Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коментар до КПК 2012 .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19.02 Mб
Скачать

Доказування за новим кримінальним процесуальним кодексом україни

В тезах доповіді висвітлений ряд питань, що стосуються обставин, які підлягають встановлення під час досудового розслідування, та участі сторін кримінального провадження в процесу доказування.

Ключові слова: предмет доказування, обов’язок доказування, права учасників кримінального судочинства.

В умовах становлення України як суверенної, незалежної та демократичної держави вкрай необхідним є реформування законодавства. Деякі чинні нормативні акти були прийняті ще за часів СРСР. На момент їх прийняття вони були актуальними і відображали сутність правової системи тих часів, їх положення регулювали суспільні відносини в сферах, що відповідали радянській системі влади взагалі. Із переходом України до нових стандартів державного управління настала нагальна необхідність часткового реформування або повної зміни більшості законів, що і було зроблено за перших років незалежності. Із прийняттям Конституції України було закріплено основні положення нових суспільних відносин та системи державної влади [1]. Тому, та частина законодавства, що залишилась у спадок від Радянського Союзу, не дивлячись на велику кількість змін та доповнень, не зовсім відповідає умовам сьогодення. Одним із прикладів є чинний Кримінально-процесуальний кодекс України.

Впродовж останніх років велась активна робота щодо розробки проектів нового Кримінально-процесуального кодексу України, і як результатом цієї роботи є прийнятий 13.04.2012 року Верховною Радою України Кримінальний процесуальний кодекс України.

В чинному Кримінально-процесуальному кодексі України є Глава 5, яка має назву «Докази» [2]. В цій главі чітко визначається, що може бути доказом в кримінальній справі, джерела доказів, порядок їх отримання, оцінки, зберігання, використання, а також перелічуються обставини, що підлягають доказуванню в справі, окреслюючи межі доказування. Таке становище дозволяє говорити про урегульованість питань доказування, в яких, відповідно, майже не виникає суперечок, а інструментарій суду, прокурора, слідчого чи особи, яка провадить дізнання, є прозорим та зрозумілим. Та й взагалі, виділення зазначених питань в окрему главу говорить про велику значимість доказів в кримінальній справі. Так, згідно ст. 131 КПК, лише через достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого [2].

В новому КПК України, який набуває чинності 19.11.2012 року, положення щодо доказів та доказування зазнали суттєвих змін, порівняно із чинним кодексом, і містять певні доповнення. Так, стаття 91 нового КПК «Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні» доповнена нормами, які зобов’язують під час досудового розслідування та під час судового розгляду встановлювати обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а також розмір процесуальних витрат [3]. Зазначені положення, на даний час, також підлягають доказуванню, однак, такий обов’язок не мав законодавчого закріплення.

Окрім вищезазначеного, новий Кримінальний процесуальний кодекс, що розглядається, містить і абсолютно нові положення, а саме положення щодо визнання судом доказів недопустимими. Стаття 87 передбачає перелік підстав для визнання доказів недопустимими, що є досить позитивним моментом, оскільки саме невизначеність таких підстав у проектах КПК, що розглядались у Верховній Раді України протягом останніх років, слугувала предметом великої кількості дискусійних спорів.

Проте, одна з підстав, що міститься в частині 2 статті 87 нового КПК, а саме п.6, може викликати певні проблеми у безпосередній роботі слідчого чи прокурора. Мова йде про отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні, в рамках якого його допитано. З одного боку, ця норма є цілком правильною і обґрунтованою, але її існування у тому вигляді, який закріплено в зазначеній статті кодексу, унеможливлює плідну роботу із певною категорією осіб, коли у сторони обвинувачення відсутні достатні підстави підозрювати у вчиненні кримінального правопорушення конкретну особу.

Н

© Тучак Р. М., 2012

аступним питанням, на яке хотілося б звернути увагу, є урегульованість у новому КПК участі сторони захисту та потерпілого у доказуванні. Досить велика група науковців під обов’язком доказування вбачає обов’язок слідчого, прокурора, слідчого судді і суду повно, всебічно і об'єктивно встановити шляхом збору, перевірки і оцінки доказів усі обставини, необхідні для правильного вирішення кримінального провадження, в тому числі встановлення яких забезпечує законні інтереси підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, інших учасників процесу.

Однак, є й інший погляд на обов'язок доказування, який полягає в обов'язку доведення винності особи у вчиненні кримінального правопорушення. У той же час існує у теорії кримінального процесу і думка, що обов'язок доказування може переходити на підозрюваного, обвинуваченого та захисника. Подібний перехід обов’язку доказування тісно пов'язаний із метою доказування, якою є об'єктивна істина. У зв'язку з появою концепції практичної достовірності, за якою метою доказування визнають достовірність знань, з’являється можливість прийняти обґрунтоване рішення у кримінальному провадженні.

На нашу думку поява можливості сторони захисту і потерпілого приймати безпосередню участь у доказуванні, та обов’язок доказувати належність та допустимість доказів, дані щодо розміру процесуальних витрат та обставини, які характеризують обвинуваченого є суттєвим позитивним зрушенням в бік рівності сторін кримінального провадження і перехід до нової моделі доказування не суперечить загальним засадам кримінального судочинства і презумпції невинуватості зокрема.

Зазначені питання є досить дискусійними, і, якомога активне їх обговорення дозволить якнайшвидше внести необхідні зміни в новий Кримінальний процесуальний кодекс з метою забезпечення якісної правозастосовної практики.

Список використаних джерел: 1. Конституція України // ВВР. ‒ 1996. ‒ №30. ‒ с.141. 2. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами) // ВВР. - 1961. - №2. - с.15. 3. Кримінальний процесуальний кодекс України // Голос України. – 2012. ‒ № 90-91. 4. Белкин А. Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве / Белкин А. Р. ‒ М. : Норма, 2007. ‒ 528 с. 5. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України : [підруч.] / Коваленко Є. Г. ‒ К. : Юрінком Інтер, 2006. ‒ 632 с. 6. Шейфер С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования / Шейфер С. А. ‒ М. : Норма, 2009. ‒ 240 с. 7. Грошевий Ю. М. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність : [навч. посіб.] / Ю. М. Грошевий, С. Б. Фомін. ‒ Х. : Право, 2010. ‒ 112 с. 8. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підруч.] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. ‒ К. : Юрінком Інтер, 2006. ‒ 704 с.

Одержано 23.09.2012

В тезисах доклада обозначен ряд вопросов, касающиеся обстоятельств, которые подлежат установлению при досудебном расследовании, и участия сторон уголовного производства в процессе доказывания.

Ключевые слова: предмет доказывания, обязанность доказывания, права участников уголовного судопроизводства.

Іn the theses of the report identifies a number of issues concerning the circumstances which are to be established during the pre-trial investigation, and the participation of the parties in the process of criminal evidence.

Keywords: fact in issue, the burden of proof, the rights of participants in criminal proceedings.

L

УДК 343.132(477)

Володимир Геннадійович УВАРОВ,

докторант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України