Процесуальні особливості допиту свідка при застосуванні нового кпк україни: порівняльно-правовий аспект

У статті розглянуто проблеми реалізації вимог нового Кримінального процесуального кодексу України щодо проведення допиту свідка. Позначена необхідність оптимізації процесуальної форми допиту свідка, алгоритму поетапного впровадження новел нового КПК України цієї слідчої дії.

Ключові слова: допит, свідок, новий КПК, новела,порівняльно-правовий аспект, особливості допиту.

Велика відповідальність у забезпеченні, реалізації, охорони та захисту прав і законних інтересів громадян покладена на органи досудового слідства. З метою удосконалення вказаного та реалізації, охорони прав і свобод громадян, які стали з тих чи інших причин учасниками кримінального провадження та покращення якості слідства, Верховною радою України 13 квітня 2012 року було прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс України, як виконання однієї із головних умов членства України в Раді Європи, і один з вагомих кроків нашої держави на шляху до європейської інтеграції. Виходячи із принципів даного закону, він має бути спрямований не лише на безумовне дотримання і гарантування прав, свобод та законних інтересів громадян, зокрема учасників кримінального провадження, а й визначати по кримінальній справі злагоджений механізм здійснення досудового слідства в цілому і логічний алгоритм кожної окремої слідчої дії, зокрема. Особливу увагу слід приділити найбільш і частіше здійснюваної, та одночасно досить складної слідчої дії – допиту свідка.

Як визначають Бєлкін Р. С. і Лівшіц Е. М., допит - це процес передачі слідчому допитуваним інформації про подію, що розслідується, або пов’язаних з нею обставинах і особах. Допит як спосіб отримання показань, має інформаційний характер [3, с. 97], що ми підтримуємою.

Слід погодитися з твердженням Ганса Гроса щодо процесу допиту: свідок невмілому слідчому або нічого не розповість, або розкаже несуттєве або зовсім невірне, і той же свідок дасть досить правдиві, точні й докладні свідчення тому слідчому, який зуміє подивитися в його душу, зрозуміти і зуміти з ним зійтися [4, с. 6].

Чинний КПК України містить главу 14, де від ст. ст. 166 до 171 зазначено порядок виклику свідка, особливості проведення самого допиту. Зокрема, ст. 167 КПК вказує, що свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого. Свідок допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності - в місці його перебування [1, с. 83]. Аналізуючи дане положення, слід звернути увагу на визначення правової норми: «свідка можна допитувати…», однак, якщо особа викликається в якості свідка, то вона відповідно вже є безпосереднім, прямим джерелом доказів по певній справі, і буде давати лише показання по суті, тобто лише ті, які стосуються цієї справи, в тому числі, і щодо особи самого підозрюваного, обвинуваченого, чи потерпілого, а тому дане формулювання статті є дещо неоднозначним, створює поле для дискусій щодо його юридично правильного та офіційного трактування. Зокрема, на нашу думку, доцільніше було б викласти першу частину аналізованої правової норми в такій редакції: «слідчий, прокурор або суддя має право допитати особу, яка викликана в якості свідка, про обставини, які мають значення для встановлення істини по справі, а свідок зобов’язаний дати правдиві показання, і відповісти на поставлені запитання». В той же час ч. 1 ст. 70 чинного КПК певним чином доповнює попередню норму таким чном, що особа, викликана органом дізнання, слідчим прокурором або судом як свідок, зобов’язана з’явитися в зазначені місце і час, і дати їй правдиві показання про відомі обставини у справі [1, с. 41]. Крім того, зміст ч. 2 ст. 68 чинного КПК України також певним чином доповнює положення аналізованої статті, зокрема, свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини між ними [1, с. 40], тим самим повторюючись про одні й ті ж факти, які стосуються допиту свідка, і викладаючи частково дані положення в різних статтях кодексу, що певним чином порушує систематизацію правових норм, та створює незручності користування даним законом. На нашу думку, доцільніше було б викласти всі ці положення, що стосуються свідка в одній статті.

П

© Якимовський Л. Л., 2012

евним чином вказана проблема була усунута в новому КПК України, де у ст. 224 «Допит» законодавець намагався кодифікувати всі найважливіші положення кодексу, які у чинному КПК, 1960 року, розкидані по різних нормах, що містяться у різних розділах, поєднавши організаційні та процесуальні вимоги, і деякі навіть більш повно розписано, особливо, конкретизовано час проведення допиту: допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день, місця допиту: допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати [2, с. 313], тим самим покращивши правові стандарти щодо забезпечення прав та свобод особи під час допиту, в тому числі й свідка та одночасно з тим, зобов’язавши слідчого більше рахуватися з думкою допитуваної особи при організації цієї слідчої дії, і розробляти для себе більш гнучкіший графік проведення слідчих дій, беручи до уваги, що тривалість перерви між двохгодинними допитами законодавець не визначив, залишивши, можливо, на розсуд слідчого. Крім того, на нашу думку, законодавець врахував особливість людської психології, яка обґрунтовуються небажанням тривалий час спілкуватися. Сторони кримінального провадження згідно нового КПК будуть мати можливість користуватися цим положенням, а закінчення двохгодинного періоду, зможуть мотивувати, що їм потрібно їхати у своїх справах, і що їх понад цей час слідчий не має права тримати. Ці положення, на нашу думку, не повинні стосуватися кримінального провадження по складних кримінальних справах. Беручи до уваги вищезазначене, ми вважали би за необхідне доповнити ч. 2 ст. 224 нового КПК України положенням: допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а у виняткових випадках, коли призупинення даної слідчої може призвести до втрати доказової інформації, що має значення для встановлення істини по справі, встановити не більше чотири години, а в цілому – понад вісім годин на день [2, с. 313].

На відміну від положень ст. 172 і 173 чинного КПК, в яких передбачено підстави, порядок і особливості такої слідчої дії як очна ставка, у новому КПК України, законодавець взагалі не встановлює таку слідчу дію, як очна ставка, і лише у ч. 9 ст. 224 КПК України, яка визначає загальні правила проведення допиту, вводить новелу, що визначається: слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну, і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі – за давання завідомо неправдивих показань [2, с. 313]. З положень вказаної норми вбачається, що законодавець вводить слідчу дію, яка трактується у чинному КПК України, як «очна ставка». По суті вказана новела такої слідчої дії тотожна тієї, що вже є у чинному КПК. Тобто фактично така слідча дія у чинному КПК, 1960 р., як очна ставка збереглася у новому КПК, але трансформувалася у допит двох або більше осіб, правила проведення якої майже збереглися, лише в останньому варіанті доповнилося положення про те, що слідчий має право провести одночасний допит не лише двох, а й більше осіб. При цьому виникає питання, яким же чином все це має бути організовано, зокрема, якщо одночасно буде допитуватися чотири чи п’ять осіб. Наприклад, при допиті свідків, може виникати конфліктна ситуація, напружена обстановка, при обґрунтуванні суперечливої позиції сторін, кожна з яких прагне за всяку ціну довести свою правоту, і наполягає на своїх показаннях, а тому будуть складнощі при проведенні даної слідчої дії. Крім того, новелою цієї слідчої дії є положення ч. 9 ст. 224 КПК України: у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним [2, с. 314]. Відповідно до положень Цивільного Кодексу України, малолітньою є особа, вік якої становить до 12 років, а неповнолітня – від 12 до 18 років. На нашу думку, положення ч. 9 ст. 224 нового КПК України є недосконалим, оскільки, іноді, для повноти доказової бази та доведення вини підозрюваної чи обвинуваченої особи не вистачає зібраних по справі фактичних даних, які б підтвердили його вину. Крім цього, у слідчого бути інформація, що саме дана особа вчинила тяжкий чи особливо тяжкий злочин, де єдиним свідком, наприклад, є неповнолітня особа, сімнадцятирічного віку, яка згідно загальноприйнятих вимог психологів, кримінологів та інших науковців, в переважній більшості випадків, є цілком сформованою особистістю, яка повністю усвідомлює свої дії, здатна ними керувати, а відповідно й нести відповідальність. Підтвердженням цьому є положення ст. 22 КК України, де зазначено, що загальний вік кримінальної відповідальності становить 16 років, а знижений вік даного виду відповідальності за окремі види злочинів становить 14 років.

Таким чином, в порівнянні з чинним КПК 1960 року, у новому КПК вирішено чимало прогалин, неточностей та суперечливих моментів при проведенні допиту свідка, однак ст. 224 нового КПК України підлягає доповненню й уточненню. Втім підняті питання вимагають додаткового дослідження і ґрунтовного наукового вивчення.

Список використаних джерел: 1. Кримінально-процесуальний кодекс України (1960 р.) : Чинне законодавство із змінами та доповненнями на 15 лютого 2011 р. – К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. – 200 с. 2. Кримінальний кодекс України. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 608 с. 3. Лившиц Е. М. Тактика следственных действий / Е. М. Лившиц, Р. С. Белкін. – М., 1997. – С. 97. 4. Васильев А. Н. Тактика допроса при расследовании преступлений / А. Н. Васильев, Л. М. Карнеева. – М., 1970. – С. 6.

Одержано 23.09.2012

В статье рассмотрены проблемы реализации требований нового Уголовно-процесуального кодекса Украины в отношении допроса свидететя. Обозначено необходимость оптимизации процессуальной формы допроса, алгоритма поэтапного внедрения новэл нового УПК Украины этого следственного действия.

Ключевые слова: допрос, свидетель, новый УПК, новэла, сравнытельно-правовой аспект, особенности допроса.

In article problems of realisation of requirements of the code of Ukraine new Criminally-protsesualnogo concerning interrogation of the witness are considered. It is designated necessity of optimisation of the remedial form of interrogation, algorithm of stage-by-stage introduction of short stories the code of Ukraine new Criminally-protsesualnogo of this investigatory action.

Keywords: interrogation, the witness new УПК, short stories , sravnytelno-legal aspect, features of interrogation.

L

Наукове видання