Тема 13. Розвиток підприємства: зміст, сучасні концепції та передумови
1. Передумови розвитку підприємства.
2. Фактори розвитку нового підприємства.
3. Організаційна концепція розвитку підприємства.
4. Інноваційна концепція розвитку підприємства.
5. Інформаційна концепція розвитку підприємства.
6. Концепції управління маркетингом.
1. Передумови розвитку підприємства
Передумови підприємництва у своїй сукупності закладають основу для існування інституту підприємництва в суспільстві, визначають шляхи і форми його розвитку. Сьогодні, розглядаючи суспільні передумови, що сприяють підприємництву, говорять про комплекс чинників, які є зовнішніми, об’єктивними щодо нього. Такими факторами є економічні, політичні, юридичні та психологічні передумови підприємництва.
Економічні
Політичні
Психологічні
Юридичні
Рис. 1. Передумови підприємництва
Рис. 1. Передумови розвитку підприємництва
Економічні передумови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували багатосуб’єктні (приватні, колективні, державні, кооперативні) власники. Це сприятиме свободі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків, вибір господарських контрагентів.
Соціально-економічні передумови спрямовані на формування певного типу економічних зв’язків і відносин, без яких підприємництво втрачає підґрунтя в системі суспільного поділу праці. До них належать:
наявність приватної власності на засоби виробництва (і як соціальний наслідок цього - підприємців-власників);
наявність ринкових відносин, розвинутих до рівня конкурентних цін;
відносна економічна відособленість товаровиробників, що виражається в їхній економічній свободі та самостійності;
наявність економічно справедливих відносин між господарюючими суб’єктами;
реальна дієздатність товарно-грошового механізму: відповідність грошової маси товарній, єдина валютна система та її відносна стабільність, конвертованість грошової одиниці, розвинута фінансово-кредитна система, можливість ефективних інвестицій.
Відсутність у суспільстві хоча б однієї з наведених загальних передумов цивілізованого підприємництва призводить до різних економічних і соціальних деформацій.
Політичні передумови підприємництва передбачають створення в країні сприятливого політичного клімату для підприємництва. Це можливо завдяки розробці та здійсненню стабільної політики в країні. Вона має гарантувати усім господарюючим суб’єктам гарантії щодо збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації. Владні структури повинні захищати всі види власності, а також створювати сприятливий підприємницький клімат, проводячи відповідну податкову, кредитну, митну та іншу політику.
До політичних передумов і необхідних засад розвитку підприємництва здебільшого відносять:
наявність політичної стабільності в суспільстві, що гарантує незмінність «правил гри» в економічному просторі країни і підтримує підприємницькі ризики;
відповідну державну ідеологію стосовно підприємництва, в основі якої - ідея всебічної підтримки підприємницької ініціативи громадян, що не виходить за межі протиправних дій та вчинків;
забезпечення сприятливого інвестиційного клімату послідовною економічною та соціальною політикою держави, спрямованою на формування в підприємців та інвесторів упевненості щодо захисту.
ефективний механізм гарантій політичних прав і свобод для підприємців, можливість їхньої активної участі у процесах державотворення.
Юридичні передумови підприємництва грунтуються на законодавстві, нормативних актах, розроблених у країні. Останні мають створити для усіх учасників ринкових відносин однакові «правила гри», тобто надати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління у господарську діяльність будь-якого суб’єкта, за винятком законодавчо обумовлених випадків. Отже, мова йде про те, що підприємці можуть діяти «самостійно», «вільно» в межах закону. Зі зміною умов економічного, соціального життя змінюються закони («правила гри»), а отже, і поняття «самостійно» та «вільно» наповнюються новим змістом.
Серед організаційно-правових передумов, що визначають розвиток підприємницької ініціативи, можна виділити такі:
- наявність законодавчих актів, що регламентують правові засади створення, функціонування і банкрутства підприємницьких організацій;
- конституційне закріплення права громадян займатися підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Це право має лише тоді реальне втілення, коли передбачена в законодавчому порядку можливість громадян мати у своєму розпорядженні приватну власність на засоби виробництва;
- наявність правничого захисту авторських прав, інтелектуальної власності підприємців.
Слід мати на увазі, що у сфері бізнесу крім суворо формалізованих зв’язків, заснованих на законодавчих актах, існують неформальні відносини між господарськими суб’єктами: довіра, джентльменство, слово честі тощо.
Важливе значення має психологічний чинник. Сутність його полягає в позитивній суспільній думці щодо підприємництва. Якщо цього не буде, розвиток підприємництва стримуватиметься. «Особистісний фактор» у підприємництві доцільно розглядати у трьох основних вимірах: індивідуально-психологічному, функціонально-рольовому і соціально-демографічному. Індивідуально-психологічний вимір - це пошук специфічних рис та якостей, що спонукають людину до підприємництва, визначають у майбутньому її успіх та адаптивність до нових умов життєдіяльності. Він, як правило, не розглядає залучення особистісних структур у динаміці розвитку діяль-\нісних утворень. Значною мірою це компенсує функціонально-рольовий шляхом аналізу розподілу ролей, функцій чи статусів, які обирає або яких набуває підприємець у своїй діяльності. Соціальні та поведінкові типи підприємців, залучених у ринкову економіку, можуть бути виділені за різними підходами до їхньої диференціації. Відповідно до критеріїв диференціації («неінноваційність - інноваційність», «неактивність - активність»), усю сукупність підприємців (на основі самооцінок) можна репрезентувати у таких типах: активний, інноваційний (АІ-тип підприємця); неактивний, інноваційний (НІ-тип); активний, неінноваційний (АН-тип); неактивний, неінноваційний (НН-тип). У свою чергу, соціально-демографічний вимір «Особистісного фактора» спрямований на розкриття соціального підґрунтя підприємницької діяльності.
В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які заклали фундамент для формування підприємництва. Важливе місце серед них належить Закону України «Про підприємництво». Згідно з цим Законом підприємництво в Україні здійснюється за такими принципами:
• вільний вибір діяльності на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
• самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
• вільне наймання працівників;
• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;
• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;
• самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Бізнес відображає відносини, що склалися в суспільстві, джерелом розвитку яких є внутрішні суперечності способу виробництва А як відомо, суперечності - рушійна сила будь-якого розвитку, в тому числі і бізнесу. Суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами - найбільш загальна суперечність економічної системи суспільства і бізнесу, що містять у собі цілу систему суперечностей, які виникають між різними їх елементами (між виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можливістю задоволення їх, між різними формами власності, інтересами, попитом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і засобами виробництва тощо). Як рушійна сила бізнесу суперечності одночасно самі потребують вирішення, оскільки, нагромаджуючись до „критичної маси», вони можуть виплеснутися у вигляді різних криз. Формою вирішення суперечностей, як внутрішніх чинників саморозвитку економічних процесів і явищ, виступає бізнес, який є системним явищем і має власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), систему забезпечення і відтворення (прямі зв’язки суб’єктів ділових відносин), інфраструктуру (біржі, банки, інформаційні системи, консалтингові та аудиторські компанії, навчальні заклади тощо), систему управління (менеджмент), систему вивчення контрагентів (маркетинг), систему оцінки діяльності (гроші). Отже, володіючи власною внутрішньою логікою і здатністю до саморозвитку, бізнес сам по собі стає рушійною силою.