Деякі питання визначення процесуального статусу підозрюваного за новим кримінальним процесуальним кодексом україни

Розглянуто проблемні питання визначення процесуального статусу підозрюваного при затриманні за підозрою у вчиненні злочину за новим Кримінальним процесуальним кодексом України і запропоновано удосконалити процесуальні норми щодо підозрюваного.

Ключові слова: підозрюваний, законне затримання, досудове розслідування.

Великим кроком на шляху України до євроінтеграції, зміцнення демократії та законності, втілення європейських стандартів правосуддя у національну правову систему стало прийняття Верховною Радою 13.04.2012 довгоочікуваного Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК). Гостра критика серед науковців та практичних працівників щодо деяких його положень активно продовжується. І це природно для законотворчої діяльності, адже прийняти абсолютно досконалий закон майже неможливо. Однак, говорити, що новий КПК «поганий» або «добрий» для національного судочинства не можна, та ще і зарано; він дещо інший на відміну від чинного, не перевірений часом та не звичний для науковців і практиків.

Одні з найбільш актуальних у науці кримінально-процесуального права та в практичній діяльності правоохоронних органів є питання, що стосуються обмеження прав людини та громадянина, які задекларовані у Конституції України. Так, статтею 3 Основного закону визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Крім того, у статті 29 Конституції України чітко зазначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого [1].

Беззаперечно, що наведені декларативні положення повністю враховані при прийнятті нового КПК, адже в України не можуть прийматися закони, що не відповідають Конституції України. Однак, аналізуючи положення Кримінального процесуального кодексу, які, зокрема, визначають процесуальний статус підозрюваного, а також ті, які стосуються затриманої особи за підозрою у вчиненні злочину, доходимо до висновку про наявність норм, які не узгоджуються між собою та породжують певні проблеми під час їх застосування.

П

© Сичов С. О., 2012

ро це свідчить наступне – у частині 1 статті 214 КПК визначено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Також у частині 2 тієї ж статті вказано, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Частиною ж 3 вказаної статті передбачено, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Вказані норми регламентують початок кримінального провадження, а також передбачають відповідальність за порушення вимог кримінального процесуального закону. Далі розглянемо положення статті 207 КПК, які регламентують законне затримання, де у частині 1 вказано, що ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того частиною 2 цієї статті передбачено, що кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Цією частиною статті передбачені випадки, коли можна затримувати без дозволу суду особу, що вчиняє кримінальне правопорушення саме не уповноваженою службовою особою, а частиною 3 розглянутої статті визначається порядок дій після затримання особи правопорушника, якою передбачено, що кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Подальші положення КПК у статті 208 передбачають затримання особи правопорушника вже уповноваженою службовою особою та визначають, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Вищезазначені положення Кримінального процесуального кодексу визначають підстави і порядок затримання особи, що вчиняє або вчинила кримінальне правопорушення. Очевидно, що відносно такої особи з’являються обґрунтовані підстави підозрювати її у вчиненні злочину, і, таким чином, вона набуває процесуального статусу підозрюваного. Це і передбачено частиною 1 статті 42 КПК, де визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи вказані положення нового Кримінального процесуального кодексу України доходимо до висновку, що при затриманні особи за підозрою у вчиненні злочину вона автоматично повинна набувати статусу підозрюваного, а тому уповноважена службова особа, здійснюючи її затримання під час вчинення нею злочину або замаху на його вчинення, якщо досудове розслідування ще не розпочате, фактично здійснює процесуальні дії щодо підозрюваної особи, які можна проводити, якщо ґрунтуватись на вимогах частини 2 статті 214 КПК, тільки після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування.

Висвітлена проблема існує не тільки у національній правозастосовуючий діяльності, а, наприклад, і у Російської Федерації.

Так, визначаючи затримання підозрюваного (п. 11 ст. 5 Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації – далі КПК РФ), законодавець вказує, що воно може проводитися «на строк не більш 48 годин з моменту фактичного затримання». Затримання підозрюваного, як захід процесуального примусу, є кримінально-процесуальним затриманням та розуміється законодавцем саме в цьому сенсі. Це означає, що воно можливо тільки у порушеній кримінальній справі та в процесуальні строки, пов’язані саме з її порушенням, спеціально уповноваженими особами.

Фактичне ж затримання проводиться, як правило, до порушення кримінальної справи, без постанови органа дізнання, дізнавача, слідчого чи прокурора і являє собою «захоплення» на місці вчинення злочину. Воно не регламентовано кримінально-процесуальним законом, а передбачено Статутом патрульно-постової служби міліції [3, с. 20].

Наведені неоднозначні вимоги нового кримінального процесуального закону потребують свого негайного удосконалення з метою недопущення порушення прав та законних інтересів осіб, шляхом вчинення незаконних дій щодо них, а також уникнення відповідальності посадових осіб, які зобов’язані виконувати приписи КПК України.

Список використаних джерел: 1. Конституція України : від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – Зі змін. та допов. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України : закон України від 13.04.2012 № 4651-VІ // Голос України. – 19.05.2012. – № 90–91. 3. Конах Е. И., Парфенова М. В. Процессуальный статус и обеспечение прав подозреваемого / Е. И. Конах, М. В. Парфенова. – М. : Юрлитинформ, 2005. – 96 с.

Одержано 23.09.2012

Рассмотрены проблемные вопросы определения процесуального статуса подозреваемого при задержании по подозрению в совершении преступления по новому Уголовному процессуальному кодексу Украины и предложено усовершенстовать процессуальные нормы в отношении подозреваемого.

Ключевые слова: подозреваемый, законное задержание, досудебное расследование.

Revealed the problems determining the procedural status suspect during detention on suspicion of committing a crime under the new Criminal Procedural Code of Ukraine and offered to improve procedural rules regarding suspect.

Keywords: supposed criminal, lawful detention, prejudicial inquiry.

L

УДК 351.741(477)

Марина Владиславівна Стаматіна,

заступник Харківського міського голови