Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші

1. Товарна форма організації виробництва. Суб’єкти та об’єкти товарних відносин.

2. Товар як економічна категорія. Основні властивості товару.

3. Закон вартості, його сутність та функції.

4. Суть та функції грошей.

5. Грошовий обіг та його закони.

6. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки.

Методичні рекомендації

Товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Основними рисами товарного виробництва є:

1) суспільний поділ праці;

2) приватна власність на засоби виробництва;

3) повна соціально-економічна відокремленість виробників;

4) економічні зв’язкі між відокремленими товаровиробниками через обмін;

5) стихійний та анархічний характер розвитку.

Існує два типи товарного виробництва: просте і розвинуте.

В економічній теорії існують дві групи теорій аналізу вартості товару:

- теорії об'єктивної вартості – з акцентом на витрати виробництва;

- теорії суб'єктивної корисності – з акцентом на здатність товарів задовольняти потреби.

До теорій об'єктивної вартості належать:

1. Теорія трудової вартості – розроблена представниками класичної школи політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс). Відповідно до цієї теорії, саме витрати праці на виробництво товарів визначають їхню вартість.

2. Теорія трьох факторів виробництва Ж.- Б. Сея. Її сутність полягає в тому, що вартість створюється не тільки працею, але й іншими факторами виробництва: землею й капіталом. Кожний із власників факторів виробництва має право на дохід відповідно до його внеску у виробництво.

3. Інституціональні теорії – відзначають, що основним джерелом будь-якої вартості є саме інформація, а не фізичні або психічні зусилля працівників.

Теорії суб'єктивної корисності:

1. Теорія граничної корисності У. Джевонса, К. Менгера, Ф. Візера й ін. – благо тим цінніше, чим більшою є потреба в ньому й чим більш рідким воно є, іншими словами , чим вище гранична корисність останньої спожитої одиниці блага.

2. Неокласична теорія (А. Маршалл) поєднує теорію граничної корисності й теорію факторів виробництва. Відповідно до цієї теорії, ціна залежить як від попиту (який визначається цінністю блага), так і від пропозиції (яке визначається витратами виробництва). Цей підхід поділяв також український учений М. Туган-Барановський.

Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Найважливішими характеристиками товару є його споживча вартість і вартість.

Здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини називається споживною вартістю.

За способом споживання або використання людьми споживні вартості поділяються на три основних види: предмети споживання, засоби виробництва й послуги.

Споживну вартість має будь-який продукт, вона (вартість) є категорією вічною. Категорія споживної вартості дозволяє виявити зв'язок між властивостями товару й потребами людей, їхнім характером, структурою й обсягом. Можливість така зумовлена тим, що споживна вартість має дві сторони. По-перше, це вся сукупність властивостей товару, по-друге, це відношення властивостей товару до потреб людини.

Споживна вартість виступає об'єктом вивчення політекономії, тому що вона у своїй суспільній властивості виступає як носій виробничих відносин людей і, у першу чергу, мінової вартості.

Продукт, ставши товаром, повинен мати й другу властивість (перша – споживна вартість) – спроможність обмінюватися на інші товари, бо інакше не відбудеться акт його продажу–купівлі.

Ця властивість товару обмінюватися на інші товари отримала назву мінової вартості. Або можна сказати інакше, мінова вартість – це така кількісна пропорція, у якій один товар обмінюється на інший.

Праця, що виробляє товари, створює другу властивість товару – вартість.

Товар має двоїсту природу: він являє собою єдність споживної вартості та вартості. Мінова ж вартість є форма, у якій вартість проявляється на ринку.

Закон вартості — це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції :

• стихійно регулює суспільне виробництво;

• стимулює розвиток продуктивних сил суспільства;

• зумовлює економічну і соціальну диференціацію товаровиробників.

Гроші – загальний еквівалент, на який обмінюються всі товари, результат об’єктивного історичного процесу розвитку обміну, засіб вираження вартості будь-яких товарів або все те, що приймається в оплату за товари та послуги. Функції грошей: міра вартості (еквівалент вартості всіх товарів); засіб обігу (обслуговують процес обігу товарів).

Загальний закон грошового обігу – кількість грошей, необхідна державі для нормального обігу, прямо пропорційна кількості товарів та рівню їхніх цін і обернено пропорційна швидкості обігу грошей. Формула Фішера або “рівняння обігу”: M V = P Q. Попит на гроші – попит на їх певний запас, що існує на певний фіксований у часі момент. Пропозиція грошей визначається банківською системою у процесі взаємодії Центрального та комерційних банків країни.

Інфляція – стійке зростання загального рівня цін, що призводить до знецінення грошей. Види: помірна, повзуча, гіперінфляція.

Антиінфляційна політика держави – це сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ. Антиінфляційна політика має два види: адаптивна політика і активна політика (“шокова терапія”).