Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коментар до КПК 2012 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19.02 Mб
Скачать

Актуальні питання впровадження нового кримінального процесуального кодексу україни у діяльність органів внутрішніх справ та підготовці кадрів

Розвиток права в історії людства у глобальному сенсі має прогресивний характер. Державні механізми і правові системи в різних країнах упродовж століть розвивалися, удосконалювалися, ставали більш довершеними, складними і відповідними суспільним реаліям. Законодавство удосконалювалося не стільки з точки зору юридичної техніки, скільки з позицій гуманізму, забезпеченості законних прав, свобод та інтересів особи. З часів поділу права на матеріальне та процесуальне, а останнього – на цивільно-процесуальне та кримінально-процесуальне ці галузі невпинно розвиваються. І мірилом успішності цього розвитку є захищеність особи, людини, проголошеної Конституцією України найвищою соціальною цінністю.

Своєрідним водорозділом, етапним моментом розбудови правової системи незалежної України стало саме прийняття Конституції 28 червня 1996 р. За рівнем цей Основний Закон, безумовно, належав до справжніх здобутків вітчизняної політико-правової думки. Тоді багато хто називав його «непрацюючим», декларативним, однак просування нашої країни шляхом демократизації, формування основ цивілізованої ринкової економіки, розбудови правової держави і становлення громадянського суспільства владно диктували удосконалення всіх галузей національного законодавства. З’явилися нові, відповідні вимогам часу і суспільного розвитку Цивільний і Кримінальний кодекси України. Проте кримінальне судочинство продовжувало здійснюватися за радянським, по суті, Кримінально-процесуальним кодексом півстолітньої давності.

Ненормальність такого становища усвідомлювали і науковці, і практики. Однак для того, щоб змінити його, здійснити кардинальне реформування кримінального процесу, необхідні були не лише заклики, дискусії, декларації, а й політична рішучість.

Протягом останніх двох десятиліть здійснювалося кілька спроб розробити та прийняти новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який би відповідав кращим європейським зразкам. Необхідність реформування вітчизняного кримінального процесуального законодавства обумовлена тим, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 р., на думку багатьох фахівців, не в змозі забезпечити ефективне розслідування злочинів, швидкий та неупереджений судовий розгляд кримінальних справ, гарантувати належне дотримання прав людини у кримінальному процесі, повагу до її особистості.

Кримінальний процес за Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року характеризується очевидним обвинувальним ухилом, низькою ефективністю досудових і судових процедур та їхньою надмірною забюрократизованістю. Наші силові відомства з успадкованою плановою системою звітності залишилися нереформованими протягом усього двадцятиріччя незалежності. Полишені сам на сам з пострадянською реальністю, вони не отримали належної суспільної місії. Міліція, СБУ, прокуратура так і не здійснили остаточного й безповоротного переходу від радянської силової моделі до нової якості правоохоронців. Для них і досі залишається невизначеним імператив діяльності – захист прав громадянина чи захист інтересів держави.

Після багатьох дискусій і непевності можновладців політичну волю виявив Президент України В. Ф. Янукович. Саме під його пильним особистим контролем було активізовано законотворчі роботи над новим Кримінальним процесуальним кодексом України. Сумнівів, скептицизму, консервативних поглядів було чимало, та все ж 13 квітня 2012 р. відбулася подія, яка підвела підбила підсумки тривалого етапу розробки і обговорення низки проектів концепції реформування кримінальної юстиції в Україні. Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний процесуальний кодекс України. Це був по-справжньому революційний крок, значення якого буде оцінено повною мірою через десятиріччя. Від елементів інквізиційного, обвинувального процесу, які залишалися суттєвим пережитком впливів радянської тоталітарної ідеології в праві, законодавець рішуче перейшов до справжньої процесуальної змагальності.

З

© Бандурка О. М., 2012

міст нового Кримінального процесуального кодексу свідчить про наявність у держави прагнення до новаторства та наближення правового регулювання кримінальної процесуальної діяльності до міжнародних стандартів. Зазначений нормативно-правовий акт у порівнянні з чинним Кримінально-процесуальним кодексом України у цілому є повнішим, прогресивнішим та демократичнішим. Характерною особливістю є те, що в ньому враховано низку сучасних наукових ідей у галузі кримінального процесуального права та тенденцій його розвитку не лише на терені вітчизняної науки, а й максимально повно враховано міжнародний досвід.

Принципово новим для кримінального судочинства є відсутність як поняття порушення кримінальної справи. Як практик з більш ніж півстолітнім стажем служби в органах внутрішніх справ я можу навести величезну кількість драматичних і навіть трагічних прикладів, коли посадовці невиправдано і незаконно відмовляли у порушенні кримінальної справи, керуючись прагненням досягти високих цифрових показників оперативно-службової діяльності, передусім розкриваності злочинів. Це ж спонукало горе-правоохоронців приховувати повідомлення про злочини від реєстрації. Нескінченні порушення строків кримінального провадження, повернення справ на додаткове слідство – за всім цим чимало порушених прав громадян, скалічених людських доль, слідчих і судових помилок, зневіра людей у правосуддя і справедливість.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України ставить рішучі перепони цьому свавіллю. Такі інститути як внесення всіх заяв та повідомлень про правопорушення кримінального характеру до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про підозру, чітке визначення підстав та порядку слідчих дій, у тому числі негласних (розшукових), слідчі судді, суд присяжних і багато інших є імплементацією у вітчизняне законодавство найпередовіших здобутків світового, і передусім європейського, кримінального процесуального права.

Також у новому Кодексі розширено коло суб’єктів кримінального процесу (слідчий суддя, судовий розпорядник, заставодавець) та удосконалено процесуальний статус деяких із них. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу потерпілим у кримінальному процесі може визнаватися як фізична, так і юридична особа. Передбачено заходи забезпечення кримінального провадження (судовий виклик, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, арешт майна тощо), запроваджено нові запобіжні заходи (домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю). Модернізовано процесуальний порядок початку досудового розслідування, реалізовано ідею диференціації форм досудового розслідування залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Розслідування кримінальних проступків здійсню­ється у формі дізнання, а злочинів – у формі досудового слідства. Розробники нового Кодексу відмовилися від інституту повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, що сприятиме підвищенню якості досудового розслідування. Детально регламентовано особливі порядки кримінального провадження (на підставі угод; у формі приватного обвинувачення; щодо окремої категорії осіб; яке містить відомості, що становлять державну таємницю; на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні тощо), питання міжнародного співробітництва під час розслідування та судового розгляду кримінальних справ, запроваджено інститут відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

Загалом мені випало працювати над проектом Кримінального процесуального кодексу України 2012 р. на всіх стадіях його проходження – і як голові науково-консультативної ради Комітету Верховної Ради України з законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, і як члену робочих груп Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Міністерства внутрішніх справ України. Значну роботу виконав і колектив науковців Харківського національного університету внутрішніх справ.

Про розробку проекту нового Кодексу, ретельне опрацювання окремих його норм, які цілком можна вважати правовими інноваціями, можна говорити і писати багато. Хочу відзначити хоча б ще одну, вкрай цікаву рису нового Кримінального процесуального кодексу України. Мова йде про доволі рідкісний випадок, коли процесуальне право рішуче впливає на матеріальне. У Кримінальному процесуальному кодексі раніше, ніж у Кримінальному кодексі України, з’являється згадка про інститут кримінальних проступків. Це – суттєвий посил до змін в теорії кримінального права, його гуманізації. Адже тепер мусить виникнути поняття кримінального правопорушення, яке за чинним кримінальним законодавством фактично тотожне злочину. Кримінальні правопорушення мають поділятися на злочини і кримінальні проступки. Останні не тягнуть за собою судимість, розслідуються за спрощеною процедурою кримінального провадження і покарання за них у значній мірі має профілактичний характер.

Науковцям, нормо творцям-практикам доведеться чимало попрацювати, швидко, ефективно, кваліфіковано. Крім змін до Кримінального кодексу України, потребують прийняття та змін ще десятки й десятки інших законодавчих актів. Змінюється статус не лише слідчого, а й судді, прокурора, адвоката, і все це вимагає відповідного закріплення в законі. Деякі з них вже прийняті, зокрема й Закон України «Про адвокатуру», деякі ще знаходяться на різних стадіях розробки та прийняття.

Не менш актуальним, а можливо, і найголовнішим завданням сьогодення є практичне впровадження норм нового Кримінального процесуального кодексу України у практичну діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, суду та ін.

Завдання неабиякої складності – навчити курсантів та студентів вищих навчальних закладів системи МВС, а практичних працівників перевчити на ґрунті нового Кримінального процесуального кодексу України. Адже він набуває чинності вже 19 листопада поточного року. І те, щоб органи внутрішніх справ не постали з його впровадженням перед великими труднощами, щоб криміногенна ситуація в державі не загострилася, вирішальною мірою залежить від практичного навчання тих, кому цей Кодекс дуже скоро доведеться застосовувати.

Сьогодні вже ведуться заняття з вивчення та впровадження норм Кримінального процесуального кодексу України в діяльність органів внутрішніх справ. По всій країні здійснюються експерименти на окремих структурних підрозділах, які вже працюють за новим Кримінальним процесуальним кодексом України, і вже сьогодні є перші результати.

Так, за інформацією Головного слідчого Управління МВС України для ефективного здійснення органами внутрішніх справ України своїх функцій, зокрема слідчими підрозділами, вже на початковому етапі (до внесення відомостей до ЄРДР) повинен бути проведений попередній розподіл (керівником органу досудового розслідування) заяв і повідомлень на ті, які містять ознаки злочину чи кримінального проступку, а також доручено відповідному слідчому чи співробітнику іншого підрозділу провадження досудового слідства чи дізнання. В іншому випадку чисельність слідчого апарату МВС необхідно буде збільшити до 30–40 тис. осіб.

При цьому першочерговим є збільшення кількості посадових осіб, наділених повноваженнями керівників органу досудового розслідування (насамперед, заступників начальників СВ), на яких лягатиме основне навантаження по визначенню попередньої кваліфікації кримінального правопорушення.

Також пропонується більш детальний розрахунок чисельності слідчих підрозділів провести з урахуванням пропозицій територіальних підрозділів ОВС (які врахують реальний стан криміногенної ситуації, рівень навантаження на працівників та інші особливості).

Таким чином, головним завданням на даному етапі є оперативне реагування керівництва МВС України та науковців на пропозиції та можливі зауваження практичних підрозділів органів внутрішніх справ з покращення ефективності їх роботи у зв’язку із введенням у дію нового Кримінального процесуального кодексу України.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийн. законом № 4651-VI від 13.04.2012. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VI від 13.04.2012. – Х. : Право, 2012. – 392 с.

Одержано 02.10.2012

L

УДК 343.1(477)

Ірина Григорівна Бережна,

народний депутат України, доктор філософії в галузі права, заслужений юрист України