Про окремі проблеми доказування у кримінальних справах про вбивства новонароджних дітей

Доповідь присвячено розгляду однієї з нагальних проблем доказування у кримінальних справах про вбивство новонароджених дітей, зокрема проблемі нормативної невизначеності критеріїв початку життя людини. Аналізуються існуючі зараз точки зору щодо тлумачення даної категорії та пропонується власний науковий підхід до цього визначення.

Ключові слова: вбивство новонароджених дітей, початок життя, новонароджений стан, проблеми доказування вбивств.

Конституція України (ст. 3, ст. 27) визнає найвищою соціальною цінністю держави людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Тому головним завданням правоохоронних органів поставлено – захищати особу від будь-яких протиправних посягань всіма законними засобами та можливостями.

Нажаль умови соціально-економічної кризи в Україні наклали свій відбиток на стан|достаток| злочинності – останнього часу спостерігається зростання|зріст| кількості насильницьких злочинів. Особливе занепокоєння викликає стрімкий ріст злочинів, що вчинюються проти дітей, адже вони в силу своїх фізичних та психічних властивостей є найбільш уразливою частиною нашого суспільства. Послаблення в державі головного соціального інституту – сім’ї, погіршення матеріального стану населення, масове безробіття, нехтування нормами моралі і втрата духовних цінностей, а також зростання таких анти суспільних явищ, як алкоголізм, наркоманія, проституція, призвели до зростання кількості самих тяжких і небезпечних злочинів – дітовбивств.

Останнього часу правоохоронні органи все частіше виявляють трупи немовлят при обставинах, які вказують на насильницьке спричинення смерті. Звичайно, в офіційній статистиці частка таких вбивств у загальному масиві цих злочинів є відносно невеликою, але є підстави вважати, що в значній мірі це обумовлено латентністю цих злочинів. Високий рівень латентності вбивств новонароджених дітей обумовлений тим, що насильницьке заподіяння смерті, як правило, маскується проведеними абортами на пізніх строках вагітності, викиднями, народженням нібито мертвих немовлят, нещасними випадками з дитиною.

У розслідуванні цих злочинів слідчі часто стикаються із труднощами. Однією із таких нагальних проблем є прогалина в кримінальному законодавстві – нормативна невизначеність критеріїв початку життя дитини, яка тягне за собою у кожному конкретному випадку різні, у тому числі помилкові тлумачення розуміння життєздатності плоду та існування у нього права на життя.

В теорії кримінального права прийнято вважати, що початок життя дитини – це початок фізіологічних пологів у її матері [1, с. 329]. Але, на нашу думку, таке тлумачення викликає низку запитань, відповіді на які безпосередньо пов’язані з доказуванням ключових обставин у кримінальних справах про вбивства новонароджених дітей.

Так, чи можна вважати вбивством двох осіб (дитини і її матері) – вбивство вагітної жінки, у якої почалися пологові схватки? Адже цей процес може відбуватися не тільки непомітно для оточуючих, а навіть непомітно для самої жінки. Відсутня також гарантія, що після пологів буде народжена жива і життєздатна дитина. Крім того, інше питання – чи треба вважати вбивством дитини, подію, коли на пізніх строках вагітності жінці роблять «кесаревий розтин», і, діставши життєздатний плід, використовують його як донора для трансплантації органів? В такому випадку, якщо дотримуватися позиції, що початком життя дитини є початок фізіологічних пологів у її матері, життя новонародженої дитини взагалі ще не почалося, а отже і заподіяти їй смерть також неможливо. З огляду на логічні наслідки такого підходу при вирішення завдань кримінального судочинства у справах про вбивства новонароджених дітей абсурдність такої позиції, на наш погляд, очевидна.

Н

© Федорова О. Ф., 2012

а наш погляд, вирішення цього важливого питання повинно спиратися на достатньо солідну концептуальну і правову основу. Аналіз спеціальної літератури і різноманітних нормативно-правових актів дає підстави для виділення двох концептуальних підходів у даній проблематиці.

Перший підхід ґрунтується на релігійних віровченнях, відповідно до яких рубежем початку життя людини і, відповідно, початку права на життя – є момент зачаття. Серед основних положень таких концептуальних поглядів зазначимо наступні.

1. Майже кожна релігійна культура засуджує використання протизаплідних засобів і забороняє аборти незалежно від термінів вагітності. Це, на нашу думку, ґрунтується на визнанні сформованого в утробі жінки ембріону як живої людини.

2. Окремі представники медичної науки зазначають, що протягом всього внутрішньоутробного розвитку новий людський організм не може вважатися частиною тіла матері, що є непрямим свідченням поваги до життя і права на життя майбутньої людини з моменту її зачаття [2, с. 130-132].

3. Такої точки зору щодо початку життя людини дотримуються й деякі представники наук кримінально-правового циклу. Серед таких, наприклад, О. В. Рогова, яка відстоює позицію про те, що межі права на життя людини варто було б розширити у часі до моменту запліднення. Вчена не тільки обґрунтовує право на життя ненародженого ембріону людини, але й проголошує необхідність прийняти в Україні «Акт про право людини на життя», в якому нормативно закріпити основні принципи визнання статусу людини за ембріоном, правові гарантії захисту його життя, строки та ступінь втручання у внутрішньоутробне життя людини, правові підстави медичного використання фетальних тканин та інші правові питання, пов’язані з періодом внутрішньоутробного розвитку ембріону до народження дитини. Вона стверджує, що внутрішньоутробний розвиток є невід’ємним етапом розвитку людини, тому цей період життя людини має бути захищеним правом так само як і життя людини після народження на будь – якій його стадії [3, с. 54].

4. Ст. 1261 Цивільного кодексу України встановлює, що до першої черги спадкоємців за законом належать, крім інших, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті діти. Дана норма може розглядатися, як закріплення за зачатими, але ще не народженими дітьми певних майнових прав, реалізувати які вони зможуть після народження. А якщо за законом зачата людина набуває майнових прав, цілком логічно, що вона повинна мати і базове право – право на життя. Це положення опосередковано вказує на те, що у ембріона з моменту його зачаття існують певні права.

Другий підхід знайшов відображення в теорії кримінального права у вигляді коментаря (тлумачення) окремих статей Кримінального кодексу України, відповідно до якого початком життя дитини визнається початок фізіологічних пологів у її матері

Але, таке тлумачення не відповідає проблемам слідчо-судової практики кваліфікації розглядуваних нами злочинів.

Для усунення прогалини в кримінальному законодавстві і вирішення важливої проблеми як практичного, так і теоретичного значення уявляється доцільним проаналізувати практику і нормативно-правове забезпечення діяльності спеціальних медичних закладів – перинатальних центрів і перинатальних відділень пологових будинків.

Перш за все, потрібно відзначити, що працівники вказаних медичних закладів у своїй діяльності керуються відомчими нормативно-правовими актами:

– Інструкцією з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості (затверджена наказом МОЗ України № 179 від 29.03.2006 р.);

– Порядком реєстрації живонароджених і мертвонароджених (затверджена наказом МОЗ України № 179 від 29.03.2006 р.).

Відповідно до вказаних відомчих нормативно-правових актів живонародження – це вигнання або вилучення з організму матері плода, який після вигнання/вилучення (незалежно від тривалості вагітності, від того, чи перерізана пуповина і чи відшарувалась плацента) дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація пуповини, певні рухи скелетних м’язів. Плодом вважається внутрішньоутробний продукт зачаття, починаючи з повного 12-го тижня вагітності (з 84 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) до вигнання/вилучення з організму матері. Згідно п. 2.5 вказаної вище Інструкції під новонародженим розуміють живонароджену дитину, яка народилася або вилучена з організму матері після повного 22-го тижня вагітності (з 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу). Відповідно до критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості (п. 2) таким, що народився живим, є новонароджений, у якого наявна хоча б одна з таких ознак: ¾ дихання; ¾ серце биття; ¾ пульсація судин пуповини; ¾ рухи скелетних м’язів. У зв’язку з цим життєздатними вважаються навіть діти, які народжуються раніше середньостатистичних термінів вагітності з масою тіла набагато нижчою за норму [4].

Потрібно звернути увагу на те, що поряд з чинними нормативно визначеними критеріями початку життя дитини існують пропозиції з боку окремих медичних працівників про більш ранні, на їх думку, ознаки життя. Вони виходять з позиції, що ембріон вже є живою істотою і повинен знаходитися під захистом моральних норм і закону, починаючи з появи в нього, так званої, первинної смужки – зародку нервової системи (приблизно з 14 дня після зачаття). Окремі дослідники підтримують положення про виникнення такого права в людини у внутрішньоутробному стані та називають інші терміни початку життя у плода. Йдеться про перше серцебиття (4 тижні), про реєстрацію електрофізіологічної активності мозку (6 тижнів), про реакції на больові подразники, про формування органів і систем, про медичні критерії доношеності, живонародження тощо [1, с. 86].

Звичайно, нормативно-правове забезпечення будь-якої людської діяльності і, зокрема такої складної як функціонування перинатальних центрів повинно ґрунтуватися на врахуванні різних концептуальних підходів щодо критеріїв початку життя дитини. В перспективі з розвитком медичних технологій забезпечення зачаття і народження дітей цілком можливим є визнання початком життя дитини певні етапи розвитку ембріона, але на даний період часу повинно існувати чітке (однозначне) нормативне визначення таких критеріїв, якими повинні керуватися не тільки спеціалізовані медичні заклади, але й правоохоронні органи і суди.

Крім того, відповідно до наказу МОЗ України від 20.07.2006 № 508, була затверджена Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, згідно з положеннями якої переривати вагітність після 22 тижнів внутрішньоутробного розвитку плоду суворо заборонено за будь-яких умов, обставин і ситуацій (крім особливих виключень), пологи після такого терміну називаються не «викиднем», а «передчасними пологами», і визначається, що в результаті може народитися новонароджена дитина з надзвичайною масою тіла у 500 грамів (п. 4.4 Інструкції) [5]. Це, на нашу думку, може опосередковано свідчити про визнання права на життя дитини з 22-го тижня (це 154 доби) її внутрішньоутробного розвитку.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що при доказуванні обставин вчинення вбивства новонароджених дітей правоохоронні органи і суди повинні керуватися критеріями, сформульованими у відомчих нормативно-правових актах МОЗ України. Зокрема, початком життя дитини повинно вважаться її народження – природній вихід або штучне вигнання або вилучення з організму матері плода, який після цього дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація пуповини, певні рухи скелетних м’язів. Для однозначного використання цих положень у правозастосовній практиці, на наш погляд, потрібне їх спеціальне тлумачення у відповідній постанові Пленуму Верховного суду України.

Список використаних джерел: 1. Александров Ю. В. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січ. 1997 р. / Ю. В. Александров, П. П. Андрушко, Г. В. Андрусів ; за ред. В. Ф. Бойка, Я. Ю. Кондратьєва, С. С. Яценко. – К. : Юрінком, 1997. – 960 с. 2. Стеценко С. Г. Медичне право України: підручник / С. Г. Стеценко, В. Ю. Стеценко, І. Я. Сенюта, – К. : Атіка, 2003. – 443 с. 3. Рогова О. Про час виникнення права людини на життя: загальнотеоретичний аналіз / О. Рогова // Вісник академії правових наук. – 2005. – № 4. – С. 198–206. 4. Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених : наказ МОЗ України від 29.03.2006 № 179 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20060329_179.html. – П. 1.4. 5. Про затвердження Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності : наказ М-ва охорони здоров’я України від 20 лип. 2006 р. № 508 : зареєстр. в М-ві юстиції України 25 жовт. 2006 р. за № 1155/13029.

Одержано 26.09.2012

Ключевые слова: убийство новорожденных детей, начало жизни, новорожденное состояние, проблемы доказывания убивств.

Keywords: мurder of newborn children, the beginning of a life, newborn condition, problems доказывания murders.

L

УДК 343.13(477)

Олена Валеріївна Федосова,

старший науковий співробітник відділу організації наукової роботи Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук