3. Які з положень правильно характеризують наслідки Чорнобильської катастрофи?

а) втрати від аварії досягли 250 млрд крб. до 2000 р. у цінах 1990 р.;

б) забруднено понад 10 млн га земель;

в) внаслідок аварії вдвічі зросла забрудненість довкілля.

4. Визначте шляхи розв’язання глобальних проблем:

а) розвиток відновлюваних видів енергії;

б) дотримання всіма державами світу екологічних стандартів;

в) допомога країнам, що розвиваються, у розвитку ресурсної продовольчої бази, освіти, культури, списання боргів;

г) конверсія воєнного виробництва;

д) значне зростання обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва.

ЛІТЕРАТУРА: 18. с 536 – 555; 20. с . 670 – 678; 24 с. 640 – 643.

2 Теоретична база щодо виконання практичних завдань

Умова рівноваги на ринку товарів:

Q_d = Q_s, P_d = P_s,

де Q_d – обсяг попиту, Q_s – обсяг пропозиції, P_d – ціна продукції, на яку є попит, P_s – ціна продукції, яку пропонує виробник.

Вартість товару:

W = c + v + m,

де c – постійний капітал, v – змінний капітал, m – додаткова вартість.

m’ – норма додаткової вартості, розраховують як:

,

Норма прибутку:

,

де П – прибуток підприємця.

Постійні витрати (FC) – обсяг цих витрат незмінний при будь –якій зміні обсягів виробництва продукції.

Змінні витрати (VC) – їх обсяг змінюється залежно від обсягів виробництва.

Валові, загальні або сукупні витрати:

TC = FC + VC.

Граничні або додаткові витрати:

,

де – зміна валових витрат виробництва, зміна в обсягах продукції, що виготовляють, TC_i – наступне значення валових витрат, TC_i-1 – попереднє значення валових витрат.

Середні витрати:

.

У довгостроковому періоді:

Середні валові витрати: SATC = SAFC + SAVC = .

Середні постійні витрати: SAFC= .

Середні змінні витрати:

SAVC = .

Середні валові витрати від кількості:

STC = SATC *Q.

Середні граничні (додаткові) витрати:

SMC = = STC_i - STC_i-1,

де STC – зміна валових витрат виробництва, що залежить від кількості.

Доход, або виручка від продажу:

R = P*Q.

Валовий, загальний або сукупний дохід:

TR = P*Q.

Середній дохід:

.

Граничний (додатковий) дохід:

,

де – зміна валових витрат виробництва, TR_i – наступне значення валових витрат, TR_i-1 – попереднє значення валових витрат.

Прибуток:

П = TR – TC.

Норма прибутку (коли потрібно визначити віддачу кожної одиниці здійснених витрат):

,

де К – загальна величина капіталовкладень

Коефіцієнт еластичності попиту (E_d) – відношення відсоткової зміни попиту (∆Q%) до відсоткової зміни ціни (∆P%):

; ∆Q _d= , ∆P_d=

P₁, P₂ – початкове та кінцеве значення ціни на цю продукцію.

Категорії еластичності попиту:

1.одинична: E_d=1;

2. нееластична: E_d<1;

3.еластична E_d>1;

4.абсолютно еластична E_d→ ∞;

5.абсолютно нееластична E_d=0

Коефіцієнт еластичності пропозиції (E_S) – відношення відсоткової зміни кількості товару, що пропонується (∆Q%), до відсоткової зміни ціни на цей товар(∆P%):

.

∆Qs= , ∆Ps=

Загальна корисність (TU) – сума корисності окремих частин блага.

Гранична (додаткова) корисність: MU = TU_i - TU_i-1,

де TU_i – наступне значення валових витрат, TU_i-1 – попереднє значення валових витрат.

Реальна зарплата:

W_n = W_n * i_r,

де W_n – номінальна зарплата; i_r – індекс реальної зарплати: i_r= ,

де i_n – індекс номінальної зарплати, i_p – індекс цін.

Величина ціни землі (P_з) прямо пропорційна до розміру земельної ренти (R_з) та обернено пропорційна до рівня відсоткової ставки (i) і визначається за формулою:

.

Існує варіант переносу капіталу з урахуванням часу.

1. Якщо необхідно розрахувати вартість капіталу, інвестованого на рік:

.

де V – поточна капіталізована вартість активу; R – річний дохід; i – банківський відсоток (відсоткова ставка).

2. Розрахунок поточної дисконтної вартості капіталу, сплаченого протягом (t) року: .

3. Розрахунок поточної дисконтної вартості капіталу, сплаченого протягом ряду (t) років: .

Методи виміру валового внутрішнього продукту (доходу):

1. Метод потоку товарів (метод витрат):

GIP = C +I_g +G +NE,

NE = E_XP –I_mp,

C – споживчі витрати; I_g – валові інвестиції; G – державні витрати;

NE – чистий експорт; E_XP – експорт; I_mp – імпорт.

2. Метод потоку доходів (метод розподілу):

GIP = W + R + П + i +A_М +T_Н ,

де W – зарплата; R – рента; П – прибуток підприємств, дивіденди;

i – відсоток з капіталу; A_М – амортизаційні відрахування; T_Н – непрямі податки.

Реальний GIP розраховують за формулою:

,

де GIP _n – номінальний валовий внутрішній продукт, у млрд у.о.,

I p – індекс цін у %.

Валовий національний продукт (ВНП або GNP):

GNP = GIP+ РЕ,

або: GNP = C +I +G +NE,

де РЕ – доходи від закордонних інвестицій та доходи, отримані нерезидентами у даній країні.

Чистий національний продукт (ЧНП або NNP): NNP = W + R + П + I,

NNP = GNP - A_М, або NNP = C + I_n + G + NE,

де I_n – приватні інвестиції. I_n= I - A_М, I_g= I_n + A_М,

Національний дохід (НД або NJ): NJ = NNP – Tн.

Особистий дохід (ОД або PJ): PJ = NJ – Пн – Сс – Тр,

де Пн – нерозподілений прибуток;

Сс – платежі на соціальне страхування;

Тр – трансферти, тобто: субсидії, допомога з безробіття, додаткова пенсія ветеранам, інвалідам, стипендії тощо.

Використовуваний дохід (ВД або DJ): DJ = PJ – Пн,

де П – прибутковий податок.

Середня схильність до споживання: .

Гранична схильність до споживання: .

Середня схильність до заощаджень: .

Гранична схильність до заощаджень: .

де С – обсяг споживання;

S – обсяг заощаджень;

Y - обсяг національного доходу (узагальнена величина);

∆C - зміна у обсягах споживання;

∆S – зміна у обсягах заощаджень;

∆Y – зміна у обсягах національного доходу;

∆I – зміна у інвестуванні.

Як функції доходу залежність між С, S та I виражена рівняннями:

Y = C + S, Y = C + I.

Рівновага в національній економіці настає тоді коли виконано умову:

C + S = C + I.

Мультиплікатор: ; (1 – MPC) + MPS = 1.

Формула Фішера або “рівняння обігу”: M*V = P*Q,

де М – маса грошей в країні у аналізованому періоді (рік);

V – швидкість обігу грошей;

P – середній рівень цін у країні;

Q – кількість товарів і послуг, виготовлених, реалізованих й наданих у країні за аналізований період (рік).

Маса грошей: M = .

Умова рівноваги на ринку грошей: DM = SM,

де DМ – попит на гроші; SM – пропозиція грошей.

Рівень безробіття: U =

де F – кількість безробітних;

R – робоча сила: R = F + L

де L – кількість працездатного населення.

Реальний обмінний курс: RER = NER * ,

де – номінальний обмінний курс;

Р – рівень цін усередині країни;

Р* - рівень цін за кордоном.

Індекс цін: I =

Темп зміни інфляції:

е – Р_п, Р_б – рівень цін поточного і базового року відповідно.