Регламентація змагальності у досудовому провадженні за новим кпк україни та кпк республіки грузія: спільні та відмінні риси

Роботу присвячено аналізу кримінально-процесуального законодавства України (новий КПК України) та Республіки Грузія, що регламентує досудове провадження на предмет наявності у ньому змагальних елементів.

Ключові слова: змагальність, досудове провадження, законодавство України, законодавство Республіки Грузія, Європейський суд з прав людини.

Постановка проблеми. Однією з найсуттєвих новел нового Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК України) [1], в порівнянні з чинним КПК України [2], є поширення змагальних елементів на досудове провадження. Про запровадження змагальної процедури вирішення кримінально-процесуальних спорів між представниками протилежних сторін вже йшлося давно і неодноразово, оскільки саме такий порядок регламентований нормами Конституції України (ст. 129) [3], Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – ЄКПЛ) (ст. 6) [4], Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (IV розділ) [5], Концепції реформування кримінальної юстиції України (II розділ) [6] та ін., але далі наукових публікацій вчених-процесуалістів ці думки так і не йшли. І нарешті розробники нового КПК України взяли вказані ідеї до уваги та регламентували у новому КПК України змагальність не лише під час судового, а і під час досудового провадження (ст. 22) [1].

До тих пір, поки новий КПК України не набув чинності, існують побоювання, що встановлений порядок вирішення процесуальних конфліктів у досудових стадіях не запрацює належним чином. Щоб звести ці побоювання нанівець, вважаємо задоцільним розглянути особливості регламентації змагальності у досудовому провадженні Республіки Грузія. Ця держава має схожу політичну історію з Україною, але її законодавці встигли вже двічі з часів набуття незалежності змінити своє кримінальне-процесуальне законодавство (у 1998 та 2009 році) при цьому, в останньому КПК, що вступив у силу 1 жовтня 2010 року, законодавцю Республіки Грузія вдалося найбільш якісно реалізувати змагальність у досудовому провадженні серед усіх держав-учасниць СНД [7, с. 98].

Аналіз останніх публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Дослідженню змагальності в Україні присвячені роботи таких вчених-процесуалістів, як: Ю. М. Грошевий, Л. Б. Ісмаілова, С. О. Ковальчук, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, М. А. Маркуш, О. О. Мохонько, В. В. Назаров, М. О. Ноздріна, К. Р. Сейтназаров, Б. І. Яворський, О. Г. Яновська та ін., а ось порівняльному аналізу вітчизняного та іноземного досвіду її регламентації увага не приділялась.

Метою цієї статті є науковий результат, отриманий після вивчення досвіду регламентації змагальних елементів у досудовому провадженні в законодавстві Республіки Грузія у вигляді обґрунтування необхідності запозичення іноземного досвіду у цій частині правової регламентації.

Для досягнення даної мети необхідно виконати такі завдання: 1) проаналізувати регламентацію змагальності на досудових стадіях кримінального процесу в законодавстві України та Республіки Грузія; 2) знайти спільні та відмінні риси регламентації змагальності у досудовому провадженні вказаних держав; 3) вивчити звернення до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) громадян України, Республіки Грузія та інших держав-учасниць СНД щодо порушень ст.6 ЄКПЛ, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та регламентує окремі елементи змагальності.

В

© Рогальська В. В., 2012

иклад основного матеріалу дослідження. З прийняттям нового КПК в Республіці Грузія був закладений фундамент, заснований на принципі змагальності та рівноправності сторін кримінального судочинства, в межах якого основний акцент було здійснено на створення рівних умов для сторін обвинувачення та захисту для того щоб під час розслідування кримінальної справи вони мали можливість збирати повноцінні докази, а під час розгляду справи – надавати та представляти їх.

Під змагальністю, межі якої відповідно до КПК Республіки Грузії, поширюються на усі стадії процесу, законодавець має на увазі наступне: будь-яка сторона у передбаченому законом порядку має право заявити клопотання, отримати, витребувати за допомогою суду, надати та дослідити будь-який доказ, що має відношення до справи; суд зобов’язаний забезпечити сторонам рівні можливості захисту своїх прав та законих інтересів, не надаючи при цьому переваг жодній із сторін; суд не має права самостійно отримувати та досліджувати докази на підтримку обвинувачення чи захисту; отримання чи надання доказів належить виключно до компетенції сторін [8].

Розробники нового КПК України так само вирішили докорінно змінити форму досудового провадження, розширивши межі дії змагальності на досудовий етап кримінального судочинства. При цьому, у статті 22 КПК України розтлумачили сутність цієї засади, яка полягає у самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, а саме: шляхом збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також шляхом реалізації інших процесуальних прав [1].

Але для того, щоб констатувати панування змагального кримінального процесу на усіх його стадіях, лише нормативного закріплення в кримінально-процесуальному законодавстві змагальності не достатньо. Про її реалізацію в досудовому провадженні можна вести мову лише за сукупності наступних ознак: 1) наявності двох протилежних сторін; 2) процесуальної рівності сторін; 3) існування незалежного та неупередженого від сторін суду. З метою з’ясування наскільки регламентована змагальність у досудових стадіях кримінального процесу в Україні та Республіці Грузія необхідно проаналізувати законодавство вищевказаних держав на предмет правового регулювання саме цих положень у досудовому провадженні.

Згідно з КПК Республіки Грузія у досудовому провадженні стороною обвинувачення є прокурор та слідчий. При цьому прокурор є процесуальним керівником слідчого. Потерпілий не є стороною у кримінальному процесі. Він прирівнюється за своїм статусом до свідка. Але після винесення стороною обвинувачення постанови про визнання особи потерпілою, він, окрім прав та обов’язків, що має свідок, додатково наділяється такими правами у досудовому провадженні: знати про пред’явлене обвинувачення, безкоштовно отримувати копії постанов про припинення кримінального переслідування та/або слідства та інші кінцеві рішення суду тощо. Окрім цього, органи, які ведуть процес, зобов’язані у письмовому вигляді повідомляти потерпілих про місце та час провадження: першого представлення обвинуваченого суду-магістрату, досудових засідань, судових засідань щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу чи про укладення процесуальної угоди. Тим самим забезпечується можливість потерпілого бути у курсі основних рішень, що приймаються у справі, приймати участь та впливати на хід проведення окремих процесуальних та судових дій шляхом висловлення своєї думки з цього приводу [8].

Відповідно до нового КПК України, до сторони обвинувачення, окрім слідчого та прокурора, на якого також покладено виконання функції процесуального керівництва досудовим розслідуванням, відноситься керівник органу досудового розслідування, а також потерпілий, його представник та законний представник в окремих випадках (п. 19 ч. 1 ст. 3) [1]. Це свідчить про те, що процесуальний вплив потерпілого, його представника та законного представника за новим КПК України є більшим, аніж за КПК Республіки Грузія, де вказані учасники не можуть претендувати на забезпечення рівних прав та можливостей у порівнянні із стороною захисту, бо не відносяться до представників сторони обвинувачення. Але вважати це порушенням змагальних правил теж не можна, оскільки права потерпілого у кримінальному провадженні повинні захищатися державними органами, що здійснюють досудове провадження, позиція у кримінальному провадженні яких повинна співпадати із позицією потерпілого. Та результати проведеного анкетування серед українських практичних працівників, свідчать про те, що у 80,5% позиції потерпілого та слідчого по кримінальному провадженню не співпадають [7; с. 157], тому з метою активізації обвинувальної діяльності посадових осіб, які ведуть досудове провадження і тим самим посилення змагальності між сторонами на цьому етапі, на нашу думку більш прийнятним є саме той склад представників сторони обвинувачення, що закріплений у новому КПК України.

Стороною захисту у досудовому провадженні Республіки Грузія є захисник та обвинувачений. Під останнім законодавець має на увазі особу, щодо якої існують достатні підстави (курсив наш. – В. Р.) підозрювати її у вчиненні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом Республіки Грузії [8]. Тобто, статус «підозрюваного», «обвинуваченого» та «підсудного» об’єднані у єдине поняття «обвинувачений». Отже, від самого початку провадження особа, щодо якої здійснюється переслідування, має право скористатися будь-яким правом, передбаченим у законі, не чекаючи поки органи, які ведуть процес, вирішать надати їй певний статус шляхом винесення відповідної постанови.

В Україні процесуальні статуси «підозрюваної» та «обвинуваченої» особи різняться. До того ж за новим КПК України, підозрюваним вважається особа, яку затримали за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або щодо якої обрали запобіжний захід, або щодо якої існує достатньо доказів (курсив наш. – В. Р.) для підозри її у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 276) [1].

За практикою ЄСПЛ (рішення у справах: Eckle v Germany (1982) [9], Foti and others v Italy (1982) [10]) обвинувачення (кримінальне переслідування) розпочинається з офіційного повідомлення особі компетентним органом державної влади про наявність припущення (курсив наш. – В. Р.) про те, що цією особою вчинене кримінально каране правопорушення та інших заходів, що припускають таку підозру. Отже, процедура набуття статусу «підозрюваного» («обвинуваченого») у КПК обох держав не зовсім узгоджується з практикою ЄСПЛ, оскільки законодавці обох держав у своїх КПК не передбачили можливість набуття статусу «підозрюваного» («обвинуваченого») особам, які, не повідомлені про розпочате проти них кримінальне переслідування, але які усвідомлюють діяльність посадових осіб, що здійснюють досудове провадження, як таку, що направлена на їх викриття у вчиненні кримінального правопорушення, а залишили можливість набуття цього статусу лише після винесення стороною обвинувачення відповідного рішення (повідомлення про підозру чи постанову про притягнення як обвинуваченого). До того ж законодавець України «відтягнув» момент повідомлення особі про підозру як можна довше, регламентувавши, що це можна зробити лише після зібрання достатніх доказів, а не за наявності припущень (як це передбачено в рішеннях ЄСПЛ) чи наявності підстав вважати (як це передбачено в КПК Республіки Грузія), що саме ця особа вчинила злочин.

Як уже було зазначено, за чинним КПК Республіки Грузія сторони у досудовому провадженні мають рівні права. Обвинувачений має право самостійно або за допомогою захисника проводити розслідування, у законний спосіб отримувати та надавати будь-які докази, клопотати про проведення слідчих дій або витребування доказів, що необхідні йому для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності. Докази, що зібрані обвинуваченим, мають рівну силу з доказами, зібраними стороною обвинувачення. Якщо для отримання доказів потрібно провести слідчі дії, то обвинувачений або захисник звертаються з клопотанням до суду про їх проведення [8].

Схожі права мають представники сторони захисту і за новим КПК України. Так, вони мають право збирати і подавати докази, заявляти клопотання про проведення процесуальних дій та брати у них участь. Як і в кримінально-процесуальному законодавстві Грузії, відповідно до КПК України, захисниками у кримінальному провадженні можуть бути лише адвокати, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру адвокатів [1; 8].

У досудовому провадженні функцію правосуддя здійснює суддя-магістрат, який приймає рішення щодо: проведення слідчих дій, пов’язаних з обмеженням конституційних прав громадян (огляд, обшук, виїмка, примусове відібрання зразків для експертних досліджень, ексгумація тощо), застосування заходів процесуального примусу (накладення арешту на майно, відсторонення від посади, привід до суду, тощо), застосування до обвинуваченого запобіжних заходів, а також розглядає скарги на дії та рішення органів, які ведуть процес [8].

Відповідно до нового КПК України, у досудовому провадженні створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків повинен слідчий суддя. Так, виключно слідчий суддя приймає рішення щодо застосування усіх, окрім виклику слідчим чи прокурором, заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132) [1]. До того ж лише суд за новим КПК України має право приймати рішення про проведення слідчих (розшукових) дій, які обмежують конституційні права громадян. Але рішення про проведення освідування, чомусь і надалі здійснюється за рішенням сторони обвинувачення (ст. 241) [1], попри те, що під час примусового проведення цієї процесуальної дії обмеження конституційних прав особи можуть бути не меншими, ніж під час інших слідчих (розшукових) дій, рішення про проведення яких приймає слідчий суддя. Також на суд покладено обов’язок розглядати скарги та клопотання сторін на досудових стадіях процесу [1].

Таке розширення юрисдикції суду у досудових стадіях кримінального процесу України та Республіки Грузія є дієвим механізмом забезпечення незалежного підходу держави до захисту конституційних прав та свобод громадян і об’єктивною необхідністю для забезпечення змагального судочинства протягом усіх його стадій.

Для того, щоб дізнатися наскільки реалізовується змагальність у реальному житті, доцільно проаналізувати звернення громадян Республіки Грузія до ЄСПЛ щодо порушень ст. 6 ЄКПЛ, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та регламентує окремі елементи змагальності, оскільки результати такого аналізу можуть свідчити про вдоволеність та віру у справедливість свого національного судочинства громадян - скаржників.

Так, якщо в 2008 році Республіка Грузія займала перше місце по кількості скарг до ЕСПЛ на одиницю населення [11], то відповідно до звітів ЄСПЛ за період з 2009 по 2011 рр. ситуація суттєво змінилася. Так, за вказаний період до ЄСПЛ з Республіки Грузія надійшло 9906 скарг (для порівняння: з Російської Федерації – 114088, з України – 30680, з Республіки Молдова – 11436, з Азербайджанської Республіки ‒ 4050, з Республіки Вірменія ‒ 2686). Найбільша кількість справ з тих, що надійшли до ЄСПЛ стосувалась перш за все порушення норм, що закріплені у ст. 6 ЄКПЛ, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. За цими показниками, Республіка Грузія займає 4 місце серед 5 держав-учасниць СНД (РФ – 283, Україна – 269, Республіка Молдова – 40, Азербайджанська Республіка – 26, Республіка Грузія – 7, Республіка Вірменія – 5) [11].

На основі проведеного в межах статті наукового дослідження можна зробити висновок, що в КПК обох держав законодавці регламентували приблизно однакову змагальну процедуру вирішення кримінально-процесуальних конфліктів між протилежними сторонами у досудовому провадженні. Питання лише в тому, що в Україні ця процедура почне діяти з 19 листопада 2012 року, а в Республіці Грузія вона вже працює два роки, і судячи з аналізу звернень громадян держав – учасниць СНД до ЄСПЛ щодо порушень ст. 6 ЄКПЛ, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та регламентує окремі елементи змагальності, працює відмінно. Отже у нас є чудова нагода вчитися не на своїх помилках, а використати набутий позитивний досвід Республіки Грузія при впровадженні у практичну діяльність положень КПК України, що регламентують досудове провадження.

Дані висновки є підставою для подальших наукових розвідок за наступними напрямками: 1) процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як нова форма прокурорського нагляду за додержанням законів; 2) засади кримінального провадження за новим КПК України.

Список використаних джерел: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України. – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с. 2. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/4651-17. 3. Конституція України : від 28 черв. 1996 р. – К. : IBA, 1996. – 52 с. 4. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод : від 4 листоп. 1950 р. // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К. : Парлам. вид-во, 2000. – С. 27–63. 5. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : схвал. указом Президента України від 10.05.2006 № 361/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 19. – С. 23–37. 6. Концепція реформування кримінальної юстиції України : затв. указом Президента України від 8 квіт. 2008 р. // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – № 12. – Ст. 486. 7. Рогальська В. В. Змагальність у досудовому провадженні : монографія / В. В. Рогальська ; за наук. ред. д-ра юрид. наук, проф. Л. М. Лобойка. – Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 172 с. 8. Меишвили З. Путеводитель по новому уголовно-процессуальному кодексу Грузии / З. Меишвили [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lega-laid.ge/cms/site_images/ UNDP%20brochures/rus/CPC_RUS.pdf. 9. Eckle v Germany (1982) (Appl. No. 8130/78, 15 July 1982) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.coe.int/. 10. Foti and Others v Italy (1982) (Appl. Nos. 7604/76, 7719/76, 7781/77, 7913/77, 10 December 1982) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.coe.int/. 11. Annual report 2008, 2009, 2010, 2011 of the European Court of Human Rights (provisional edition) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.coe.int.

Одержано 24.09.2012

Работа посвящена анализу уголовно-процессуального законодательства Украины (новому УПК Украины) и Республики Грузия, которое регламентирует досудебное производство на предмет наличия в нём состязательных элементов.

Ключевые слова: принцип состязательности, досудебное производство, законодательство Украины, законодательство Республики Грузия, Европейский суд по правам человека.

This work is devoted to the analysis of the legislation of the Criminal Procedure Code of Ukraine (the new Code of Criminal Procedure) and the Republic of Georgia that regulates a pretrial procedure for the purpose a presence in him of controversial elements.

Keywords: controversial, pretrial procedure, the legislation of the Ukrainian legislation, the legislation of the Republic of Georgia, the European Court of Human Rights.

L

УДК 343.1:343.131.8

Вікторія Василівна Рожнова,

професор кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент