- •Пояснювальна записка
- •Історичні аспекти розвитку психології
- •Етапи історичного розвитку психології
- •Рефлекторна природа психіки
- •Стадії психічного відображення
- •Теорія в. Джемса
- •Особистість в «описовій психології» в. Дільтея й е. Шпрангера
- •Типологія особистостей о.Ф.Лазурського
- •Фрейдизм і неофрейдизм
- •Гуманістичні теорії особистості
- •Теорії особистості у французькій соціологічній школі
- •Особистість у культурно-історичній теорії л.С.Виготського
- •Особистість у логотерапії в.Франкла
- •Особистість у теорії с.Л.Рубінштейна
- •Теорія діяльності о.М.Леонтьева та поняття особистості
- •Погляди б.Г.Ананьєва на особистість
- •Концепція особистості г.С.Костюка
- •Поняття свідомості
- •Структура свідомості та її властивості
- •Поняття поля свідомості
- •Поняття несвідомого
- •Різновиди станів свідомості (бадьорість, сон та сновидіння, гіпноз)
- •Розлади свідомості
- •Поняття самосвідомості
- •Фаза новонародженості
- •Підлітковий вік.
- •Юнацький вік.
- •Самостійність
- •Критичність
- •Гнучкість
- •Глибина
- •Послідовність
- •Швидкість
- •Розлади мислення
- •Художній образ у системі творчого мислення
- •Творче мислення: його особливості і засоби розвитку
- •Поняття стресу (нервове виснаження)
- •Основні причини (фактори) стресу
- •Заходи щодо запобігання стресам і поліпшення умов праці
- •Займенник у сфері етикетного спілкування Особові займенники. Я і ми скромності
- •Пошанний займенник Ви
- •Надуживання особовими займенниками
- •Як уживаються займенники в інших етномовних суспільствах
- •Іменники називання осіб і звернення до них
- •Слова-індекси і слова-регулятиви
- •Кличний відмінок
- •Вставні слова, словосполучення і речення як засіб етикетної модуляції мовлення
- •Артикулювання
- •Наголошування
- •Інтонування
- •Мовчання
- •Одяг і його значення для ефективності спілкування
- •Культура спілкування
- •Рекомендації для адресата (якщо ви – перша особа) Якщо Ви перша особа (рекомендації для адресанта)
- •Не припускатися типових помилок у сприйнятті адресата.
- •Рекомендації для адресата (якщо ви – друга особа) Якщо Ви друга особа (рекомендації для адресата)
- •Брати до уваги присутність третьої особи (осіб).
- •Рекомендації для адресата (якщо ви – третя особа) Якщо Ви третя особа (рекомендації для присутнього при розмові)
- •Не перебивати розмови, не втручатись у неї.
- •Невербальні антиетикетні знаки
- •Табу та евфемізми
- •Структура соціально-психологічного клімату колективу
- •Види соціально-психологічного клімату та фактори які впливають на його формування
- •Література:
Теорія в. Джемса
В.Джемс (1842-1910) – видатний американський психолог, який один із перших почав розробляти проблему особистості на науковій основі. В.Джемс вивчав особистість у межах власної концепції свідомості, центральним поняттям якої є «потік свідомості». На його погляд, у самосвідомості особистості можна виділити два аспекти – «емпіричне Я» і «чисте Я», або відповідно об'єкт і суб'єкт, тобто те, що пізнається, і те, що пізнає.
Розглядаючи «емпіричне Я», В.Джемс тлумачить особистість людини як загальну суму всього того, що вона може назвати своїм. Аналіз особистості в цьому плані має включати: а) складові елементи; б) почуття та емоції, викликані цими елементами (самооцінка); в) учинки, що спричинені цими елементами (піклування про самого себе та самозбереження).
Складові елементи особистості можуть бути розподілені на три класи:
фізична особистість
Фізична особистість містить у собі тілесну організацію, одяг, батька й матір, жінку і дітей. Так, коли хтось із старших помирає, то зникає і частина нас самих. Або нам соромно за погані вчинки близьких та друзів, ми хвилюємось за них так, начебто самі знаходимося на їхньому місці.
соціальна особистість
Соціальна особистість визначається належністю людини до людського роду і визнанням цього іншими людьми. За В.Джемсом, людина містить стільки соціальних особистостей, скільки індивідуумів або їх груп визнає в ній особистість.
духовна особистість
Духовна особистість – це об'єднання станів свідомості, конкретних духовних здібностей і якостей людини.
Почуття та емоції характеризують особистість з боку її самооцінки, яка буває двох видів: самовдоволення і невдоволення собою, за чим стоять два протилежних класи почуттів, що пов'язані з успіхом або неуспіхом, із сприятливим або несприятливим становищем у суспільстві.
З учинкового боку особистість, за В.Джемсом, характеризують піклування про себе і самозбереження, а саме: піклування про фізичну особистість (харчування, захист), про соціальну особистість (дружба, кохання, ревнощі, прагнення слави, вплив на інших людей, влада над ними тощо) та про духовну особистість (розумовий, моральний і духовний прогрес).
Окремі сторони особистості стикаються, суперечать одна одній. Самовдоволення особистості в житті зумовлене тим, як співвідносяться між собою реалізовані та потенційні здібності. У зв'язку з цим В.Джемс пропонує розглядати самоповагу особистості як відношення, в якому чисельник виражає реальний успіх, а знаменник – домагання:
За цією формулою відмова від домагань дає особистості таке ж бажане полегшення, як і їх здійснення й досягнення успіху. Самопочуття людини залежить від самої особистості, її успіхів та домагань.
В. Джемс вводить поняття ієрархії особистостей, у якій фізична особистість перебуває внизу, духовна – вгорі, а різні види матеріальних і соціальних особистостей – у проміжку між ними. При цьому соціальна особистість стоїть вище матеріальної. Духовна ж особистість має бути для людини найвищою цінністю: особистість може скоріше пожертвувати друзями, добрим ім'ям, власністю і навіть життям, аби не зрадити свої духовні принципи.
За В.Джемсом, в усіх видах особистості – соціальній, фізичній та духовній – треба проводити межу, з одного боку, між безпосередньо дійсним і більш віддаленим, потенційним, а з іншого – між осяжною і більш далекою перспективою, діючи всупереч першій і на користь останньої. Удосконалення соціальної особистості полягає у заміні нижчого суду над собою вищим.
В.Джемс вважає, що «чисте Я», або те, що пізнає, – це мислячий суб'єкт, душа, дух, мислення, трансцендентальне Я, а врешті-решт – самі думки.
