обговорення отриманих результатів, планування подальших заходів, спрямованих на розкриття злочинів [7].

Взаємодія слідчого з працівниками оперативних підрозділів при підготовці та проведенні різних слідчих дій та реалізації отриманих результатів. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 40 нового КПК слідчий органу досудового розслідування уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Такі доручення і вказівки слідчого є для оперативних підрозділів обов’язковими (ч. 3 ст. 41 нового КПК).

Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, повинні виконувати письмові доручення слідчого про проведення оперативно-розшукових заходів, здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами з метою швидкого і повного розкриття злочинів та встановлення винних [8]. 

Взаємодія слідчих і оперативних працівників щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій повинна мати конкретний характер, ґрунтуватися на законі та правильному використанні форм, сил, методів та засобів роботи та здійснюватися з дотриманням таких принципів: слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності; самостійності оперативних підрозділів, а також їх невтручання в процесуальну діяльність слідчих; законності; чіткого розподілу компетенції між суб’єктами взаємодії; нерозголошення суб’єктами взаємодії даних процесуальної, оперативно-розшукової та іншої діяльності; узгодженості планування й виконання дій суб’єктами взаємодії, наявності обміну інформацією та ін.

Таким чином, слід зазначити, що ефективність взаємодії слідчих та оперативних підрозділів за новим КПК щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у багатьох випадках залежить не тільки від належного нормативно-правового забезпечення, а також від якісної організації взаємодії суб’єктів, що здійснюють проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Оскільки у чинному Кримінально-процесуальному кодексі України і новому Кримінальному процесуальному кодексі України відсутнє визначення поняття взаємодії, у зв’язку з чим новий КПК потребує доповнень з цих питань. На нашу думку було б доцільно доповнити новий Кримінальний процесуальний кодекс України окремою статтею: «Взаємодія слідчого та оперативних працівників щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій».

Втім підняті питання не є остаточними та потребують додаткового дослідження або наукового вивчення.

Список використаних джерел: 1. Взаємодіїя слідчого з органом дізнання: організаційно-правові проблеми та напрямки їх вирішення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://jurlugansk.ucoz.org/ publ/7-1-0-109. 2. Іванов В. В. Взаємодія оперативних підрозділів органів внутрішніх справ і слідчого на досудових стадіях кримінального процесу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Іванов В. В. – К., 1998. – С. 17. 3. Бацько І. М. Процесуальні аспекти взаємодії слідчих, дізнавачів, експертів та спеціалістів/ І. М. Бацько // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2004. – № 4 (18). – С. 363. 4. Коврига З. Ф. Дознание, проводимое органами милиции, в советском уголовном процессе : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Коврига З. Ф. – Воронеж, 1964. – С. 9. 5. Слинько С. В. Сущность формы и правовые основы взаимодействия следователя с органом дознания : автореф. … дис. канд. юрид. наук / Слинько С. В. – Харьков, 1991. – С. 11. 6. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність : підручник / О. М. Бандурка. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – Ч. І. – 336 с. 7. Криміналістика [Електронний ресурс] / за ред. В. Ю. Шепітька. – Режим доступу: http://pulib.if.ua/part/7089. 8. Про оперативно-розшукову діяльність : закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

Одержано 01.10.2012

В статье рассматриваются вопросы совершенствования взаимодействия следователей с оперативными работниками органов внутренних дел, которые возникают при проведении негласных следственных (розыскных) действий.

Ключевые слова: следователь, оперативные подразделения, оперативно-розыскная деятельность, негласные следственные (розыскные) действия.

The paper deals with the improvement of the interaction of investigators from operational police officers that arise during the undercover investigation (detective) actions.

Keywords: investigating, operational units operational, activities, undercover investigators action.

L

УДК 343.13

Раїса Михайлівна Балац,

викладач кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ