Щодо процедури провадження в суді присяжних у кримінальному судочинстві

Тези присвячено розгляду питань процедури провадження в суді присяжних у кримінальному судочинстві згідно нового Кримінального процесуального кодексу України.

Ключові слова: захисник, суд присяжних, кримінальний процес, захист прав людини.

Україна як молода правова, соціальна та демократична держава із виходом зі складу колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік і проголошенням незалежності взяла на себе ряд зобов’язань перед своїми громадянами – народом України. Ці зобов’язання пізніше знайшли своє відображення у основному законі держави – Конституції України [1], яка була прийнята 28 червня 1996 року. У цьому історичному документі визначено основні вектори як правового поля, так і основних галузей та інститутів, які є основою існування нашої держави.

У новітній історії України так складається, що доленосні для держави рішення приймаються вночі. Згадаймо хоча б Конституційну ніч 1996-го, коли отримали Основний закон. І ось 13 квітня 2012 року знову вночі Верховна Рада прийняла по-справжньому революційно новий Кримінальний процесуальний кодекс [2], який замінив попередній, прийнятий іще 1960-го.

Слід відзначити, що основним інструментом боротьби зі злочинністю та подальшим її викоріненням є галузі кримінального та кримінально-процесуального права України. Так, основне джерело кримінального права – Кримінальний кодекс України [3] визначив вичерпний перелік діянь, які є злочинами. Зі свого боку, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК) [2].

Сутність кримінального процесу проявляється в його спрямованості на захист суспільного та державного устрою, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб від злочинних посягань. У цьому розумінні кримінальний процес має правоохоронний характер. Водночас, кримінальний процес – це активна діяльність з попередження та викорінення кримінальних правопорушень.

Серед багатьох новел якісно нового Кримінального процесуального кодексу України – реалізація принципу безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя, закріпленого у статті 124 Конституції України. Мається на увазі запровадження інституту присяжних.

Беручи свій початок з Великої Британії, класичний суд присяжних поширився згодом на всі континенти, трансформуючись та підлаштовуючись під правові системи та внутрішні правові традиції різних країн.

Суд присяжних – одна з форм здійснення правосуддя при розгляді справ у першій інстанції за участю виборних представників від різних верств населення [4].

Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

Ч

© Череучук А. А., 2012

астина 3 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України визначає склад суду: кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд. Що стосується провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу» [5], та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, кримінальне провадження стосовно вказаних вище осіб здійснюється аналогічно, тобто судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Оскільки до недавнього часу громадянину України практичну уяву про суд присяжних можна було скласти лише із англосаксонської правової системи, то тепер, коли кожен із нас гіпотетично може опинитись у списку присяжних, виникає здоровий інтерес, – а що власне являє собою суд присяжних, хто такі присяжні та чи справді вони зможуть вивести наші суди на якісно новий рівень відправлення правосуддя?

Разом з тим, громадяни, які внесені до списку присяжних і можуть бути викликані до суду як присяжні, визначаються згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» [6]. Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не пізніше, ніж за п’ять днів до судового засідання. На підставі письмового виклику роботодавець зобов’язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя. Тому доцільним є питання про порядок зобов’язання роботодавця звільнити свого працівника від виконання ним своїх службових повноважень на період виконання останнім обов’язку зі здійснення правосуддя та контролю за виконанням зазначеного обов’язку з боку роботодавця. Адже чинний Кодекс законів про працю не врегульовує порядок такого «звільнення».

Основною ідеєю суду присяжних є те, що пересічного громадянина судять такі ж громадяни – без спеціальних знань в галузі права. Класичне пояснення необхідності інституту присяжних – це захист громадянина від свавілля державних органів та право на суд рівних собі. Присяжні в першу чергу керуються совістю і своїм баченням реалій суспільного життя, а не жорсткими рамками норм права.

Суд присяжних дозволяє уникнути однобічності при розгляді справи та винесенні рішення. Крім того, у деяких випадках при розгляді справи професійні судді можуть бути менш об’єктивними, ніж суд присяжних, оскільки в останніх відсутнє упереджене ставлення до обвинуваченого [7].

Кримінальний процесуальний кодекс чітко визначив права та обов’язки присяжного. Присяжний має право:

1) брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні;

2) робити нотатки під час судового засідання;

3) з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються;

4) просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа [2].

Присяжний зобов’язаний:

1) правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе;

2) додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого;

3) не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;

4) не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;

5) не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням;

6) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків [2].

Важливе значення у процедурі провадження в суді присяжних у кримінальному судочинстві надається підбору кандидатур присяжних. Їх відбір здійснюється після відкриття судового засідання. Головуючий повідомляє присяжним, яке провадження підлягає розгляду, роз’яснює їм права та обов’язки, а також умови їх участі в судовому розгляді. Кожен із присяжних має право заявити про неможливість його участі в судовому розгляді, вказавши на причину цього, та заявити самовідвід. Головуючий з’ясовує, чи немає передбачених КПК або іншим законом України підстав, які перешкоджають залученню громадянина в якості присяжного або є підставою для звільнення окремих присяжних від виконання їх обов’язків, а так само для звільнення присяжних від виконання їх обов’язків за їх усними чи письмовими заявами. Для з’ясування обставин, що можуть перешкоджати участі присяжного в судовому розгляді, прокурор, потерпілий, обвинувачений з дозволу головуючого можуть ставити присяжним відповідні запитання. Усі питання переслідують одну мету – дати можливість адвокатам прийняти рішення щодо вибору конкретних присяжних, які згодом зможуть оцінити їх докази та постановити рішення.

Після відбору основних присяжних відбираються двоє запасних присяжних з додержанням зазначених вище правил.

Після закінчення відбору основних і запасних присяжних за пропозицією головуючого вони складають присягу.

Факт виклику до суду ще не означає, що особа буде виконувати обов’язки присяжного. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження у таких випадках:

1) у разі невиконання присяжним обов’язків, передбачених частиною другою статті 386 КПК України;

2) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону (ст. 390 КПК України).

Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення питання, передбачені статтею 368 КПК України, проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.

Отже, слід констатувати той факт, що розгляд справ судом присяжних сприятиме зростанню довіри суспільства до судових органів та збереже зацікавленість цього суспільства в ефективності судочинства [7]. Та найважливішим є те, що при такому високому антирейтингу, який має сьогодні судова влада в Україні, запровадження суду присяжних дасть змогу безумовно покращити рівень довіри суспільства до судів. Це також дасть змогу підвищити рівень загальної правової культури, виробити у нас почуття поваги до права та до держави загалом за надану можливість безпосередньо брати участь у здійсненні правосуддя.

Список використаних джерел: 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Голос України. – 19.05.2012. – № 90–91. 3. Кримінальний кодекс України // Голос України. – 19.06.2001. – № 107. 4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с. 5. Про державну службу : закон України від 17.11.2011 № 4050-VI // Урядовий кур’єр. – 17.01.2012 – № 8. 6. Про судоустрій і статус суддів : закон України від 07.07.2010 № 2453-VI // Урядовий кур’єр. – 12.08.2010 — № 148. 7. Пилипенко В. Суд присяжних: pro i contra для України [Електронний ресурс] / В Пилипенко // Українська Правда. – 30 верес. 2012 р. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/02/17/6958959.

Одержано 23.09.2012

Тезисы посвящены рассмотрению вопросов процедуры осуществления в суде присяжных в криминальном судопроизводстве согласно нового Криминального процессуального кодекса Украины.

Ключевые слова: защитник, суд присяжных, криминальный процесс, защита прав человека.

Theses are devoted consideration of questions of procedure of realization in the court of jurors in the criminal legal proceeding in obedience to the new Criminal code of practice of Ukraine.

Keywords: defender, court of jurors, criminal process, defence of human rights.

L

УДК 342.9

Христина Вікторівна Череучук,

здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ