Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коментар до КПК 2012 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19.02 Mб
Скачать

Реформування процесуального статусу прокурора у кримінальному провадженні в умовах прийняття нового кримінального процесуального кодексу україни

Статтю присвячено проблемам визначення процесуального статусу прокурора відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу України. Розглядається сутність діяльності прокурора у кримінальному провадженні, його завдання та повноваження.

Ключові слова: прокурор, кримінальне провадження, процесуальне керівництво, процесуальний статус.

Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України [1] (далі по тексту – новий КПК України), яке впродовж останніх двох десятиліть залишалося одним із найголовніших завдань судово-правової реформи в Україні відповідно до однойменної Концепції від 28 квітня 1992 року [3], значно реформувало більшість інститутів кримінального судочинства нашої держави. В цих умовах перед науковцями і практиками постає першочергове завдання – до набуття ним чинності пройти шлях осмислення положень нового КПК України. За цей час необхідно створити надійне підґрунтя для розробки ефективного механізму правозастосовної практики органів досудового розслідування, суду, прокуратури і адвокатури, тому від успішної реалізації вказаних завдань без перебільшення залежить майбутнє кримінального процесу нашої держави.

При цьому необхідно враховувати, що новий КПК України покликаний подолати такі суттєві недоліки попереднього кримінального процесу, як явний обвинувальний ухил, низька ефективність досудових і судових процедур та їх надмірна забюрократизованість. Найважливішим завданням нового КПК України є реальне забезпечення прав і законних інтересів особи у сфері кримінального провадження, що передбачає необхідність неухильного забезпечення прав учасників кримінального процесу, повагу до їхніх потреб та інтересів.

Цього передбачається досягти за допомогою удосконалення процесуального статусу учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, який в усі часи відігравав провідну роль у кримінальному процесі. Відповідно до нового КПК України, на прокурора вперше у вітчизняній історії покладено здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням як форми нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Сутність процесуального керівництва у науковій юридичній літературі розуміється неоднозначно. Так, А. Б. Соловйов, М. Є. Токарєва та Н. В. Буланова процесуальне керівництво розглядають як можливість прокурора використовувати широкі процесуальні повноваження по відношенню до органів, які провадять досудове розслідування, за необхідності втручаючись і спрямовуючи цю діяльність [4, c. 22]. Російський дослідник А. А. Тушев відмічає, що, здійснюючи керівництво, прокурор допомагає слідчому, органу дізнання професійно і ефективно вирішувати завдання, які постають перед ними при розслідуванні злочинів. І хоча такого роду допомога офіційно не регламентується законом, вона об’єктивно входить у поняття керівництва [5, c. 140]. На думку Н. В. Марчук, процесуальне керівництво за своєю природою і характером є складною і багатоаспектною діяльністю, яка включає як імперативне спрямування, так і здійснення заходів до узгодження, скоординованості діяльності органів досудового слідства, а тому передбачає як використання прокурором владно-розпорядчих повноважень по відношенню до органів досудового розслідування, так і надання їм різного роду допомоги з метою забезпечення ефективного досудового розслідування [2, c. 45].

Н

© Лапкін А. В., 2012

а наш погляд, здійснення прокурором процесуального керівництва означає, що він із представника стороннього наглядового органу перетворюється на активного суб’єкта кримінального провадження, персонально відповідального за спрямування ходу розслідування і його результати. Відповідно до концепції, закладеної новим КПК України у процесуальний статус прокурора, він повинен не просто виявляти допущені слідчим порушення та відповідним чином реагувати на них, а протягом всього досудового розслідування, образно кажучи, крокувати пліч-о-пліч зі слідчим, спрямовуючи процес досудового розслідування, надаючи слідчому необхідну допомогу, забезпечуючи дотримання прав учасників процесу і дбаючи про притягнення винного до встановленої законом відповідальності. Далі ця процесуальна діяльність продовжується в суді щоб врешті об’єктивуватися у вироку суду: обвинувальному чи виправдувальному.

Таким чином, можна стверджувати, що, виходячи із концептуальних засад нового КПК України, прокурор виступає фундатором кримінального провадження: на досудових стадіях він виступає його процесуальним керівником, а на судових – підтримує державне обвинувачення, сприяючи суду, який є незалежним і неупередженим арбітром, у вирішенні справи.

Важливою новацією нового КПК України, що визначає процесуальний статус прокурора, є закріплення положення стосовно того, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення (ч. 2 ст. 37 КПК). Законом встановлено вичерпний перелік випадків, у яких допускається заміна прокурора у кримінальному провадженні. Таким чином, один і той самий прокурорський працівник буде здійснювати процесуальне керівництво й інші повноваження під час всього кримінального провадження, як на досудових, так і на судових стадіях. Уявляється, що за допомогою цього буде забезпечено підвищення персональної відповідальності прокурора за належну реалізацію конституційних функцій прокуратури у кримінальному провадженні, а відтак – і високий рівень ефективності кримінального провадження в цілому.

При цьому необхідно відмітити гарантії незалежності прокурора, які вперше були закріплені на рівні КПК. Так, у ч. 1 ст. 36 нового КПК України вказано, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Хоча закон не конкретизує завдань прокурора у кримінальному процесі, можна вважати, що на нього у повному обсязі покладаються завдання кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Вказані завдання знаходяться у нерозривному діалектичному зв’язку із завданнями прокуратури, визначеними у ст. 4 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, прокурор, беручи участь у кримінальному процесі, з одного боку, виконує покладені на нього законом загальні завдання прокуратури як органу державної влади, а з іншого – зобов’язаний сприяти повноцінній реалізації специфічних завдань кримінального провадження. Таким чином, завдання прокурора у кримінальному провадженні є гранично широкими і комплексними.

Оцінюючи роль прокурора у кримінальному провадженні, необхідно зазначити, що новий КПК України приділяє законодавчій регламентації процесуального статусу прокурора як учасника кримінального провадження значно більшу увагу, ніж попередній кримінально-процесуальний закон. Так, якщо у попередньому КПК України поняття «прокурор» згадувалося 591 раз, то у новому – 681 раз. Суттєво були розширені і повноваження прокурора: якщо ст. 227 попереднього КПК України складалася із 15 положень, у новому (ст. 36 КПК) їх передбачено більше 20.

Розширення повноважень прокурора і їх законодавча регламентація в одній статті КПК є, безумовно, позитивним кроком як з точки зору законодавчої техніки, так і удосконалення процесуального статусу прокурора. Разом з тим, необхідно звернути увагу, що вказані у ст. 36 нового КПК України повноваження прокурора є комплексними, і реалізуються як у досудовому, так і у судовому кримінальному провадженні. Проте, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 36 нового КПК України, формально всі повноваження прокурора, передбачені у кримінальному провадженні, здійснюються на виконання процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Такий підхід законодавця, як і юридична конструкція відповідної норми, не є виправданими. Тож викладені в цій статті повноваження потребують внутрішньої диференціації на певні групи залежно від стадії кримінального провадження, на якій вони здійснюються, та спрямування на реалізацію певної процесуальної функції.

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що реформування процесуального статусу прокурора відповідно в умовах прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України є складною та багатоаспектною проблемою, яка потребує подальших наукових досліджень.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : від 13.04.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/4651-17. 2. Марчук Н. В. Щодо визначення змісту діяльності прокурора зі здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням // Вісник прокуратури. – 2012. ‒№ 8. – С. 42‒48. 3. Про концепцію судово-правової реформи в Україні : постанова Верховної Ради України від 28.04.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426. 4. Соловьев А. Б. Прокурор в досудебных стадиях уголовного процесса России / А. Б. Соловьев, М. Е. Токарева, Н. В. Буланова. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 176 с. 5. Тушев А. А. Прокурор в уголовном процессе Российской Федерации / А. А. Тушев ; науч. ред. И. Ф. Демидов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 325 с.

Одержано 24.09.2012

Статья посвящена проблемам определения процессуального статуса прокурора в соответствии с новым Уголовным процессуальным кодексом Украины. Рассматривается сущность деятельности прокурора в уголовном производстве, его задания и полномочия.

Ключевые слова: прокурор, уголовное производство, процессуальное руководство, процессуальный статус.

The article is devoted to research the problems of determining the procedural status of the prosecutor in accordance with the new Criminal Procedure Code of Ukraine. The essence of the prosecutor in the criminal proceedings, its tasks and powers.

Keywords: attorney, criminal proceedings, procedural direction, procedural status.

L

УДК 343.122(477)

Сергій Євгенович Абламський,

ад’юнкт докторантури та ад’юнктури Харківського національного університету внутрішніх справ