Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику торговельного капіталу і торговельного прибутку. Форми торговельного підприємства.

2. У чому полягає специфіка торговельного капіталу?

3. Розкрийте сутність кредитної системи.

4. Що таке акціонерний капітал?

5. Що є причиною існування земельної ренти в ринковій економіці?

6. У чому полягає різниця між диференціальною рентою І і диференціальною рентою ІІ?

7. Що є джерелом абсолютної земельної ренти?

8. Які основні фактори впливають на ціну землі?

9. Назвіть основні форми господарювання в аграрному секторі України.

Література: [18, с. 297–318; 22, с. 339–360; 26, с. 433–489].

Тема 12. Суспільне відтворення . Суспільний продукт і його основні форми

1. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.

2. Суть і види економічного відтворення. Просте і розширене відтворення.

3. Національне багатство, його сутність, структура розширеного відтворення.

4. Ринок і кругооборот ВВП, ресурсів і доходів

Методичні рекомендації

Суспільний продукт є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх його ланок і сторін. За системи товарного виробництва кожен продукт виступає як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії з ринком – ще й ринкову вартість.

Існує два методи обчислення суспільного продукту — система національних рахунків (СНР) і система балансу народного господарства (БНГ).

Система національних рахунків – це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

Баланс народного господарства являє собою систему взаємопов’язаних балансових таблиць, кожна з яких відображає окремі, найбільш принципові сторони економічного процесу. До них належить відтворення: матеріального продукту – сукупного суспільного продукту і чистого матеріального продукту; національного доходу; національного багатства.

Головними і вихідними показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Валовий внутрішній продукту підраховується за так званим територіальним принципом.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільний метод).

Розрізняють два види відтворення: просте і розширене.

Просте означає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Розширене відтворення передбачає, що виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах.

Національне багатство — це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни.

Національне багатство визначається у натурально-речовинній та вартісній формах на певну дату. Національне багатство містить такі три складові: 1. Матеріальне багатство — це основний та оборотний капітал суспільства, а також обіговий капітал. 2. Нематеріальне багатство - до нього належать грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, а також усі людські здібності й досягнення в науці, культурі, спорті, місцеві, нагромаджений виробничий досвід суспільства виражений у загальнолюдському знанні. 3. Природне багатство - це пізнанні природні ресурси: земля, вода, повітря, ліс, розвідані корисні копалини, клімат.

У масштабі суспільства ринок складається з двох протилежних, але пов’язаних між собою підсистем сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Сукупний попит — це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі — домогосподарства, підприємства і держава, готові купити за будь-якого можливого рівня ціни.

Сукупне пропонування характеризує рівень реального обсягу національного виробництва за кожного можливого рівня ціни. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропонування для їх продажу.