Деякі питання оскарження порушення розумних строків за новим кримінально-процесуальним законодавством україни

Наукова стаття є певним внеском в розробку наукових основ інституту кримінально-процесуальних строків, удосконалення їх правової регламентації та практики застосування, що в кінцевій меті направлено на підвищення ефективності кримінального судочинства, забезпечення прав і законних інтересів осіб, які беруть в ньому участь.

Ключові слова: кримінально-процесуальний строк, розумний строк, європейські стандарти, обчислення строку, негайність.

Докорінні зміни в соціально-політичних та інших умовах життя суспільства і держави на нинішньому етапі розвитку України створили передумови для реформування системи кримінального судочинства у напрямку демократизації, гуманізації, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобов’язань нашої держави перед європейським та світовим співтовариством.

Виконання завдань правосуддя у кримінальних справах, ефективність його здійснення і забезпечення невідворотності покарання щодо осіб, винуватих у вчиненні злочину, та виправдання невинуватих великою мірою залежить від якнайшвидшого вирішення судом цих справ по суті.

В останні роки кримінально-процесуальне законодавство зазнало змін, що були спрямовані на реалізацію вимог Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. (далі ЄКПЛ) [1]. Зокрема це стосується розширення судового контролю за обмеженням конституційних прав і свобод людини на етапі досудового провадження у кримінальних справах і оскарження до суду рішень органу дізнання, слідчого та прокурора. Та зазначені зміни не торкнулися проблем оскарження порушення розумних у кримінальному судочинстві, а зокрема, порушення розумних строків судового розгляду.

Багато вчених, зокрема Ю. М. Грошевий, В. Т. Маляренко, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. В. Молдаван, В. Т. Нор, В. М. Тертишник, М. Є. Шумило та інші науковці докладають значних зусиль для наближення та адаптації вітчизняного кримінально-процесуального законодавства до міжнародних демократичних стандартів. Однак на сьогоднішній день залишається не вирішеною проблема дотримання розумних строків судового розгляду кримінальних справ.

Метою статті є отримання наукового результату у вигляді доведеності необхідності запровадження у вітчизняне законодавство і практику його застосування правила щодо розумних строків судового розгляду і прийняття рішень у кримінальних справах. Для досягнення зазначеної мети необхідно виконати наступні завдання: 1) проаналізувати Рішення Європейського Суду, що стосуються звернень громадян України з приводу порушення правила про розумні строки; 2) дослідити питання щодо необхідності впровадження в українське законодавство положень щодо оскарження порушень розумних строків судового розгляду та вирішення кримінальних справ; 3) визначити можливості законодавчої регламентації щодо запровадження процедури оскарження порушення розумних строків в український кримінальному судочинстві.

Одним з важливих моментів в практиці застосування ЄКПЛ щодо порушення розумного строку судового розгляду, є відсутність чітко встановленого строку для вирішення кримінальних справ, перевищення якого буде порушенням вимог ст. 6 ЄКПЛ в частині розгляду кримінальної справи у продовж розумного строку.

У

© Швидка А. С., 2012

п. 22 Рекомендації Комітету Міністрів Державам – членам ЄС зазначається, що якщо строки судового вирішення справи порушуються, або якщо строк розгляду справи перевищив розумний строк, то національне законодавство повинно передбачати можливість зацікавлених осіб мати право подачі заяви про прискорення процедури розгляду справи. Якщо така заява прийнята, то це може призвести до винесення рішення, яким буде встановлено строк, протягом якого суд, чи державний обвинувач, в залежності від характеру справи, мають здійснити відповідні процесуальні заходи для чіткого визначення конкретної дати розгляду справи в суді. У випадках коли в якості загального засобу внутрішнього правового захисту передбачається право звернення до Конституційного Суду, то така скарга може бути подана, в деяких випадках, навіть за наявності інших внутрішніх засобів оскарження [1].

Так Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) 30 березня 2004 року виніс рішення в справі Меріт проти України (розслідування у справі щодо якого тривало понад 6 років), в якому визнав порушення країною права на справедливий судовий розгляд в розумні строки (ст. 6.1 ЄКПЛ), та права на ефективні національні механізми захисту порушеного права (ст. 13 ЄКПЛ) внаслідок чисельних відправлень справи на дослідування. У своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що ст. 13 ЄКПЛ гарантує ефективні засоби захисту перед національною владою щодо порушення права на справедливий судовий розгляд в розумні строки. Він також нагадав, що ефективність засобів захисту реалізується в тому випадку, коли особа може швидко отримати відповідне судове рішення у справі або має інші засоби для запобігання затягування судового розгляду. Європейський суд також визнав, що норми українського законодавства не містять визначення ефективних засобів для запобігання затягуванню та подовженню строку кримінального розслідування [3].

Ця справа є яскравим, але на жаль не поодиноким прикладом, який визначив існуючу проблему чисельних повернень судом кримінальних справ на додаткове розслідування, що є реальним порушенням розумних строків судового розгляду справ. Також слід наголосити на тому, що винесення ЄСПЛ рішення, що констатує невідповідність внутрішнього законодавства вимогам ЄКПЛ, кожна держава, аби не допустити подальших звернень до ЄСПЛ з аналогічними скаргами, повинна вдосконалити своє законодавство або змінити правозастосовну практику.

З цього приводу Ю. П. Аленін та В. Т. Маляренко справедливо зауважують, що тлумачення Європейського суду з прав людини мають прецедент ний характер. [4, с. 10]. З метою утвердження в Україні верховенства права та впровадження європейських стандартів у національну систему судового устрою і судочинства, Указом Президента України було схвалено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів [5] (далі – Концепція).

Так у п. 1 розділу ІV Концепції зазначається, що одним із загальних принципів, на яких має ґрунтуватися судочинство, є розумні строки розгляду справ, що зобов’язують суд вирішувати справи без невиправданих зволікань або ж уникати поспішності, що завдає шкоди справедливому судочинству. Пункт 2 зазначеного розділу рекомендує законодавчо позбавити суд права направляти справи на додаткове розслідування та надавати органам досудового слідства доручення щодо пошуку доказів, установити обов’язок суду постановляти виправдувальний вирок, якщо обвинувачення не довело вини особи у вчиненні злочину.

Положення зазначеної Концепції щодо розумних строків судочинства знайшли соє відображення і в Новому Кримінально-процесуальному кодексі України [6] (далі – Новий КПК). Так у ст. 28 зазначається, що дотримання розумних строків досудового розслідування зобов’язані забезпечувати прокурор, слідчий суддя, а судового розгляду – суд. Але постає логічне запитання – куди звертатися у разі порушення судом розумних строків вирішення справи? У § 2 глави 26 розділу ІІІ Нового КПК чітко регламентується порядок оскарження ухвал слідчого судді під час досудового провадження, також регламентується порядок оскарження вироків суду, що не набрали та набрали законної сили відповідно в апеляційній та касаційній інстанціях (гл. І, ІІ, Розділу V) але при цьому питання про оскарження порушення розумних строків судового розгляду кримінальної справи, залишається неврегульованим.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України, зазначає, що на практиці мають місце факти несвоєчасного призначення справ до судового розгляду, іноді тривалий час без поважних причин не ухвалюються вироки чи інші рішення [7]. Проаналізувавши узагальнення судової палати, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що констатуючи такі факти порушення розумних строків з боку судів, судова палата одразу ж і виправдовує їх посилаючись на те, що такі порушення вчиняються в результаті неявки свідків, потерпілих у судове засідання, чи тож на невиконання органами міліції постанов суду про привід зазначених учасників та на деякі інші обставини. Вирішення зазначеної проблеми судова палата вбачає у науковому обґрунтуванні можливого середнього навантаження на одного суддю та відповідному збільшенні штатної чисельності суддів. А доти, поки цього не буде зроблено, питання про недотримання судами розумних строків розгляду справи по суті та відповідальності за це суддів є законодавчо необґрунтованим.

Висновок. Очевидним є той факт, що причинами порушень розумних строків судового розгляду та вирішення кримінальної справи, є відсутність в Україні законодавства, яке реально дозволяло б притягнути до відповідальності суддів, винних в порушенні права осіб на розгляд справи протягом розумного строку, а також відсутність ефективно діючого механізму, який міг би надати можливість успішно вирішити проблему порушення права на розумний строк судового розгляду за допомогою внутрішніх засобів правового захисту.

Для вдосконалення внутрішніх засобів правового захисту, перш за все необхідно: 1) законодавчо закріпити можливості зацікавлених осіб мати право подачі заяви про прискорення процедури розгляду справи; 2) визначити порядок та інстанційність оскарження зацікавленими особами порушення розумних строків судового розгляду та прийняття рішення у кримінальній справі.

Список використаних джерел: 1.Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aau.edu.ua/up/docs/kpk_final.html. 2. Рекомендація Комітету Міністрів Державам – членам СЄ «Про підвищення ефективності внутрішніх засобів правового захисту» : прийн. Комітетом Міністрів 12 трав. 2004 р. 3. Європейський Суд у Страсбурзі 30 березня 2004 року ухвалив рішення у справі Меріт проти України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1081156942. 4. Уголовно-процессуальный кодекс Украины : науч.-практ. коммент. / под ред. В. Т. Маляренка, Ю. П. Аленина. – Х. : Одиссей, 2005. 5. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : указ Президента України від 10 трав. 2006 р. № 361/2006. 6. Кримінально-процесуальний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінально-процесуального кодексу України» : Чинне законодавство з 19 листопада 2012 року. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2012. – 382 с. 7. Практика дотримання судами строків провадження у кримінальних справах щодо підсудних, які тримаються під вартою станом на 27 березня 2007 року// Посилення співпраці між Україною та ЄС щодо утвуердження верховенства права в Україні : аналіт. доп. та рек. / під заг. ред. Солоненко І. – К. : К.І.С., 2006 – С. 40.

Одержано 24.09.2012

Научная статья является определенным взносом в разработку научных основ института криминально-процессуальных сроков, усовершенствования их правовой регламентации и практики применения, что в конечной цели направленно на повышение эффективности криминального судопроизводства, обеспечения прав и законных интересов лиц, которые принимают в нем участие.

Ключевые слова: уголовно-процессуальный срок, разумный срок, европейские стандарты, исчисление срока, немедленность.

The scientific article is certain payment in development of scientific bases of institute of kriminal’no-protsessual’nykh terms, improvements of their legal regulation and practice of application, that in an ultimate goal directed on the increase of efficiency of the criminal legal proceeding, providing right and legal interests of persons which take part in him.

Keywords: criminal and procedural term, reasonable term, European standards, calculation of term, immediateness.

L

УДК 434.14

Руслан Миколайович Шехавцов,

доцент кафедри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, кандидат юридичних наук