2. Наступ

   1. Загальні положення щодо наступу

Наступальний бій – вид загальновійськового бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Наступ повинен проводитися з повною напругою сил, у високому темпі, безупинно вдень і вночі, за будь-якої погоди, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ, спеціальних військ та забезпечення.

Він полягає:

• в ураженні противника усіма наявними засобами;

• у рішучій атаці;

• у стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку;

• в знищенні і полоненні живої сили;

• в захопленні озброєння, техніки і намічених районів (рубежів) міс­цевості.

Розгром противника, який протистоїть, та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досягаються:

• вмілим застосуванням усіх наявних сил і засобів

• швидким використанням результатів ударів авіації, вогню артилерії та інших засобів ураження;

• своєчасним нарощуванням зусиль в глиби­ну;

• широким застосуванням охоплень, обходів і прове­денням атак у фланг і в тил противника;

• своєчасним та постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам та забезпеченням їх у ході бою;

• умілим використанням місцевості для здійснення маневру з метою швидкого виходу на фланги та в тил противнику;

• проведенням рішучих атак, розчленовуванням його бойового порядку та знищенням по частинах.

Залежно від обстановки і поставлених завдань наступальний бій може вестися:

• на противника, що обороняється;

• на противника, який намагається вирішити свої завдання наступом (зустрічний бій);

• на противника, який відходить (переслідування).

Наступ на противника, який обороняється, може здійсню­ватися:

• з положення безпосереднього зіткнення з ним;

• з ходу.

Наступ, як правило, починається проривом оборо­ни, який полягає у зломі її ударами всіх видів зброї і рішучою атакою танкових і механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні і подальшому його розширенні в сторони флангів і в глибину.

Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, який відходить—шляхом його переслідування.

Наступ ведеться:

• з повним напруженням сил;

• у висо­кому темпі;

• безупинно вдень і вночі;

• в будь-яку погоду;

• при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ і спеці­альних військ.

При веденні наступу підрозділи повинні вміло використовува­ти місцевість для маневру з метою швидкого виходу на фланги і в тил противнику, проведення рішучих атак, розчленування його бойового порядку і знищення по частинах.

2. Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним підрозділи починають в заздалегідь створеному, відповідно до рішення командира, бойовому порядку із вихідного положення, яке займається після необхідного перегрупування з положення оборони або зі зміною військ, які обороняються.

У ході перегрупування (зміни) батальйон займає вихідне положення для наступу, а рота – вихідну позицію. Танковий батальйон, крім того, може займати очікувальну позицію.

Вихідне положення призначається для завершення підготовки батальйону до наступу. Воно повинно забезпечувати приховане розміщення, найменшу уразливість підрозділів від усіх видів зброї противника і вигідні умови для переходу в наступ.

У вихідному положенні для наступу батальйону створюються вихідні позиції механізованих, а іноді й танкових підрозділів, вогневі позиції артилерії, підрозділу ППО та вогневих засобів, які виділяються для ведення вогню прямою наводкою, обладнуються шляхи висування підрозділів для переходу в атаку, рубежі розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.

Вихідні позиції складаються із траншей, ходів сполучення, які прилягають до неї, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та позицій штатних і доданих вогневих засобів.

У разі неможливості скритного зайняття бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) вогневих позицій зі своїм підрозділом біля переднього краю вони можуть розташовуватися сумісно з взаємодіючим танковим підрозділом на вихідній або очікувальній позиції. З початком наступу ці бойові машини піхоти (бронетранспортери) висуваються до своїх рот слідом за танками.

Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися за наявністю умов, які забезпечують скритність від спостереження і звукової розвідки противника на віддаленні 2…4 км від переднього краю його оборони.

З положення оборони танкові підрозділи можуть починати наступ безпосередньо з займаних ними опорних пунктів.

Очікувальна позиція танкових підрозділів призначається на віддаленні 5…7 км від переднього краю на місцевості, яка забезпечує приховане розміщення і найменшу уразливість танків від усіх видів зброї противника.

Зміна підрозділів, які займають оборону, підрозділами, які змінюють, з метою зайняття вихідного положення для наступу, проводиться вночі та за інших умов обмеженої видимості. Вона повинна бути ретельно організована і проведена приховано.

Атака полягає у стрімкому і невпинному русі танкових і механізованих підрозділів у бойовому порядку визначеному командиром для бою в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших видів зброї з метою знищення противника.

Танкові підрозділи атакують у бойовій лінії, а механізовані підрозділи залежно від обстановки – у пішому порядку слідом за танками або на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) без спішування особового складу.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на сильно пересіченій і важкодоступній для танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) місцевості.

Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника в ланцюзі безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілецької зброї. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) у цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків, що атакують, і механізованих підрозділів.

Після спішування особового складу механізованих підрозділів у бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) залишаються навідники-оператори (навідники кулеметів), механіки-водії (водії) і заступники командирів взводів, які вогнем бойових машин піхоти (бронетранспортерів) підтримують дії своїх підрозділів.

Атака механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) застосовується, коли оборона противника надійно подавлена і знищена більша частина його протитанкових засобів, а також під час наступу на поспішно зайняту оборону. При цьому танки атакують слідом за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) – в бойовій лінії за танками на віддаленні 100…200 м, і ведуть вогонь з усіх своїх вогневих засобів.

Вогневе ураження противника в наступі полягає в узгодженні з діями підрозділів бригади (полку) вогневого діяння на противника силами та засобами авіації, артилерії з метою зниження бойових можливостей противника до рівня, який гарантовано забезпечує виконання бригадою (полком) завдань зі збереженням своєї боєздатності на відповідному (вказаному) рівні, здійснюється безперервною підтримкою вогнем та ударами дій підрозділів і утворенні тим самим сприятливих умов для виконання ними поставлених завдань.

З призначеного часу до виходу механізованих і танкових підрозділів на рубіж переходу в атаку проводиться вогнева підготовка наступу.

З виходом підрозділів на рубіж переходу в атаку, до виконання бригадою (полком) завдання, проводиться вогнева підтримка наступу.

У період вогневої підготовки наступу артилерія та авіація придушують і знищують засоби масового ураження, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управління та інші об'єкти, а гранатометний взвод – живу силу і вогневі засоби, розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Гармати і танки, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також бойові машини піхоти і протитанкові ракетні комплекси в цей час знищують вогневі засоби противника, у першу чергу протитанкові і броньовані, на передньому краї і в найближчій глибині.

Вогнева підтримка військ, що наступають, здійснюється безперервно вогневим впливом артилерії на підрозділи противника першого ешелону, на його резерви й інші важливі цілі.

Штатні та додані підрозділам, що ведуть наступ, артилерійські підрозділи під час вогневого ураження противника можуть самостійно застосовувати такі види вогню:

• вогонь по окремій цілі;

• зосереджений вогонь;

• нерухомий та рухомий загороджувальний вогонь;

• залучатися за рішенням старшого начальника до ведення:

• масованого вогню;

• послідовного зосередження вогню;

• вогневого валу;

• рухомої вогневої зони.

Для узгодження дій механізованих (танкових), артилерійських (мінометних) підрозділів, які ведуть вогонь із закритих вогневих позицій, а також гранатометних підрозділів призначається рубіж безпечного віддалення від розривів своїх снарядів і мін (гранат).

Безпечним віддаленням для механізованих підрозділів, які атакують у пішому порядку, вважається віддалення 400 м; на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) – 300 м; для танкових підрозділів – 200 м.