1.3 Фінансування діяльності організації

Генеральна конференція що з робочої програмою приймає підготовлений Генеральним директором і минулий через Виконавчу раду проект дворічного бюджету. Вона визначає і шкалу внесків до бюджету окремих держав-членів, яка орієнтується на ставку внесок у Організацію Об'єднаних Націй. Генеральна конференція стверджує проект програми, щодо різноманітних служб Секретаріату і передбачене при цьому штатний розклад.Неиспользованние кошти, які у останні роки з'явилися через неповного витрати резерву у разі коливань валютних курсів, після фінансового звіту або повертаються держав-членів відповідність до квотою внесків, або записуються як аванс у майбутнє.

Нині найбільшу частку у бюджет вносять Японія (25%), Німеччина (13%), Франція (9%), Італія (7%), Великобританія (7%), потім ідуть Канада (4%) та горда Іспанія (3%). Найнижча ставку внесок у 0,001% мають 40 держав-членів, у тому числі більшість є розвиваються. З 1986 року бюджет ЮНЕСКО реально знизився, і з початку 1990-х років залишився тому ж рівні. На початок ХХІ сторіччя бюджет становив 544 мільйона доларів.

Поруч із країнами з регулярного бюджету, Організація має ще й позабюджетними коштами, призначених насамперед на оперативну діяльність ЮНЕСКО в державах-членах. Ці кошти надходять з інших установ системи ООН, від регіональних банків розвитку та інших регіональних організацій, соціальній та формі добровільних пожертв від окремих держав-членів, наприклад, в цільові фонди (>funds-in-trust,fonds-en-depot), але й від неурядових громадських організацій і навіть від окремих особистостей. Дані величині та призначення цих внесків видають у ролі інформації для Генеральної конференції. Коли період із 1983 по 1987 роки ці гроші скоротилися з 197 до 144 мільйона доларів і потім злегка збільшилися, 1999 року сума 263 мільйона доларів вперше засвідчувала значному зростанні. У цьому впадає правді в очі, частка фондів ООН помітно знизилася проти цільовими засобами на проекти технічної допомоги з джерел, включаючи цільові фонди. Після вступу численних держав "третього світу", стали незалежними наприкінці 1950-х років, і наступного для цього універсалізацією Організації у ній змінився загальнополітичний клімат: центрі уваги стали протиріччя Північ-Південь, накладаючись у своїй на триваючу остаточно 80-х конфронтацію Схід-Захід. У своїй роботі у час ЮНЕСКО керуватися такими принципами:

- прозорість, відповідальність, оцінка по досягнутих результатів;

- досконалішамежсекторальная координація, міждисциплінарний підхід;

- ефективніше керівництво персоналом;

- мобільність і ротація кадрів;

- заохочення духу ініціативи;

- просування жінок на керівні посади;

- географічно справедливий розподіл позицій всередині Секретаріату, і навіть по-різному і консультантів.

Інструментами втілення цих принципів стануть:

- оптимізація вищої ланки управління ЮНЕСКО;

- зміцнення позицій ЮНЕСКО на місцях;

- неухильне виконання рекомендацій зовнішньогоАудитора;

- зміцнення Служби внутрішнього контролю;

- використання місцевих кадрів, особливо у країнах, де ЮНЕСКО ще представлена.

Автор вітає рішення Комітету допомоги розвитку ОЕСР піднятисоответвующий коефіцієнт для ЮНЕСКО із 25-ма% до 44%, що означає визнання значного вкладу Організації. Автор також переконана, що це коефіцієнт слід збільшити до 75%.

ЮНЕСКО повинна сконцентруватися на скороченому кількості пріоритетних програм, де компетенція ЮНЕСКО і її роль лідера загальноприйняті і незаперечні. Це

вимагає консультації всіх зацікавлених сторін – завдання складне і трудомістка, потребує мужності, рішучості й терпіння. Фінансування програм з позабюджетних коштів – іще одна виклик Організації. Ми є свідками зростання позабюджетних коштів у тлі зменшення основного бюджету. Має бути знайдено баланс між двома складовими.

Політика покриття витрат ЮНЕСКО повинна знизити тиск на основний бюджет. Без такої політики основний бюджет стає менш ефективним. Це завдання ЮНЕСКО має вирішити, гармонізуючи своєї діяльності із загальною практикою системи ООН. Підсумовуючи параграфа можна сказати, що бюджет ЮНЕСКО скромніше амбіцій. Проте треба бути реалістами: у роки кризи ЮНЕСКО повинна ефективніше використовувати наявні ресурси, знижувати адміністративні витрати, модернізувати свою структуру, ставати гнучкішою і досконалої організацією. Виконання програм має користуватися пріоритетом стосовно адміністративної діяльності.

Підіб'ємо підсумок глави. Організація об'єднаних націй з питань освіти, науку й культури – це міжурядова організація, спеціалізований заклад ООН. Заснована в 1946 р. Цілі ЮНЕСКО: внесок у світу та безпеки через заохочення міжнародного співробітництва у сфері освіти, науку й культури; забезпечення законності та справедливості яких, правами людини і основні свободи незалежно від раси, статі, мови чи то релігії згідно зі Статутом ООН. Членами ЮНЕСКО є 183 держави, включаючи Російську Федерацію.