15 Маркетингові стратегії диверсифікації.

Маркетингові стратегії диверсифікації застосовуються в тому випадку, коли підприємство знаходить привабливі для себе можливості поза його бізнесом.

Диверсифікація — це стратегія, яка передбачає вихід підприємства в

нові для нього сфери бізнесу.

Розрізняють такі види диверсифікації:

• концентрична (вертикальна) диверсифікація,

• горизонтальна диверсифікація,

• конгломеративна диверсифікація

Сутність концентричної (вертикальної) диверсифікації полягає у тому,

що підприємство починає виробляти нові товари, які в технологічному та/

або маркетинговому аспекті пов'язані з існуючими товарами.

Горизонтальна диверсифікація передбачає випуск підприємством

нових товарів, які технологічно не пов'язані з існуючими, але призначені

для існуючих клієнтів (споживачів) підприємства.

Конгломеративна диверсифікація являє собою стратегію, націлену

на розроблення й виробництво нових товарів, які жодним чином не

пов'язані ні з існуючою діяльністю підприємства, ні з його ринками збуту.

16.Якість товару та її значення в маркетинговій діяльності

Безпосередня користь, яку споживач має від товару чи послуги, найчастіше ототожнюється з його якістю. Тож якість можна розглядати як рівень відповідності між властивостями товару і рівнем задоволення ним обумовлених чи передбачених потреб. З позицій маркетингу мірилом якості є рівень задоволення споживача, який оцінюється співвідношенням вартості і споживчої цінності товару. Для споживача цінність мають лише ті властивості продукції, які відповідають його очікуванням, а для виробника продукція без дефектів, які ускладнюють її реалізацію, вже має достатню цінність. Отже, маємо два поняття якості :»якість відповідності»(наприклад, технічним умовам) та «споживча якість». Для того, щоб високоякісний товар був одночасно і конкурентоспроможним, він має відповідати критеріям та вимогам споживача конкретного ринку в конкретний час. Завдання маркетингу – формувати імідж якості для різних споживачів та різних ринків збуту.

20.Ергономічні показники

Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки). Ергономіка вивчає функціональні можливості і обмеження людини в трудових процесах з метою створення для неї досконалих знарядь і оптимальних умов праці. Оптимальність визначається створенням таких умов, за яких забезпечується висока продуктивність, стійка працездатність і зберігається здоров’я працівника. Ергономічні властивості людини характеризуються її антропометричними, фізіологічними, психофізіологічними, психологічними властивостями. Ці властивості визначають ергономічні вимоги до комплексу «машина-середовище». Основними ергономічними вимогами до проектування системи «людина—машина—середовище» є гігієнічні, антрометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні.

ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА ЕРГОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ТОВАРУ

Групові показники	Одиничні показники
Гігієнічні	рівень освітленнярівень вентиляціїрівень температурирівень вологостірівень тискурівень напруги магнітного та електричного поліврівень запорошеностірівень радіаціїрівень токсичностірівень шумурівень вібраціїгравітаційні перевантаження та прискорення
Антропометричні	відповідність виробу розмірам тіла людинивідповідність виробу формі тіла людинивідповідність виробу розподіленню маси людини
Фізіологічні та психофізіологічні	відповідність силовим можливостямвідповідність швидкісним можливостямвідповідність енергетичним можливостямвідповідність зоровим можливостямвідповідність слуховим можливостямвідповідність дотиковим можливостямвідповідність смаковим і нюховим можливостям
Психологічні	відповідність навичкамвідповідність можливостям сприйняття та засвоєння інформації

Головним результатом ефективного ергономічного конструювання слід уважати досягнення відповідного рівня комфортності — сукупності позитивних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних відчуттів людини, що виникають у процесі її діяльності в разі контакту з навколишніми об’єк­тами і