2 Перелік тем і питань для самостійного опрацювання Тема 1 Предмет і метод політичної економії

1. Предмет політичної економії.

2. Методи політичної економії.

3. Функції політичної економії.

Методичні рекомендації

Предметом політекономії є лише соціально-економічна сутність виробництва, тобто ті виробничі (економічні) відносини, якім виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва. Політекономія дає можливість відповісти не тільки на питання: що, як і для кого потрібно виробляти, але і на питання більш суттєві: чим визначається характер виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ?

Кожна наука має свої методи пізнання, вивчення суті економічних процесів. Метод політичної економії – система теоретичних підходів, способів, засобів, прийомів і операцій, за допомогою яких пізнають економічні процеси, виробничі відносини, економічні закони та механізми їхньої дії. Політична економія виконує наступні функції: пізнавальну, теоретичну, практичну, ідеологічну, методологічну.

Економічна категорія – логічне поняття, що відображає процеси економічного життя суспільства. Економічні закони – причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами. Розрізняють:

• усезагальні (відображають співвідношення між продуктивними силами і виробничими відносинами та їх взаємодію);

• загальні (відображають взаємозв’язок між продуктивними силами та організаційно-економічними відносинами);

• специфічні (розкривають рівень розвитку організаційно - та соціально–економічних виробничих відносин).

Економічна політика – система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами і спрямованих на регулювання економічних процесів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення предмета політичної економії.

2. Дайте визначення суті економічного закону і назвіть основні їх види.

3. Чим відрізняються економічні категорії від економічних законів природи?

4. Назвіть методи, які використовує політична економія.

5. Назвіть функції політекономії. Яке місце політичної економії у системі економічних наук?

Література: [17, с. 23–45; 18, с. 5–44; 22, с. 9–44; 26, с. 51–67].

Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

1. Виробництво і його основні фактори.

2. Виробничі можливості та продукт суспільства.

3. Загальні властивості продукту. Структура і форми суспільного продукту.

4. Продуктивні сили суспільства і їх структура.

Методичні рекомендації

Виробництво – процес суспільний, оскільки люди вступають між собою у певні відносини, проводять спільну економічну діяльність. У процесі виробництва задіяні як речові фактори (матеріальні ресурси), так і особисті (людина, яка приводить у дію ці ресурси). Процес виробництва можливо визначити як процес поєднання факторів виробництва, речових та особистих.

Серед ресурсів, що створені природою, особливе місце посідає земля, яка об’єднує всі ресурси, що мають природне походження, вони слугують матеріальною основою для створення нового продукту, на них спрямовуються людська праця, їх називають предметами праці.

Ресурси, що створені людською працею, визначають як капітал – фізичний та грошовий. Сукупність пристроїв, за допомогою яких людина впливає на природу, на предмети праці отримали назву засобів праці.

Роль особистого фактора виробництва виконує людина, носій такого унікального ресурсу, як праця. Працею називають доцільну діяльність людини, спрямовану на досягнення певного результату, отримання доходу – грошового чи натурального.

Одним із завдань економічної науки є обґрунтування шляхів ефективного використання обмежених ресурсів Обмеженість ресурсів визначає альтернативність їх використання.

Економічний вибір можна здійснити за допомогою кривої виробничих можливостей.

Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Суспільне виробництво включає в себе два види виробництв: матеріальне та нематеріальне виробництво.

Суспільний продукт як об’єкт взаємодії виробничих відносин та економічних інтересів є економічною категорією, що виражає відносини, які формуються у процесі його виробництва і руху за фазами відтворення між громадянами та державою, між товаровиробниками, між ними та державою.

Продуктивні сили – взаємозв’язок особистого та речового факторів виробництва. Виробничі відносини – відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ. Економічні відносини – це поєднання організаційно-економічних та соціально-економічних відносин.

До організаційно-економічних відносин включають відносини, пов’язані з організацією виробництва. Вони характеризують сам процес виробництва, комбінацію його факторів і незалежні від нього соціально-економічні форми.

Соціально-економічні відносини пов’язані з привласненням факторів та результатів виробництва.