Питання для самоконтролю

1. Які існують форми сукупного продукту?

2. У чому суть відтворення? Охарактеризуйте його види.

3. За яких умов забезпечується рівноважний обсяг національного виробництва?

4. Розкрийте відмінності між валовим внутрішнім продуктом і національним продуктом.

5. Визначте показники чистого внутрішнього продукту і національного доходу.

Література: [15, с. 115–150; 22, с. 468–480; 26. с. 530–543].

Тема13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою

1. Економічне зростання: сутність, типи і фактори та економічний розвиток.

2. Економічні цикли та економічні кризи.

3. Зайнятість: сутність, форми та ефективність.

4. Теорії зайнятості та відтворення робочої сили.

5. Неповна зайнятість і безробіття, механізмі відтворення робочої сили.

6. Фактори та показники розширеного відтворення робочої сили.

Методичні рекомендації

Економічне зростання – тривале збільшення виробничого потенціалу економіки. Чинники економічного зростання: природно-економічні, або чинники пропозиції (ті, що визначають можливості збільшення обсягів виробництва товарів та послуг: кількість і якість природних ресурсів, кількість і якість трудового потенціалу країни, обсяг і якісний стан основного капіталу, рівень технології тощо); чинники попиту, тобто платоспроможність суб’єктів економіки; чинник розподілу (розподіл ресурсів для отримання найбільшого прибутку). Розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивне; інтенсивне. Нагромадження – використання частини додаткового продукту для розширення виробництва або його капіталізація.

Циклічність – це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Розрізняють цикли: короткі – 2-3 роки, середні – близько 10 років, довгі – 40-60 років.

Цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Діловий цикл включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить остаточне відображення у новій кризі. Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення. Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного циклу: рецесія, піднесення.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати. Зайнятою вважається особа яка відпрацювала протягом тижня не менше 4 годин незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота. Якщо економіка має недостатньо робочих місць для бажаючих працювати, то формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.

Економічно активне населення – це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів і послуг. До економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід, та безробітні.

Форми зайнятості: наймана праця за трудовою угодою, праця осіб – співвласників кооперативних, колективних та акціонерних підприємств і організацій, праця громадян, зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві, праця громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, праця осіб, зайнятих у фермерських господарствах, зайняті підприємництвом;

зайняті громадською роботою.

В економічній науці прийнято виділяти три основні концепції пояснення безробіття: 1) класична, 2) кейнсіанська; 3) монетаристська.

Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні братися до неї.

Основними видами безробіття є природне і циклічне безробіття.

Природне безробіття є: добровільним, фрикційним, структурним.

Закон Оукена стверджує, що на кожен 1 % зростання безробіття, коли рівень безробіття перевищує природне безробіття, знижується ВВП на 2,5 %.

Процес відтворення робочої сили поділяється на чотири фази:

1. Формування (виробництво) робочої сили.

2. Розподіл і перерозподіл робочої сили за сферами зайнятості, галузями народного господарства, економічними регіонами.

3. Обмін, який слугує поєднанню робочої сили і засобів виробництва. При цьому учасниками обміну, з одного боку, є роботодавець, з другого — власник робочої сили.

4. Споживання (використання) робочої сили, яке отримує своє матеріальне втілення в кінцевому продукті праці.