4. Види бою

Основними видами загальновійськового бою є оборона та наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона й наступ тісно взаємозв'язані. Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ – елементи оборони.

1. Оборона

Оборона – вид загальновійськового бою, метою якого є:

• відбиття ударів переважаючих сил противника;

• завдання ураження його військам;

• утримання важливих районів місцевості;

• виграшу часу;

• економії сил;

• створення необхідних умов для переходу у наступ або інших подальших дій.

1. Види оборони

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони.

Вона організовується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завданням максимального ураження.

Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території неприпустима.

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатньої кількості сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника у підготовлені вогневі зони (райони), виграти час і, завдавши противнику ураження на декількох оборонних рубежах, знизити його наступальні можливості або примусити його відмовитися від подальшого наступу.

2. Умови і способи переходу до оборони

Оборона може організовуватися:

• навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні;

• вимушено — внаслідок несприятливої обстановки, що склалася.

Оборона може підготовлятися:

• завчасно до початку бойових дій;

• організовуватися під час бою.

Перехід до обо­рони може здійснюватися:

• в умовах відсутності зіткнення з противником;

• в умовах безпосередньо­го зіткнення з ним.

Залежно від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, у короткі терміни, або підрозділи можуть готуватися до неї тривалий час.

3. Вимоги до оборони

Оборона повинна бути стійкою та активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, наступу (атаці), вести активну боротьбу з його повітряними (аеромобільними) десантами і диверсійно-розвідувальними групами.

Вона повинна бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибоко ешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником звичайної зброї, високоточної зброї, ЗМУ, засобів радіоелектронної боротьби і психологічного впливу.

Стійкість та активність оборони досягається:

• витримкою та наполегливістю підрозділів, які обороняються, їх високим моральним духом;

• веденням безперервної розвідки противника, своєчасним викриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак;

• ретельним маскуванням бойового порядку та введенням противника в оману відносно побудови оборони та замислу дій;

• умілою, різноманітною побудовою оборони;

• майстерним використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання;

• ретельною організацією системи вогню, особливо протитанкового, в поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій;

• надійною протиповітряною обороною;

• своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загрозливих напрямках;

• негайним знищенням противника, який вклинився в оборону та його десантів, які висадилися;

• застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його у важке становище, нав'язати йому свою волю та ініціативу;

• постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;

• наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з проведенням контратак.