Запобігання злочинам у бюджетній сфері україни: криміналістичний аспект

Висвітлено основні питання запобігання злочинам у бюджетній сфері України як криміналістичної наукової та практичної діяльності. Зокрема, запропоновано основні напрями формування відповідних рекомендацій у міжвидовій методиці розслідування, розглянуто загальні особливості практичної діяльності слідчого під час досудового провадження.

Ключові слова: бюджетна сфера, злочини у бюджетній сфері, запобігання злочинам, криміналістична методика.

На сьогодні проблеми розроблення та вжиття ефективних заходів запобігання економічній злочинності, суттєву частку якої складають посягання на бюджетні кошти, інше державне і комунальне майно, залишаються актуальними як для прикладних юридичних наук, так і для правоохоронної практики. Водночас у наукових криміналістичних дослідженнях, присвячених питанням методичного забезпечення розслідування злочинів у бюджетній сфері, відповідний аспект розкрито недостатньо. Крім того, прийняття нового КПК України [1] призвело до необхідності переосмислення наукових і практичних положень щодо профілактичної діяльності слідчого в цілому.

На нашу думку, розділ, присвячений запобіганню злочинам у бюджетній сфері, має бути складовою частиною загальної міжвидової криміналістичної методики. До нього слід включити систему відомостей щодо наукової діяльності, пов’язаної з реалізацією відповідного завдання при формуванні методик нижчого рівня, а також загальні рекомендації щодо практичної діяльності слідчого у справах відповідних груп, видів і підвидів.

Наукова діяльність, спрямована на криміналістичне забезпечення запобігання злочинам у бюджетній сфері України, полягає у встановленні шляхом узагальнення слідчої практики, аналізу правових і наукових джерел: а) типових причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів цієї категорії; б) типових заходів, які можуть бути вжиті на загальнодержавному, регіональному, міжвідомчому або відомчому рівні з метою запобігання подібним злочинам; в) типових слідчих ситуацій і відповідних їм завдань, пов’язаних із запобіганням злочинам; г) типових об’єктів вивчення з метою встановлення криміногенних чинників, а також об’єктів можливого впливу; д) типових заходів, спрямованих на виявлення та дослідження основних факторів, що сприяли злочинам, які повинні здійснюватись у певних кримінальних справах щодо певних типових слідчих ситуацій; е) типових профілактичних заходів, які можуть бути вжиті при розслідуванні відповідних злочинів в цілому й у типових ситуаціях. На цій підставі мають будуватись рекомендації щодо практичної діяльності слідчого із запобігання злочинам.

У свою чергу, практична діяльність органів досудового розслідування полягає у здійсненні конкретних заходів із запобігання злочинам у справах відповідної категорії.

Зокрема, профілактична діяльність слідчого полягає у: а) виявленні причин злочину (комплексу злочинів) і умов, що сприяли його вчиненню; б) здійсненні виховного впливу на підозрюваних, обвинувачених з метою недопущення в майбутньому повторення з їхнього боку подібних та інших злочинів; в) дослідженні встановлених умов, що могли сприяти вчиненню злочину, і вирішенні питання про можливі напрями їх усунення; г) роз’ясненні учасникам судочинства та іншим особам умов, що сприяли вчиненню злочинів, та ініціації вжиття заходів щодо їх усунення.

В

© Степанюк Р. Л., 2012

иявлення причин злочину (комплексу злочинів) і умов, що сприяли його вчиненню, на стадії досудового розслідування здійснюється шляхом проведення слідчих дій, організаційних заходів, інших процесуальних дій, спрямованих на встановлення суб’єктивних (причини злочину) та об’єктивних (умови, що сприяли його вчиненню) факторів. Зокрема, при розслідуванні злочинів, вчинених у бюджетній сфері, ці завдання вирішуються під час допитів, обшуків, оглядів, також у межах судово-експертних досліджень. Крім того, суттєвим в цьому сенсі є заходи щодо вивчення особистості підозрюваного (обвинуваченого), аналітична робота з вивчення документів нормативно-правового або розпорядчого характеру, бухгалтерських та інших документів, дослідження стану організації діяльності відповідних установ, підприємств, організацій, одержання інформації від працівників оперативно-розшукових підрозділів тощо.

Здійснення виховного впливу на підозрюваних, обвинувачених з метою недопущення в майбутньому повторення з їхнього боку подібних та інших злочинів полягає, перш за все, в правильному обранні слідчим тактичних і психологічних прийомів поведінки під час вербальних слідчих дій, іншого спілкування з вказаними суб’єктами з метою звернення до позитивних якостей особистості, роз’яснення аморальності та недопустимості вчиненого, можливої міри покарання за вчинене та за повторність злочинів.

Дослідження встановлених умов, що могли сприяти вчиненню злочину, і вирішення питання про можливі напрямки їх усунення включає діяльність слідчого щодо вивчення встановлених у справі обставин, які могли сприяти злочинові. Це, як правило, непроцесуальна робота, що полягає в ретельному аналізі одержаної інформації про певні фактори, визначенні, чи дійсно вони сприяли вчиненню злочину і як саме, вирішенні питання про те, яких саме заходів необхідно вжити для усунення цих факторів, наскільки реально їх здійснити.

Деякі аспекти дослідження встановлених умов можуть бути вирішені і в ході слідчих дій. Наприклад, встановивши, що можливості вчинити злочин сприяла недосконалість в організації діловодства в установі, слідчому доцільно допитати в якості свідків осіб, відповідальних за його ведення, і в числі іншого з’ясувати думку свідка про можливі напрями вдосконалення діловодства.

Роз’яснення учасникам судочинства та іншим особам умов, що сприяли вчиненню злочинів, та ініціація вжиття заходів щодо їх усунення, на нашу думку, має прийти на заміну існуючій сьогодні діяльності слідчого в порядку ст. 23-1 КПК України 1960 року. Її принципова відмінність полягає не у встановленні обов’язку слідчого вживати заходів щодо усунення умов, що сприяли злочинові, а в ініціації ним вжиття третіми особами конкретних профілактичних заходів за умови, якщо у справі встановлено існування певних чинників, що сприяли вчиненню злочину. Зокрема, під час допитів керівників відповідних установ, підприємств, організацій, слідчому доцільно роз’яснити, які саме недоліки організаційного та управлінського характеру сприяли вчиненню злочину, запропонувати вирішити питання щодо заходів реагування для недопущення подібного в майбутньому.

На нашу думку, робота слідчих підрозділів, спрямована на виявлення умов, що сприяли вчиненню злочинів, у тому числі в бюджетній сфері, та вжиття заходів з їх усунення може бути ефективною лише, якщо здійснюватиметься не слідчим одноособово, а колегіально на належному організаційно-методичному рівні. Обмеженість у слідчого процесуальних повноважень у цій галузі призведе до суттєвого зниження рівня спеціальної профілактики відповідних злочинів. Тому вбачається нагальною потреба в налагодженні відповідної роботи на рівні слідчих підрозділів (відділів, управлінь). Наприклад, працівники організаційно-методичних підрозділів у співпраці з науковими установами за допомогою застосування наукових методів, зокрема, узагальнення практики, анкетування, аналізу стану розслідування певних категорій кримінальних справ і т ін. могли б виявляти типові умови, що сприяють вчиненню злочинів різних видів і груп, здійснювати аналіз виявлених умов, вживати заходів щодо їх усунення, як шляхом прийняття певних розпорядчих рішень, так і через ініціювання більш загальних заходів через центральне відомство (МВС України).

Для цього необхідно створити нормативно-правову базу, яка б передбачала конкретні форми і засоби профілактичної діяльності, зокрема, для реалізації права міліції, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 10 закону України «Про міліцію» [2].

Нарешті, офіційне (шляхом винесення подання, подібного тому, що виноситься у порядку ст. 23-1 КПК України 1960 року) вжиття профілактичних заходів за матеріалами конкретного досудового провадження має бути покладено на відповідного прокурора. Ця діяльність може здійснюватись, як під час, так і після закінчення досудового розслідування. Тому вбачається необхідним розробити та внести відповідні зміни і доповнення до нового КПК України, а також передбачити ці положення в новому законі про прокуратуру.

Криміналістичне попередження злочинів у бюджетній сфері, об’єднує систему наукових і практичних рекомендацій та конкретних заходів щодо: а) виявлення слідчим при провадженні у певній справі ознак інших злочинів, що готуються; б) вжитті своєчасних і ефективних заходів щодо їх попередження. Особливе значення в даному сенсі має встановлення злочинних намірів осіб, котрі фігурують у кримінальній справі. Зокрема, в даному випадку можуть готуватись злочинні дії з метою протидії розслідуванню шляхом підроблення документів, у тому числі службового підроблення (статті 357, 358, 366 КК України), перешкоджання явці свідка, спонукання його до відмови від дачі показань, підкупу або погроз помстою за раніше дані показання (ст. 386 КК України), видання незаконних наказів або розпоряджень (статті 364, 365 КК України), пропозиції або давання хабара (ст. 369 КК України), давання свідками завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК України), протиправних дій по відношенню до суб’єктів, що ведуть процес (сттатті 343, 345, 347–349 КК України), тощо. Завданням слідчого є передбачення можливих намірів підозрюваних, обвинувачених та інших зацікавлених у справі осіб вчинити подібні дії і вжиття заходів щодо їх упередження.

Нарешті, криміналістичне припинення злочинів у бюджетній сфері, полягає у вжитті слідчим заходів щодо припинення злочинної діяльності, яка вже розпочалась. Мова йде про своєчасне виявлення ознак інших злочинів, що здійснюються з метою протидії розслідуванню, або злочинів, пов’язаних із розслідуваним, наприклад, фактів існування мереж фіктивних фірм («конвертаційних центрів»), діяльності осіб, котрі надають «послуги» з підроблення документів, печаток і штампів, триваючої корупційної діяльності з боку чиновників і т.п. У таких випадках слідчому необхідно здійснити у суворому дотриманні вимог законодавства низку заходів щодо забезпечення належного реагування на одержану інформацію з метою викриття триваючої злочинної діяльності, злочинів, що відбуваються на стадіях підготовки і замаху, та їх припинення.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : закон України від 13.04.2012 № 4651-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17. 2. Про міліцію : закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

Одержано 25.09.2012

Освещены основные вопросы предотвращения преступлений в бюджетной сфере Украины как криминалистической научной и практической деятельности. В частности, предложены основные направления формирования соответствующих рекомендаций в межвидовой методике расследования, рассмотрены общие особенности практической деятельности следователя на досудебном производстве.

Ключевые слова: бюджетная сфера, преступления в бюджетной сфере, предотвращение преступлений, криминалистическая методика.

Author highlighted the key issues of crime prevention in the public sector of Ukraine in forensic science and legal practice. In particular, there are proposed basic directions of the relevant recommendations in interspecies techniques of investigation, there are examined the general characteristics of the practical activity of investigator during pretrial investigation.

Keywords: budgeting, crime in the public sector, crime prevention, forensic technique.

L

УДК 341.1 (091)(477)

Богдан Романович Стецюк,

доцент кафедри фундаментальних юридичних дисциплін навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, кандидат філологічних наук