Реформування системи судово-експертних установ на сучасному етапі

Розглянуто систему експертних установ України та думки науковців щодо її реформування. Приділено увагу організації діяльності експертної служби Міністерства внутрішніх справ. Окреслено напрямки вдосконалення організації експертних установ в умовах змагальної системи судочинства.

Ключові слова: експертна діяльність, судово-експертні установи.

Організація діяльності судово-експертних установ на Україні сьогодні є предметом дискусії з боку науковців та постійно обговорюється на науково-практичних конференціях й у публікаціях вчених-криміналістів. Особливо питання актуальне з введенням в дію нового Кримінального процесуального кодексу та впровадженням змагальної системи судочинства. Одним з проблемних питань є наявність експертних установ у складі міністерств, на які покладено функції здійснення оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства, що, на думку певної групи вчених, суперечить принципу незалежності судово-експертної діяльності. Розглянемо питання щодо залежності експертів ОВС від слідчих та осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Начальники райвідділів ОВС несуть відповідальність за організацію роботи підпорядкованого підрозділу, в тому числі за якісне, швидке та повне розкриття й розслідування злочинів. У всіх цих заходах, направлених на розкриття злочинів, приймають участь співробітники НДЕКЦ, які при виконанні своїх обов’язків підпорядковуються начальнику відповідного райвідділу міліції. Але при цьому він не втручається в діяльність співробітників НДЕКЦ, до якої їх залучають (участь в роботі слідчо-оперативних груп чи виконанні експертиз), що передбачено відомчими нормативними актами.

Основним суб’єктом кримінальний процесу, на який покладено функцію доказування при розслідуванні кримінальних справ на досудовому слідстві, є слідчий. У своїй діяльності він взаємодіє з експертами НДЕКЦ під час проведення слідчих дій, при призначенні судових експертиз, а також у процесі отримання консультацій протягом всього розслідування. Основним принципом взаємодії слідчого зі спеціалістами при проведенні слідчої дії є обумовлена кримінально-процесуальним законодавством його керівна роль під час її організації та проведення. Слідчий – суб’єкт збирання та використання доказів. Спеціаліст сприяє йому в цьому, застосовуючи свої спеціальні знання, вміння та навички, науково-технічні засоби та методи в межах своєї компетенції. За кінцевий результат проведення слідчої дії відповідає слідчий. Однак це не означає, що він має право втручатися у процес застосування спеціалістом науково-технічних засобів і використання методів, заснованих на його професійних знаннях. Це є прерогативою винятково спеціаліста, і будь-яке втручання слідчого в його діяльність негативно відобразиться на кінцевому результаті. Отже, іншим принципом взаємодії є незалежність спеціаліста, його процесуальна самостійність, рівноправність зі слідчим.

В структурі МВС будь-якого рівня органи дізнання, слідчі та експертні підрозділи знаходяться, так би мовити, на одній горизонталі і не пов’язані відносинами підпорядкованості. У разі залучення експертів НДЕКЦ у ролі спеціалістів при проведенні слідчих дій слідчий не може наказати експерту виконувати (чи не виконувати) певну роботу, або якимось чином вплинути на її результат. Також само слідчий або оперуповноважений не можуть впливати на хід проведення та результати експертного дослідження. Серед повноважень начальників слідчих підрозділів, регламентованих відомчими наказами, також не передбачено виконання будь-яких дій, спрямованих на втручання в діяльність експертів. Тобто, фактично незалежність експерти не залежать від працівників слідчих та оперативних підрозділів ОВС. З цього зрозуміло, що наявність експертних установ у структурі МВС не суперечить принципу незалежності судової експертизи.

С

© Пиріг І. В., 2012

еред вчених та практиків існують різні точки зору на проблему реорганізації експертних установ. На думку А. П. Заєця, який підтримує об’єднання експертних закладів у складі Міністерства юстиції України «підпорядкування Міністерству юстиції України науково-дослідних інститутів судових експертиз позитивно позначається на їх розвитку і відіграє важливу роль у здійсненні судово-експертної діяльності» [1, с. 12]. П. І. Репешко пропонує утворити при Кабінеті Міністрів України Державний департамент судово-експертного забезпечення правосуддя та підпорядкувати йому всі існуючі державні експертні установи, включаючи бюро судово-медичних і судово-психіатричних експертиз Міністерства охорони здоров’я, а також «передати новоутвореному Департаменту атестовані судово-експертні кадри, а також приміщення, устаткування, прилади, технічні засоби, архіви, колекції та бібліотеки спеціальної наукової, додаткової й експертної літератури» [2, с. 236].

Остання пропозиція уявляється нам неправильною, а за сучасних умов – і практично нездійсненною з багатьох причин. Утворення при Кабінеті Міністрів України зайвого департаменту в умовах реформування адміністративно-управлінського апарату само по собі буде сприйнято громадськістю негативно. Іншою проблемою є визначення статусу працівників департаменту, їх соціального та матеріального забезпечення. Об’єднати в одній організації медичного працівника, офіцера міліції чи збройних сил та державного службовця з визначенням їх єдиного статусу практично неможливо. Передача приміщень та устаткування на баланс департаменту взагалі уявляється абсурдним. Наприклад, кабінети судових експертів у райвідділах ОВС розташовані в основному у будівлі самого райвідділу, а приміщення, призначені для проведення судово-медичної експертизи, – поруч з обласним моргом. Зрозуміло, що такі приміщення не можна поділити чи об’єднати. Архіви, колекції, бібліотеки, що знаходяться в ОВС, також не можна забрати, тому що вони рівною мірою використовуються експертами, слідчими, оперуповноваженими. Зазначене можна віднести і до устаткування інших міністерств.

Зосередження експертних закладів лише у Міністерстві юстиції теж має негативні сторони. Свого часу А. І. Вінберг стосовно тільки одного з видів експертної діяльності зазначав: «Наділити орган управління одного з міністерств країни державно-владними повноваженнями з регулювання науково-дослідної роботи судово-експертних установ країни неможливо, тому що це суперечило б конституційному статусу міністерства (не говорячи вже про те, що в діяльності органа управління цього міністерства неминуче з’являлися б вузьковідомчі інтереси, які б деякою мірою зачіпали права судово-експертних установ, що перебувають у підпорядкуванні іншого відомства країни)» [3, с. 36].

Аналізуючи досвід експертного забезпечення правосуддя в державах далекого зарубіжжя, А. П. Заєць зосереджував увагу на експертних службах США. Федеральне бюро розслідувань (ФБР) має велику науково-дослідну установу, що проводить експертизи за завданнями співробітників ФБР, які розслідують кримінальні злочини федеральної юрисдикції, а також на прохання штатних і місцевих слідчих у випадках, коли лабораторія штату не має необхідних спеціалістів чи обладнання. Власні експертні установи федерального рівня мають деякі спеціальні відомства, наприклад, Міністерство оборони, Податкова служба, Управління по боротьбі з наркоманією, поштове відомство та ін. Експертизи в лабораторіях штату проводяться за завданнями органів розслідування штату: Бюро кримінального розслідування, управління дорожньої поліції тощо. В цих лабораторіях можуть проводитися експертизи на прохання місцевих органів розслідування: міської поліції та шерифа. Відомчі лабораторії проводять дослідження за завданнями співробітників даного відомства. Поряд з державними лабораторіями, що обслуговують систему на рівні федерації і штатів, влада міст та районів в особі поліцейських управлінь і шерифів утворює свої лабораторії, юрисдикція яких обмежена тими муніципальними або адміністративними округами, що фінансують їх діяльність [1, с. 10]. Тобто Федеральне бюро розслідувань та поліція США мають свої експертні заклади. Про це також свідчить дослідження Г. П. Прошиної [4].

Сьогодні, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється у державних спеціалізованих установах до яких належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України [5].

Розглядаючи систему експертних установ на Україні, можна відмітити, що найбільш розвинутими й потужними з них є науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції та експертна служба Міністерства внутрішніх справ України, про що свідчать статистичні дані. Експертні підрозділи обох міністерств протягом багатьох років плідно співпрацюють, про що свідчать створені спільно останніми роками методики дослідження за основними видами експертиз. Специфіка експертної діяльності інших, зазначених у Законі міністерств також, на нашу думку, не викликає сумнівів. З урахування викладеного вище та міжнародного досвіду, зазначену систему експертних установ на Україні потрібно залишити, тому що особливих протиріч в їх практичній діяльності не спостерігається.

Загалом, усі пропозиції, пов’язані з централізацією експертної діяльності на сучасному етапі, на нашу думку, не можуть розглядатися позитивно, особливо в умовах переходу до змагального кримінального процесу. Навряд чи експерти обвинувачення та захисту зможуть надати суду об’єктивні висновки, якщо вони є працівниками однієї установи і підпорядковані одному керівнику.

З набуттям чинності нового КПК України та впровадженням змагальної системи судочинства також потрібно розвивати систему експертних установ недержавної форми власності, що виступатимуть експертами сторони захисту. Реформуванню та вдосконаленню підлягають також окремі напрямки діяльності існуючих експертних установ. Наприклад, ми погоджуємось з думкою Л.М. Головченко з приводу необґрунтованості існування законодавчого дозволу на проведення експертною службою МВС України експертиз у цивільних та господарських справах [6, с. 27]. На нашу думку, ці експертизи повинні виконуватися експертними підрозділами Міністерства юстиції України. Винятком мають бути повторні експертизи, проводити які, для об’єктивності дослідження, повинні експерти різних відомств.

Список використаних джерел: 1. Заєць А. П. Організаційні проблеми судово-експертної діяльності / А. П. Заєць // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук.-практ. матеріалів. – Вип. 4 / М-во юстиції України, Харк. наук.-досл. ін-т судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; ред. колегія: А. П. Заєць, М. Л. Цимбал, В. Ю. Шепітько та ін. – Х. : Право, 2004. – С. 8–12. 2. Репешко П. І. Щодо організаційних питань забезпечення незалежності та об’єктивності судової експертизи / П. І. Репешко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук. праць. – Вип. 9 / ред. кол.: М. Л. Цимбал, В. Ю. Шепітько, Л. М. Головченко та ін. – Х. : Право, 2009. – С. 231–238. 3. Винберг А. И. Совершенствование деятельности судебно-экспертных учреждений по технико-криминалистическому обеспечению раскрытия и расследования преступлений : учеб. пособие / А. И. Винберг. – М. : Акад. МВД СССР, 1988. – 77 с. 4. Прошина Г. П. Криминалистическая экспертиза в уголовном процессе США : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Прошина Г. П. – М. : Ин-т США Акад. наук СССР, 1973. – 24 с. 5. Про судову експертизу : закон України від 25 лют. 1994 р. № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Зі змінами. 6. Головченко Л. М. Деякі питання нормативно-правового регулювання організації судово-експертної діяльності в Україні / Л. М. Головченко // Весы Фемиды. – 2000. – № 3 (15). – С. 25–28.

Одержано 25.09.2012

Рассмотрена система экспертных учреждений Украины и мнения учёных об их реформировании. Уделено внимание организации деятельности экспертной службы Министерства внутренних дел. Определены направления усовершенствования организации экспертных учреждений в условиях состязательной системы судопроизводства.

Ключевые слова: экспертная деятельность судебно-экспертные учреждения.

The system of expert establishments of Ukraine and opinion of scientists is considered about their reformation. Paid attention organization to activity of expert service of Ministry of internal affairs. Directions of improvement of organization of expert establishments are certain in the conditions of the contention system of rule-making.

Keywords: expert activity, judicial-expert establishments.

L

УДК 343.98

Оксана Василівна Пчеліна,

доцент кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук