Проблемні питання очної ставки (організаційний аспект)

Стаття присвячена висвітленню актуальних проблемних питань проведення очної ставки. Автором проаналізовані наявні у юридичній літературі точки зору щодо цього питання, розкрито організаційно-тактичні основи проведення слідчої дії.

Ключові слова: очна ставка, допит, організаційне забезпечення, тактика, тактичні прийоми.

Сучасні вимоги, що пред’являються до якості розкриття й розслідування кримінальних справ, вносять на порядок денний питання щодо підвищення ефективності провадження слідчих дій як одного з важливих напрямків вдосконалення досудового розслідування. Очна ставка є однією з найбільш розповсюджених слідчих дій для отримання інформації з особистісних джерел. Ця слідча дія допомагає слідчому шляхом з’ясування і усунення суперечностей в показаннях допитуваних встановити істину в кримінальній справі. Однак, на сьогодні, значний відсоток співробітників слідчих ОВС (71 %) вважає очну ставку неефективною і досить часто використовує її лише для підтвердження раніше даних показань учасників, тобто для їх закріплення. Такий підхід необґрунтовано звужує можливості очної ставки як способу отримання доказів. Ситуація, що склалася, з одного боку, обумовлена певною складністю при підготовці і проведенні слідчої дії, з іншого – недостатністю криміналістичних знань і професійних комунікативних вмінь слідчого стосовно очної ставки.

Так, С. М. Стахівський, дослідивши низку кримінальних справ та оперативних матеріалів, вказує на низьку ефективність очних ставок: близько 31 % були безрезультатними або мали негативні наслідки, що ускладнило проведення досудового слідства. Вказане, на думку автора, пояснюється тим, що проведення очних ставок має певні тактичні особливості. Це зумовлено розширеним складом її учасників, ускладненим інформаційним обміном, сильним психологічним впливом злочинців на свідків та підвищеним ступенем тактичного ризику [1, с. 25]. М. С. Гурєв вказує на низьку ефективність очних ставок при розслідуванні злочинів, учинених ОЗГ, зазначаючи, що 66 % з них були безрезультативними або мали негативні наслідки для встановлення істини у справі. При цьому якщо без участі членів ОЗГ було проведено близько 35 % очних ставок і кожна 7 з них була безрезультативною, то при проведенні слідчої дії за участю злочинців встановленню істини у справі сприяли результати лише 1 з кожних 15 очних ставок [2, с. 253-254].

Окрім того, С.М. Лозова дослідила наявний рівень знань й вмінь слідчих щодо проведення очної ставки на момент початку роботи у слідчих підрозділах і проаналізувала типові тактико-психологічні помилки при її проведенні. Виходячи з результатів дослідження, автор дійшла висновків, що слідчі всіх вікових груп вважають недостатньою підготовку в навчальних закладах і системі службової підготовки та підвищення кваліфікації. Найбільш вагомими джерелами знань щодо очної ставки вони вважають досвід колег і власний досвід. Це свідчить, по-перше, про недостатність у слідчих тактичних і психологічних знань і професійних вмінь щодо найбільш ефективного проведення очної ставки і, по-друге, про необхідність відпрацювання вищевказаних знань і вмінь у процесі навчання для подальшого, більш результативного, застосування їх у професійній діяльності [3, с. 10].

Вагомий внесок у розробку наукових основ проведення очної ставки зробили відомі вчені-криміналісти та процесуалісти, зокрема, М. В. Бахарев, А. Н. Васильєв, В. К. Весельський, Ф. В. Глазирін, А. В. Дулов, Л. М. Карнеєва, В. О. Коновалова, Є. Д. Лук’янчиков, М. І. Порубов, С. М. Стахівський, О. Р. Ратінов, В. М. Тертишник, К. О. Чаплинський, В. Ю. Шепітько і інші. Значущість проведених наукових досліджень безсумнівна і досить велика, оскільки ця слідча дія достатньо широко застосовується у правоохоронній практиці і є досить розповсюдженим способом збирання фактичних даних з особистісних джерел. Разом з тим, на теперішній час відсутня комплексна розробка з тактичного забезпечення очної ставки. Не в повній мірі досліджені параметри, які виливають на ефективність проведення даної слідчої дії. В літературі не розглядалися і не були піддані аналізу типові тактичні помилки слідчих, які впливають на результативність очної ставки.

У

© Чаплинська Ю. А., 2012

60-х роках під очною ставкою розуміли одночасний допит двох або більше раніше допитаних осіб з приводу одних і тих же фактів з метою усунення протиріч, які містяться в показаннях, або викриття одного з її учасників у брехні [4, с. 309].

Сьогодні у юридичній літературі науковці до визначення очної ставки підходять неоднозначно. Так, одна група вчених під очною ставкою розуміють допит двох осіб з числа потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених для усунення протиріч, які містяться в раніше даних ними показаннях [5, с. 389; 6, с. 42]. У даному визначенні автори виділяють осіб, між якими може проводитися слідча дія. Інша група науковці вказують на обов’язкову наявність в показаннях допитуваних протиріч [7, с. 197; 8, с. 333].

В. М. Тертишник зазначає, що очна ставка – це одночасний допит двох учасників кримінального процесу, в показаннях яких є протиріччя, який проводиться в одному і тому ж місці, з метою перевірки правдивості раніше отриманих показань [9 , с. 323]. У цьому визначенні автор акцентує увагу, що допит проводиться в одному і тому ж місці.

Інша група вчених у визначенні очної ставки виділяють обов’язкову наявність в показаннях допитуваних суттєвих протиріч [10, с. 437; 11, с. 337].

Ми підтримуємо думку вчених, які під очною ставкою розуміють слідчу дію, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, відносно яких були дані істотно суперечливі показання [12, с. 284; 13, с. 144].

Що стосується законодавчого визначення, то відповідно до ст. 172 КПК України слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності. Розглядаючи проект КПК, то визначення очної ставки залишається без змін (ст. 248 КПК).

Можна погодитися з думкою Є. Д. Лук’янчикова, що підставою для проведення очної ставки є наявність протиріч в показаннях раніше допитаних осіб [14, с. 30]. А.Г. Філіпов і В.В. Агафонов вказують на доцільність проведення очної ставки лише за наявності в показаннях суттєвих протиріч, що мають значення для справи [15, с. 109].

П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко і Н. І. Клименко підтримують точку зору вчених, додаючи, що ці суперечності повинні бути істотними [16, с. 334]. Іншої думки О. О. Закатов і С. І. Цвєтков, які вказують що очну ставку можна проводити за наявності незначних протиріч в показаннях її учасників з метою фіксації намагань змови між ними. Особливо для фіксації способів змови, які невідомі слідчому. Таким чином можуть бути виявлені і використані докази такої поведінки підозрюваних [17, с. 29].

На думку С. І. Данилової, істотність протиріч визначається слідчим з урахуванням особливостей розслідуваного злочину. Усі протиріччя, що стосуються обставин, які входять в предмет доказування, завжди є суттєвими. Однак це не означає, що слідчий зобов’язаний в таких випадках проводити очну ставку [6, с. 42].

О. Р. Ратінов вказує, що не кожне протиріччя в показаннях потребує проведення очної ставки. Досить суттєві розходження в показаннях допитуваних можуть бути усунені повторним допитом і іншими засобами, які більш чітко встановлюють причину їх виникнення і вносять певні корективи в раніше дані показання [18, с. 218].

На думку Л. Л. Каневського, якщо є можливість усунути протиріччя в показаннях за допомогою аналізу зібраних доказів або шляхом проведення інших слідчих дій, слідчий повинен використати ці можливості. Показання обвинуваченого про обставини злочину, отримані не на очній ставці, а на основі аналізу документів, речових доказів і в результаті проведених за його участю слідчих дій, дозволяє більш об’єктивно оцінити показання інших учасників кримінального процесу [19, с. 76]. Зважаючи на це, очна ставка повинна проводитися виключно на розсуд слідчого, оскільки її результати можуть мати як позитивні, так й негативні наслідки. Тому деякі автори вважають, що очна ставка не єдиний і не самий кращий спосіб подолання істотних протиріч в показаннях двох раніше допитаних осіб.

Очну ставку доцільно проводити, на думку М. В. Салтевського, по-перше, коли слідчий має у своєму розпорядженні дані, що дозволяють об’єктивно оцінити показання її учасників, визначити, які із них відповідають істині; по-друге, коли ознайомлення несумлінного учасника з показаннями особи, викликаної з ним на очну ставку, не порушить загального тактичного плану слідчого [7, с. 201].

В окремих процесуальних джерелах відзначається, що метою проведення очної ставки є отримання нових доказів, перевірка показань свідків і обвинувачених, усунення суперечностей в показаннях допитаних осіб та встановлення дійсного стану речей, причому ці суперечності повинні бути істотними. Однак, на думку С. М. Стахівського, таке визначення мети даної слідчої дії є не зовсім точним. Адже, як справедливо зауважує А. Я. Дубинський, можна усунути суперечності і виявитися ще далі від істини. Тому метою очної ставки є встановлення чиї показання відповідають фактичним обставинам справи [20, с. 63; 1, с. 25].

На думку М. В. Салтевського, основну мету очної ставки не можна зводити до простого вирішення існуючих суперечностей в показаннях раніше допитаних осіб, вона полягає у встановленні дійсного стану речей і виявленні сутності цих суперечностей [7, с. 198].

Можна погодитися з М. С. Гурєвим, що мета очної ставки полягає не тільки в усуненні суттєвих протиріч в показаннях, а у встановленні істини у справі, засобом досягнення якої і є усунення протиріч. З метою запобігання негативних наслідків очну ставку доцільно проводити лише у випадках, коли дійсно виникає необхідність в її проведенні, а наявні протиріччя не можна усунути іншими засобами [2, с. 255].

Є. Д. Лук’янчиков зазначає, що протиріччя, для усунення яких проводиться очна ставка, повинні стосуватися обставин, які мають значення для встановлення істини у справі. Такі протиріччя у першу чергу стосуються обставин, які підлягають доказуванню [14, с. 30]. На думку Л. М. Лобойко, суперечності можуть полягати у: ствердженні однією і запереченні іншою особою одного і того ж факту, важливого для правильного вирішення справи; значних розбіжностях щодо ознак певного об’єкта чи суб’єкта; суттєвих розбіжностях щодо інших обставин справи, що входять до предмета доказування: дати, часу, місця події тощо [21, с. 60].

Отже, сутність очної ставки полягає у тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним, з дозволу слідчого, може бути дозволено ставити запитання один одному, але слідчому треба пильно контролювати цей процес. Підсумовуючи, необхідно зазначити, що очна ставка є однією з найскладніших слідчих дій, що спрямована на отримання інформації з особистісних джерел [22, с. 265]. Це самостійна слідча дія, яка відрізняється від допиту за своїми цілями, предметом, правилами проведення і має тактичну і психологічну своєрідність.

Список використаних джерел: 1. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів : [наук.-практ. посіб.] / Стахівський С. М. – К. : Атіка, 2009. – 64 с. 2. Гурев М. С. Убийства на «разборках» (методика расследования) / М. С. Гурев. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с. 3. Лозова С. М. Тактико-психологічне забезпечення очної ставки : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.06 / Лозова Світлана Миколаївна. – Х., 2004. – 19 с. 4. Винберг Л. А. Криміналістика / Л. А. Винберг. – М., 1959. 5. Шурухнов Н. Г. Криминалистика : учебник / Н.Г. Шурухнов. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Эксмо, 2008. – 720 с. – (Российское юридическое образование). 6. Данилова С. И. Профилактическая деятельность следователя и дознавателя : монография / С. И. Данилова. – М. : ВНИИ МВД России, 2003. – 74 с. 7. Салтевський М. В. Криміналістика : підручник : у 2 ч. / М. В. Салтевський. – Ч. 2. – Х. : Консум, 2001. – 528 с. 8. Криміналістика : підручник / [П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін.] ; за ред. П. Д. Біленчука. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – К. : Атіка, 2001. – 544 с. : іл. 9. Тертышник В.М. Уголовный процесс : учеб. пособие. – 2-е изд., пер. и доп. / В. М. Тертышник. – Харьков : Арсис, 1999. – 528 с. 10. Ищенко Е. П. Криминалистика : учебник / Е. П. Ищенко, А. А. Топорков ; под ред. Е. П. Ищенко. – М. : Юрид. фирма «КОНТРАКТ» ; ИНФРА-М, 2005. – 748 с. – (Высшее образование). 11. Криминалистика : учебник / под ред. И. Ф. Пантелеева, Н. А. Селиванова. – М. : Юрид. лит., 1984. – 544 с. 12. Криміналістика : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / [Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін.] ; за ред. В. Ю. Шепітька. – К. : Ін Юре, 2001. 13. Андреев И. С. Криминалистика : учеб. пособие / И. С. Андреев, Г. И. Грамович, Н. И. Порубов ; под ред. Н. И. Порубова. – Минск : Выш. шк., 1997. – 344 с. 14. Лукьянчиков Е. Д. Особенности расследования преступлений несовершеннолетних : учеб. пособие / Е. Д. Лукьянчиков. – К. : НИ и РО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1990. – 52 с. 15. Агафонов В. В. Криминалистика : пособие для сдачи экзамена / Агафонов В. В., Филиппов А. Г. – 5-е изд., испр. – М. : Юрайт-Издат, 2006. – 224 с. 16. Криміналістика : підручник / [П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін.] ; за ред. П. Д. Біленчука. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – К. : Атіка, 2001. – 544 с. : іл. 17. Закатов А. А. Тактика допроса при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами : лекция / А. А. Закатов, С. И. Цветков. – Изд. 2-е. – М. : МЦ при ГУК МВД России, 1998. – 36 с. 18. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей : учеб. пособие / А. Р. Ратинов. – М. : Высш. шк. МООП СССР, 1967. – 290 с. 19. Каневский Л. Л. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних / Каневский Л. Л. – М. : Юрид. лит., 1982. – 112 с. 20. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел / А. Я. Дубинский. – К., 1987. – 84 с. 21. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : навч. посіб. / Л. М. Лобойко. – Вид. 2-ге, доп. і змін. – Д. : Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2005. – 199 с. 22. Чаплинський К. О. Тактичне забезпечення проведення слідчих дій : монографія / Чаплинський К. О. – Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2011. – 496 с.

Одержано 23.09.2012

Статья посвящена рассмотрению актуальных проблем проведения очной ставки. Автором проанализировано имеющиеся в юридической литературе мнения по этому вопросу, раскрыты организационно-тактические основы проведения следственного действия.

Ключевые слова: очная ставка, допрос, организационное обеспечение, тактика, тактические приемы.

This article is about treatment of the actual problem questions of carrying out of a confrontation.

The author have analyzed the points of view available in the legal literature on these questions and offered the tactical method of carrying out of investigatory actions.

Keywords: conformation, interrogation, tactics, tactical method.

L

УДК 351.741(477)

Анатолій Анатолійович Череучук,

ад’юнкт Харківського національного університету внутрішніх справ